LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803212/4418/19

від 19.03.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3793/20 Справа № 212/4418/19 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Приватне акціонерне товариство "Суха Балка", розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2019 року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 26 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком»), Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі ПрАТ «ЦГЗК»), Приватного акціонерного товариства "Суха Балка"(надалі ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 12.01.1998 по 24.07.1998 року, працював на підприємстві ПрАТ «Суха Балка»; в період з 08.09.1998 по 03.06.2001 року підземним скреперистом на шахті «Леніна» та з 10.12.2001 по 05.04.2004 року гірником очисного забою на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», а також більше 14 років в період з 22.04.2004 по 19.02.2019 року гірником очисного забою ПрАТ «ЦГЗК». Висновком МСЕК від 01.02.2019 року йому первинно визначено 55% втрати професійної працездатності за двома професійними захворюваннями - радикулопатія, хронічне обструктивне захворювання легень та встановлено третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємств, які не створили безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями, тривалий процес лікування хронічних професійних захворювань. Просить суд стягнути з відповідачів компенсацію моральної шкоди, з урахуванням стажу роботи на кожному з підприємств, з ПАТ «Кривбасзалізрудком» в розмірі 25102,21 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 гривень, з ПрАТ «ЦГЗК»- 74804,60 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн, та з ПрАТ «Суха Балка» - 2510,22 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в розмірі 20000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 700,00 грн., з ПрАТ «ЦГЗК» 60000 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2100,00 грн., з ПрАТ «Суха Балка» 2000,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 70 грн. Стягнуто з кожного з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідач ПрАТ «ЦГЗК» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та зменшення розміру стягнутого судового збору з 60000 грн. до 45000 грн.. та зменшити стягнуті витрати на правову допомогу, пропорційно задоволеним вимогам. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано пропорційність відпрацьованого часу позивачем на кожному підприємстві. Визначений судом розмір моральної шкоди, вважають значно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вважають, що розмір компенсації витрат на праву допомогу в сумі 2100 грн., більший ніж просив позивач стягнути в сумі 1600 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 12.01.1998 по 24.07.1998 року на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» на шахті «Фрунзе» підземним прохідником, з 08.09.1998 по 03.06.2001 року підземним скреперистом на шахті «Леніна» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та з 10.12.2001 по 05.04.2004 року гірником очисного забою на шахті «Гвардійська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», з 22.04.2004 по 19.02.2019 року працював гірником очисного забою ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки позивача. (а. с. 5-8) Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23.10.2018 року за №1524, встановлений професійний характер захворювань ОСОБА_1 : радикулопатія попереково-крижова, хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії. (а. с. 20-21) На підприємстві ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» 29 листопада 2018 року проведено розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затвердженого Начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. В даному Акті зазначено, що професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова, хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, виникли за обставин праці на посаді гірника очисного забою шахти імені Орджонікідзе ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», а також встановленню професійних захворювань послужив профмаршрут, зокрема, у період з: 12.01.1998 - 24.07.1998 ПАТ «Суха Балка» шахта імені Фрунзе, прохідник; 08.09.1998 - 03.06.2001 ПАТ «КЗРК» шахта імені Леніна, скреперист; 10.12.2001 - 05.04.2004 ПАТ «КЗРК» шахта Гвардійська, гірник очисного забою. Причина виникнення професійних захворювань важкість праці, пил переважно фібро генної дії. (а. с. 22-23) Відповідно до довідки МСЕК від 01.02.2019 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями (30 %- радикулопатія, 25% - хронічне обструктивне захворювання легень), встановлено третю групу інвалідності, з 21 січня 2019 року до 01 лютого 2020 року, з переоглядом 01 січня 2020 року. (а.с.18) У зв`язку з професійними захворюваннями позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, що підтверджується відповідними виписними епікризами. На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідачів відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, пропорційно відпрацьованому часу, вважає його законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується лише ПрАТ «ЦГЗК» в межах задоволених позовних вимог. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 29 листопада 2018 року, причиною професійного захворювання позивача є робота позивача на підприємствах відповідачів загальною тривалістю 24 роки 8 міс., з низ у шкідливих умовах виробничого середовища 14 років 7 міс. в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники. Отже, роботодавець, зокрема ПрАТ "ЦГЗК" під час роботи позивача в період з 22 квітня 2004 року по 19 лютого 2019 року допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідачаПрАТ "ЦГЗК", яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ "ЦГЗК" про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці та перевищення нормативів концентрації шкідливих факторів виробничого середовища на робочому місці позивача. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність постійно наявна задишка, кашель, стійкий больовий синдром у суглобах, що обмежує його рух і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача ПрАТ "ЦГЗК" на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача ПрАТ "ЦГЗК" в апеляційній скарзі про значно завищений розмір стягнутої моральної шкоди, який на думку відповідача не відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, роботу позивача на кожному підприємстві відповідачів в умовах впливу шкідливих факторів, більше 24 років, з яких 14 років та 9 міс., на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК», відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 55%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, звільнення з виробництва через отримане професійне захворювання за станом здоров`я. Колегія суддів вважає визначений судом розмір компенсації моральної шкоди, стягнутий з ПрАТ «ЦГЗК» в сумі 60000 грн. відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Відповідач має законодавчо закріплений обов`язок, як роботодавець забезпечити позивачу належні умови праці, тому наявність шкідливих умов виробничого середовища, що стали причиною виникнення професійного захворювання та втрати професійної працездатності, перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із перенесеними позивачем стражданнями через втрату його здоров`я під час виконання посадових обов`язків. Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника відповідачаПрАТ «ЦГЗК» про невірний розподіл судом витрат позивача на правову допомогу. На підставі договору про надання правової допомоги від 27 травня 2019 року укладеного між адвокатом Радченком О.М. та позивачем ОСОБА_1 , адвокатом проведено правові послуги згідно розрахунку та акту виконаних робіт від 27 травня 2019 року, а позивачем за надані послуги проведено оплату, що підтверджується квитанцією №02/05/19 від 27 травня 2019 року в сумі 3000 грн. (а.с.28-31). Позовні вимоги задоволено частково, тому пропоційно сумі моральної шкоди з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» стягнуто витрати на правову допомогу. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром компенсації витрат на правову допомогу, виходячи з засад розумності, пропорційності, співмірності та з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття,оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 березня 2020 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»