Постанова КЦС ВС № 351/2385/13-ц

Постанова Іменем України 10 червня 2020 року м. Київ справа № 351/2385/13-ц провадження № 61-38280св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В., учасники справи: заявник (боржник) - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжак Іван Іванович, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог скарги У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І. І. щодо проведення оцінки майна, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль». Скарга мотивована тим, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2014 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до нього про стягнення заборгованості за кредитними договорами та вирішено звернути стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за договором застави транспортних засобів з майновим поручителем від 03 листопада 2011 року, а саме: на автомобіль бортовий - С MAN TGA 226.430, номерний знак НОМЕР_1 ; причіп бортовий - WECON, номерний знак НОМЕР_2 ; сідловий тягач MAN 19.464, номерний знак НОМЕР_3 ; напівпричіп бортовий - E-SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_4 ; автомобіль бортовий - C MAN TGA 226.430, номерний знак НОМЕР_5 ; причіп бортовий - SOMMER SR-240, номерний знак НОМЕР_6 ; сідловий тягач - E VOLVO FH, номерний знак НОМЕР_7 ; напівпричіп бортовий - E PANAV, номерний знак НОМЕР_9 . Зазначав, що на виконання рішення суду було відкрито виконавче провадження та проведено оцінку вартості арештованого сідлового тягача E VOLVO FH, номерний знак НОМЕР_7 та напівпричіпа бортового - E PANAV, номерний знак НОМЕР_9 . Згідно з названими звітами, вартість вищевказаних транспортних засобів складає, відповідно, 377 650 грн та 98 390 грн. Зазначав, що з результатами проведених оцінок не погоджується, вважає ціни явно заниженими та такими, що не відповідають реальній вартості майна. Вказував, що оцінювач особисто об`єкт оцінювання не оглядав, ідентифікацію об`єкта та пов'язаних з ним прав не проводив, що позбавило його можливості мати уявлення про фактичне місце розташування об`єкта, його фізичний стан та характеристики. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії державного виконавця по оцінці арештованого майна, а звіт про незалежну оцінку вартості арештованого сідлового тягача E VOLVO FH та звіт про незалежну оцінку вартості арештованого напівпричепа бортового E PANAV скасувати. Також просив заборонити передачу на реалізацію вищевказаного майна, що було об`єктом оцінки. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не довів обґрунтованості вимог своєї скарги. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2018 року скасовано та постановлено нову. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявник не довів обґрунтованості вимог своєї скарги, проте зміст ухвали суду першої інстанції містить суперечливі висновки щодо встановлених обставин та обґрунтованості вимог скарги ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну правову оцінку зібраним у справі доказам. Вважає, що експертом-оцінювачем не здійснювався огляд об`єктів оцінки, тому відповідні висновки оцінок не можуть вважатися законними. Зазначає, що, допитаний у суді першої інстанції експерт, підтвердив той факт, що ним особисто не оглядалися транспортні засоби перед оцінкою. Вважає, що у спірній оцінці вказано явно занижену ціну транспортних засобів. Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у складі судді Хопти С. Ф. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи. Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо. Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Статтею 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають; забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб; забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом було встановлено, що звітами про незалежну оцінку вартості арештованого майна від 08 вересня 2017 року визначено вартість сідлового тягача - E VOLVO FH, номерний знак НОМЕР_7 - 377 650 грн та напівпричепа бортового E PANAV, номерний знак НОМЕР_9 - 98 390 грн. З огляду на звіти про незалежну оцінку вартості арештованого майна вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 провів огляд арештованих автомобілів, у звіті зазначено про те, що об`єкти оцінки інспектовані оцінювачем особисто, до висновків долучено фото таблиці вказаних транспортних засобів. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції обґрунтованого виходив з того, що вказані звіти відповідають законодавству, зокрема, загальним вимогам до проведення незалежної оцінки майна, визначеним у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Доводи касаційної скарги про те, що оцінювачем не проводився огляд об`єктів оцінки спростовується встановленими обставинами справи, зокрема, оспорюваними звітами, у яких зазначено дату такого огляду. Протилежного належними доказами заявник не довів, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. Посилання заявника на те, що, допитаний у суді першої інстанції експерт, підтвердив той факт, що ним особисто не оглядалися транспортні засоби перед оцінкою, є безпідставними, оскільки експерт ОСОБА_2 у судовому засіданні 19 лютого 2018 року навпаки підтвердив відповідність вказаних у звітах даних дійсним обставинам, зокрема і щодо того, що ним було здійснено особистий огляд об`єктів оцінки. Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі заявників доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк