Постанова 4854 № 400/1594/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1594/19 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е., за участю представника апелянта Косовської І.В., представника позивача Лопушанського О.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг-Дон до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 12.03.2019 року №00015731411, №00015741411. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки №212/14-29-14-11/31764816 від 18.02.2019 року, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року № 00015731411, № 00015741411, прийняті відповідачем на підставі цього акту, є протиправними та підлягають до скасування. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження правомірності віднесення телескопічних навантажувачів до товарної підкатегорії 8429 51 99 00 (ставка мита - 0%), зокрема, експортної вантажно-митної декларації, інвойсу, книги, каталоги, паспортні дані на виріб виробника тощо. Не зважаючи на це, судом було призначено експертизу та покладено її результати в основу рішення.Також апелянт вказує, що за інформацією з мережі Інтернет встановлено, що телескопічні навантажувачі TL470, TL360 BOBCAT являє собою сільськогосподарські навантажувачі з вилковим захватом та можливістю оснащення різним спеціальним начіпним обладнанням, який здатний штабелювати вантаж на нерівній місцевості за допомогою вилкового чи іншого виду захвату вантажу. Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил претації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ) та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, результатів лабораторних досліджень конкретного товару, інформації про товар розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет. Визначальними характеристиками для класифікації заявленого автонавантажувача є функціональне призначення даного навантажувача, а саме оснащення різним спеціальним начіпним обладнанням: вантажної платформи, вила, ковші тощо. На підставі вищевикладеного, з урахуванням правила 1 та 6 ОПІ, пояснень до товарної позиції 8427, характерних особливостей телескопічного навантажувача TL470, TL360 BOBCAT, наявних в мережі Інтернет, відповідно до технічної інформації, представленої на офіційному сайті виробника, товар «телескопічний навантажувач TL470, TL360 торгівельної марки BOBCAT, фірма-виробник - BOBCAT (Французька республіка)» підлягає класифікації у товарній позиції 8427 за кодом 8427 20 11 00 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5 %). Отже, на думку апелянта, рішення щодо класифікації товару, зазначене в Акті перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області, прийняте у відповідності до вимог УКТ ЗЕД. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що питання, яке було поставлено на вирішення судового експерта у цій справі, у повному обсязі відповідало вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. Таким чином, на думку позивача, висновок судового експерта у цій справі повністю відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, здійснений на підставі матеріалів судової справи та додатково наданих матеріалів, а також цей висновок підтверджує неправомірність висновку відповідача ГУ ДФС у Миколаївській області про те, що телескопічний навантажувач TL470 та TL360 торгівельної м ірки Bobcat відповідає коду НОМЕР_1 за УКТ ЗЕД. Позивач неодноразово звертав увагу суду, та наполягає, що навантажувачі моделі Bobcat TL TL470 та TL360 належать до фронтальних телескопічних самохідних навантажувачів, а не є штабелювальними навантажувачами. Виходячи із викладеного опису, оскільки навантажувачі моделі Bobcat TL TL470 та TL360 не були обладнані штабелювальним пристроєм платформами або вилками, які можуть підійматися та опускатися уздовж вертикальних опор за допомогою ручних лебідок або лебідок з приводом від двигуна чи рейкової системи, то вони декларувалися за митними деклараціями № 504070000/2016/3881 від 19.05.2016 року, № 504070000/2016/5322 від 13.07.2016 року, № 504070000/2016/6960 від 19.09.2)16 року, № 504070000/2016/7716 від 19.10.2016 року, № 504070000/2016/9097 від 08.12.2016 року як «автонавантажувачі фронтальні, одноковшові, телескопічні» товарна підкатегорія 8429 51 99 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка мита 0%). Позивач зазначає, що є вірним висновок суду першої інстанції про те, що безпідставними є посилання відповідача у акті перевірки та у відзиві на інформацію, зазначену у мережі Інтернет, якою вони обґрунтовують зміну класифікації товарів за УКТ ЗЕД, адже інформація сайту не є офіційним документом. З огляду на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2001 року ТОВ "Техноторг-Дон" зареєстровано як юридичну особу Миколаївським міським управлінням юстиції. З 06.02.2019 року по 12.02.2019 року посадовими особами відповідача на підставі п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Техноторг-Дон" з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів. 18.02.2019 за результатами даної перевірки складено акт №212/14-29-14-11/31764816 в якому зафіксовані порушення таких вимог: - ст.69 МКУ, Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про Митний тариф України», правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України», щодо невірної класифікації товарів в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 589907,71 грн. за МД: від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881 на суму 128144Ю87 грн., від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322 на суму 128646,07 грн., від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960 на суму 135194,19 грн., від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716 на суму 132340,64 грн., від 08.12.2016р. №504070000/2016/9097 на суму 65581,94 грн. - п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПКУ, щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму мита в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 117981,54 грн. за МД: від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881 на суму 25628,97 грн., від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322 на суму 25729,22 грн., від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960 на суму 27038,83 грн., від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716 на суму 26468,13 грн., від 08.12.2016 р. №504070000/2016/9097 на сум 13116,38 грн. Згідно висновків даного акту перевірки, вказані порушення сталися внаслідок неправильного самостійного визначення позивачем коду товару «телескопічний навантажувач TL470. TL360 торгівельної марки «BOBCAТ» фірма-виробник BOBCAТ (Франція), який заявлено до митного оформлення за кодом згідно УКТ ЗЕД 8429519900 (ставка ввізного мита 0 %), тоді як вказаний товар слід класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 11 00 (ставка ввізного мита 5 %). На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року № 00015731411, № 00015741411. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для збільшення сум грошових зобов`язань ТОВ "Техноторг-Дон" зі сплати ПДВ з товарів ввезених на територію України суб`єктами господарювання та мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, митнй орган приймаючи ВМД віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України після сплати позивачем передбачених чинном законодавством України податків і збрів без прийняття відповідного рішення про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару, а тому податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №00015731411, №00015741411 прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 49 ч.1 ст.4 Митного кодексу України пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення. Згідно з ст. 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків). Відповідно до ч.1-5 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Згідно з ч.6, ч.7 ст. 69 Митного кодексу України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно з ч.1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Згідно з ч.1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ч.6, ч.7 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно з ч.8 ст. 257 КАС України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта). Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі-Порядок №650). Відповідно до п.3 Розділу І Порядку № 650 класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України Про Митний тариф України (далі - Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення; контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення. Згідно з п.1, п. 2 розділу ІІІ Порядку №650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу. Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК. У випадку, передбаченому підпунктом а абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю. У випадку, передбаченому підпунктом б абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні. У випадку, передбаченому підпунктами б, в абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги. У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами а- в абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку. У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №650). У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №650). Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. Крім того, з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТ ЗЕД, побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401. Відповідно до пунктів 1-4, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи встановлено, що за митними деклараціями від 19.05.2016 р. №504070000/2016/3881, від 13.07.2016 р. №504070000/2016/5322, від 19.09.2016 р. №504070000/2016/6960, від 19.10.2016 р. №504070000/2016/7716, від 08.12.2016 р. №504070000/2016/9097 позивачем здійснено ввезення (імпорт) на територію України "телескопічних навантажувачів, моделі TL470. TL360, торгівельна марка - ВОВСАТ", фірма - виробник - ВОВСАТ (Франція). Митне оформлення вказаного товару позивач здійснював за кодом НОМЕР_2 згідно з УКТ ЗЕД, ставка ввізного мита при розмитненні товарів за цим кодом становить 0%. У період з 06.02.2019р. по 12.02.2019р. працівниками ГУ ДФС в Миколаївській області на підставі пункту ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Техноторг-Дон», дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товару "телескопічних навантажувачів, моделі TL470. TL360, торгівельна марка - ВОВСАТ" під час митного оформлення товарів за вищевказанми митними деклараціями. Відповідно до ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Згідно з ч.2 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.2018 в справі №808/1341/14, провадження №К/9901/7237/18. Згідно з п.п. 54.3.6 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Отже, обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення. У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар. Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів. Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 р. у справі №814/978/17, адміністративне провадження №К/9901/5649/17, зазначив, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією, може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, визначення суми грошових зобов`язань позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось за відсутності результатів митного контролю, а також рішення компетентного органу про зміну класифікації товару, отриманих після закінчення процедури митного оформлення та випуску товару, тобто за відсутності правових підстав, всупереч вимог частин 4 та 7 статті 69 Митного кодексу України. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для проведення перевірки ТОВ «Техноторг-Дон» в акті перевірки від 18.02.2019 р. Головного управління ДФС у Миколаївській області зазначено підпункт 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України апелянтом не надано доказів на підтвердження наявності наведених у зазначеній нормі підстав, а саме: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування коду якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митні декларації, в яких позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар: «телескопічний навантажувач TL470. TL360 торгівельної марки BOBCAТ за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_2 , були прийняті митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта в акті перевірки та в апеляційній скарзі на інформацію, зазначену у мережі Інтернет, якою вони обґрунтовують зміну класифікації товарів за УКТ ЗЕД, адже інформація сайту не є офіційним документом. Окрім того, колегія суддів акцентує увагу на відсутність відповідного рішення про призначення митної вартості, зміну коду товару тощо митного органу. Крім того, наявним в матеріалах справи висновком Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-867 від 30.09.2019 року встановлено, що «телескопічний навантажувач TL470, TL360 торгівельної марки BOBCAТ відповідно до УКТ ЗЕД найбільшим чином буде відповідати коду 8427 20 19 00, що спростовує доводи апелянта. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувані повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 12.03.2019 року №00015731411, №00015741411 є протиправними та підлягають скасуванню. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15.06.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик