Постанова 4803 № 212/339/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5625/20 Справа № 212/339/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання Чубіна А.В, сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року, ухваленого суддею Козловим Ю.В. у м. Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що тривалий час більше 20 років працював у ПрАТ «ЦГЗК» де внаслідок недосконалості технології, механізмів, робочого процесу підпадав під дію шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, що перевищувала нормативні показники. У зв`язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 60% та йому встановлена третя група інвалідності. Змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, відчуває щодня фізичний біль, тому просить суд стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» на свою користь моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 283380 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 126120грн. Також стягнуто з АТ «Південний ГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 1261,20грн. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності. Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідач ПрАТ «ЦГЗК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 53842,20 грн., який буде, на думку відповідача співмірним з відпрацьованим проміжком часу позивача на підприємстві та відсотку втрати працездатності. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що відповідачем застосовувались засоби індивідуального захисту позивача. Визначений судом розмір моральної шкоди, вважають значно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, посилаючись на постанову ВС від 02 квітня 2020 року, просили суд зменшити визначений розмір. Відзиви на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді- доповідача, представників позивача та відповідача, який кожний окремо наполягали на задоволенні поданих ними апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 працював з 26.03.1998 року по 16.05.2017 року на посаді помічника машиніста екскаватора у Петрівському кар`єрі ПрАТ «ЦГЗК» (а.с. 36-44). Рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлене професійне захворювання вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ішемічною хворобою серця, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з вираженою поліірадикулопатією попереково-крижовому (L4-L5, S1) з широкою правобічною медальною грижею L4-L5, грижею L5-S, яка виступає в порожнину хребтового каналу на 5,9 мм, компремуюча передньо-латеральні відділи дуального мішка справа, компремованими міжребцевими отворами, більше справа шийною ( С6,С7), двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом з пері артрозами ліктьових і колінних суглобів ( ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром. По факту професійного захворювання проведено розслідування, комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 05 березня 2018 року де вказано, що причиною виникнення професійного захворювання позивача є вібрація: загальна транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 62дБ при гранично допустимому 59дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 (а.с. 13- 16). Висновком МСЕК від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності безстроково (а.с.8). Згідно наданих позивачем виписних епікризів, вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я через отримане професійне захворювання (а.с. 17-35) . На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 05 березня 2018 року, причиною професійного захворювання позивача є його робота також на підприємстві відповідача ПрАТ "ЦГЗК", впродовж більше 19 років в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме рівень загальної транспортно-технологічної вібрації, перевищував нормативні показники (а.с.14). Отже, роботодавець ПрАТ "ЦГЗК" під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища вібрації, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, фізичного болю виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ "ЦГЗК", про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, оскільки на робочому місці позивача рівень вібрації перевищував гранично допустиму концентрацію. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання як представника позивача ОСОБА_2 так і представника відповідача ПрАТ "ЦГЗК", в апеляційних скаргах щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, більше 19 років, загальний стаж роботи відповідача на підприємстві більше 29 років 9 міс., відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 60%, встановлення третьої групи інвалідності, безстроково, стан здоров`я потерпілого, який залишається незмінним, що свідчить про стійкість отриманого захворювання, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, звільнення з виробництва через отримане професійне захворювання за станом здоров`я. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Відповідач має законодавчо закріплений обов`язок, як роботодавець забезпечити позивачу належні умови праці, тому наявність шкідливих умов виробничого середовища, що стали причиною виникнення професійного захворювання та втрати професійної працездатності, перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із перенесеними позивачем стражданнями через втрату його здоров`я під час виконання посадових обов`язків. Розмір компенсації моральної шкоди визначений судом з урахуванням усіх обставин справи. Доводи апеляційної скарги представника відповідача, щодо не урахування судом практики Верховного Суду в іншій справі колегія суддів не може визнати прийнятними, оскільки в кожній справі визначаються індивідуальні фактори для визначення розміру компенсації моральної шкоди. Наведений відповідачем алгоритм визначення розміру компенсації моральної шкоди не можна визнати вірним, тому що не враховує емоційних переживань, страждань потерпілого від отриманого професійного захворювання, що є суто оціночним поняттям. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття,оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року. Головуючий: Судді: