Постанова 4803 № 212/7421/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3712/21 Справа № 212/7421/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Кислиця І.В. сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року, яке ухвалене суддею Козловим Ю.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, - ВСТАНОВИВ : В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка, який в подальшому уточнила. В обґрунтування уточненого позову позивач зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Протоколом №07 комунальної установи Кіровоградської обласної державної адміністрації «Бюро медико-соціальної експертизи» від 17 січня 2006 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача. Вважає, що внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину, яку дуже любила і поважала, його втрата призвела до того, що позивач перебуває у напруженому психічному стані, думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. Тому, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання 380 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання 290 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 900 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, або змінити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання до 150 000 гривень, так як судом першої інстанції не враховано, що при укладенні трудового договору, відповідно до КЗпП України, ОСОБА_2 було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. На думку відповідача, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди. Вважає, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», у зв`язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно завищеним. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «ЦГЗК» - Громко Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 03 січня 1984 року (а.с. 10). ОСОБА_2 з 19 червня 1980 року по 21 травня 2004 року працював слюсарем по ремонту устаткування на дільниці по ремонту гірничого устаткування у кар`єрі та машиністом бульдозера на Петріківському кар`єрі ВАТ «ЦГЗК», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 11-зворот) Відповідно до п. 16 Акту №13 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 05 січня 2005 року, професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло внаслідок тривалої праці на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, де він підпадав під вплив пилу (а.с. 11-зворот). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання у ОСОБА_2 є багаторічна праця в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала норми ГДК (а.с. 12). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Петріківською селищною радою кіровоградської області (а.с.13). Відповідно до Протоколу №07 комунальної установи Кіровоградської обласної державної адміністрації «Бюро медико-соціальної експертизи» від 17 січня 2006 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача(а.с. 14-16, 30). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦГЗК» про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України позивач має право для відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок отриманого ним професійного захворювання з відповідачів. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, Актом №13 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 05 січня 2005 року, Протоколом №07 комунальної установи Кіровоградської обласної державної адміністрації «Бюро медико-соціальної експертизи» від 17 січня 2006 року, встановлено, що професійне захворювання у потерпілого виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємствах відповідача, що потягло за собою в подальшому смерть ОСОБА_2 , що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що при укладенні трудового договору, відповідно до КЗпП України, ОСОБА_2 було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, оскільки як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача в період з 1980 року по 2004 рік в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 22 березня 2005 року потерпілому ОСОБА_2 вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності (а.с. 17). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПрАТ «ЦГЗК» про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, оскільки оскільки позивач втратила чоловіка та залишилась без його турботи і піклування, смерть рідної людини, спричиняє їй хвилювання і по теперішній час, оскільки встановити ціну людського життя неможливо. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ст.ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка втратила підтримку близької людини, оскільки втрата чоловіка є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть чоловіка призвела до того, що позивач зазнала сильного нервового потрясіння, адже вона втратила близьку для неї людину, якого дуже любила. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: