LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС344/14572/16-ц

від 22.05.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова Іменем України 22 травня 2020 року м. Київ справа № 344/14572/16-ц провадження № 61-39357св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Матківського Р. Й., від 30 травня 2018 року. Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав письмове звернення Прем`єр-міністру України ОСОБА_7 . , начальнику головного управління внутрішньої безпеки ДФС України ОСОБА_8., текст якого міститься недостовірну інформацію, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, дискредитуючи її в очах керівництва Держави Україна та керівництва Державної фіксальної служби України. Зміст звернення відповідача зводиться до організації позивачем так званої «команди», яка на думку відповідача бере участь у корупційних схемах, спонукаючи при цьому до участі відповідача, який не погодився на участь в таких діяннях. Крім цього, відповідач у своєму зверненні наголошував на зловживанні зі сторони позивача службовим становищем та порушення вимог етики поведінки державного службовця, наводячи епізоди по перевірках приватних підприємців. Однак, інформація, яку поширив відповідач, не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки, вона не підтверджена жодним доказом. При цьому поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб, у тому числі керівництва Держави Україна та керівництва Державної фіскальної служби України. Позивач вказувала, що порушення її прав поширенням недостовірної інформації полягає в тому, що такі відомості ганьблять честь, гідність та ділову репутацію в очах керівництва та осіб, які могли читати таке звернення, з точки зору додержання законів та загальноприйнятих норм моралі. Поширена інформація формує думку, що вона тісно пов`язана з корупційною діяльністю, більш того, вчиняє кримінально карані діяння. ОСОБА_1 також зазначила, що у зв`язку із неправомірним поширенням відповідачем недостовірної негативної інформації відносно неї, вона знаходилася у стані постійного нервового напруження та стресу, морального страждання, внаслідок чого у неї різко погіршився стан здоров`я та вказаний факт став причиною порушення функції сну. Тобто, протиправними діями відповідача, які полягають у приниженні честі та гідності особи, а також ділової репутації їй завдана моральна шкода, яку позивач оцінила в 150 000, 00 грн. Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити, визнати недостовірною інформацію відносно неї, поширену ОСОБА_3 у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов`язати відповідача вибачитися перед нею за нанесення образ та поширення неправдивої інформації шляхом направлення позивачу відповідачем особисто підписаного листа з такими вибаченнями. Зобов`язати спростувати поширену інформацію. Заборонити вчиняти дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію, що виражаються в грубому спілкуванні з позивачем та розповсюдженні недостовірної інформації про позивача. Стягнути з відповідача 150 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Пастернак І. А., від 02 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_3 у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Про пропонування участі у корупційних діях та зловживання службовим становищем начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1.», адресованому Прем`єр-міністру України ОСОБА_7. Зобов`язано ОСОБА_3 вибачитися перед ОСОБА_1 за нанесення образ та поширення неправдивої інформації шляхом направлення ОСОБА_1 особисто підписаного листа з таким вибаченням. Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати інформацію, зазначену у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Про пропонування участі у корупційних діях та зловживання службовим становищем начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1.», адресованому Прем`єр-міністру України ОСОБА_7 ., шляхом направлення відповідного листа до Прем`єр-міністра України ОСОБА_7 , із зазначенням в тексті листа: «що вся викладена інформація у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 є недостовірною». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач шляхом звернення із листом до Прем`єр-міністра України поширив неправдиву інформацію щодо позивача і, як наслідок, порушив особисті немайнові права ОСОБА_1 , тобто поширив неправдиві відомості, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 02 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач звернувся до Прем`єр-міністра України ОСОБА_7 із заявою про неправомірні дії позивача, як до компетентного органу, який уповноважений провести таку перевірку або доручити проведення перевірки іншому підпорядкованому Кабінету Міністрів України центральному органу виконавчої влади чи посадовій особі такого органу. У своєму зверненні відповідач просив організувати перевірку вказаних ним фактів, реалізувавши своє право,передбачене статтею 40 Конституції України. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2018 року і залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що метою відповідача при направленні листа з негативною і недостовірною інформацією відносно позивача особисто Прем`єр-міністру України ОСОБА_7 було саме бажання поширити негативну відносно неї інформацію, дискредитувати її в очах керівництва держави. При цьому ОСОБА_3 достеменно знав, що до повноважень Прем`єр-міністра України не відноситься розгляд і перевірка зазначеної ним у листі інформації. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Однак, суд апеляційної інстанції взагалі залишив без дослідження зазначені обставини. При вирішенні спору апеляційним судом надано перевагу доводам відповідача та взагалі не було заслухано позиції і доводів іншого учасника справи. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. 13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 344/14572/16-ц розподілено судді-доповідачеві. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права із урахуванням встановлених обставин справи, яким надана належна оцінка. Касаційна скарга за своїм змістом є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на те, що здійснена відповідачем оцінка доводів касаційної скарги фактично зводиться до перекручування фактів, не спростовує об`єктивних доводів касаційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав письмове звернення Прем`єр-міністру України ОСОБА_7 (копія направлена начальнику головного управління внутрішньої безпеки ДФС України ОСОБА_8 ), у тексті якого наводяться дані про намагання позивача організувати так звану «команду» яка, на думку відповідача, бере участь у корупційних схемах, спонукаючи при цьому до участі відповідача, який не погодився на такі дії. У своєму зверненні ОСОБА_3 вказував, що позивач стала його переслідувати, здійснюючи дискримінацію на робочому місці. Крім цього, відповідач у своєму зверненні наголошував на зловживанні зі сторони позивача службовим становищем та порушенні вимог етики поведінки державного службовця, наводячи епізоди щодо проведення перевірок приватних підприємців. У своєму зверненні відповідач просив суб`єктів звернення провести службову перевірку (службове розслідування) зазначених у ньому фактів та ініціювати притягнення начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 до відповідальності як таку, що зловживає службовим становищем та порушує вимоги щодо етики поведінки державного службовця, захистити його від протиправних дій керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області. За результатами звернення ОСОБА_3 щодо можливих неправомірних дій окремих службових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області 11 листопада 2016 року відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області було проведено перевірку та складено висновок, відповідно до якого факти, викладені у зверненні ОСОБА_3 визнано такими, які не підтверджені документально на момент завершення перевірки, однак інформацію (звернення та пояснення ОСОБА_3 ), де містяться ознаки можливих кримінальних правопорушень в діях окремих посадових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області, направлено в органи прокуратури для надання юридичної оцінки. В. о. начальника слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 листом від 14 січня 2017 року повідомлено начальника відділу обласної безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , що у матеріалах службової перевірки по скарзі ОСОБА_3 з приводу неправомірних на його думку дій окремих службових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області не міститься достатніх та об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки кримінального правопорушення в діях службових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Відповідно відомості до Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань не вносились, розслідування не розпочиналось. Позиція Верховного Суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частиною першою статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України). Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми. Згідно із статтею 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. При цьому необхідно враховувати, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року у справі № 8-пр/2003 звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази й надавши їм належну оцінку, враховуючи зазначені положення закону, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки відповідач у своєму зверненні до Прем`єр-міністра України ОСОБА_7., начальника головного управління внутрішньої безпеки ДФС України ОСОБА_8., просив провести перевірку вказаних ним фактів, реалізувавши своє право на звернення, закріплене у статті 40 Конституції України. Викладена відповідачем інформація у зверненні до посадових осіб містила власні судження з огляду на співставлення певних обставин, які мали місце, і стосувалися діяльності позивача, як посадової особи, рівень критики щодо якої є значно ширшим, ніж щодо пересічного громадянина. Відповідач звернувся до Прем`єр-міністра України та управління внутрішньої безпеки ДФС України із зверненням про проведення перевірки щодо неправомірних, на думку позивача, дій позивача. Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до повноважень Кабінету Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина є здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади; вжиття заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров`я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, запобігання і протидії корупції; забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції, а також здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та законами України. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що Прем`єр-міністр України, як очільник Кабінету Міністрів України, уповноважений здійснювати контроль за діяльністю органів виконавчої влади, до яких зокрема належить ДФС України, якому підпорядковується ГУ ДФС в Івано-Франківській області, а тому має повноваження реагувати на відповідні звернення та забезпечувати перевірку відомостей, які в них містяться. У своєму зверненні ОСОБА_3 не вдавався до образливих висловлювань, а зміст його звернення не став відомим загалу. Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та дотримано норм процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України). Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді :Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»