Постанова 4854 № 420/2293/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2293/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича, про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,- В С Т А Н О В И Л А : 16 березня 2020 року Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. від 24.02.2020 року по ВП №59879977. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесеної відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки позивач фактично виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року по справі №420/6025/18 ще до відкриття виконавчого провадження. З урахуванням зазначеного відсутні підстави для стягнення виконавчого збору відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити зазначаючи, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у чіткій відповідності до норм чинного законодавства. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилається на доводи, що зазначені в позовній заяві. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по справі № 420/6025/18, яке набрало законної сили 30.07.2019 року, визнано протиправними дії ГУ НП в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначення йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, яка встановлена протягом 6 місяців після звільнення з поліції, відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію». Вказаним рішенням зобов`язано ГУ НП в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року. Листом від 15.08.2019 року №14/793 ГУ НП в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі №420/6025/18 йому необхідно надати визначені переліком документи (а.с. 76-77). 19 серпня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 420/6025/18 в частині зобов`язання ГУ НП в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року. 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №420/6025/18 (а.с. 71). 23 серпня 2019 року старшим державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленком В.О. за заявою ОСОБА_1 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59879977 за виконавчим листом виданим Одеським окружним адміністративним судом 19.08.2019 року №420/6025/18. Пунктом 2 вказаної постанови постановлено боржнику невідкладно виконати рішення суду. (а.с.73). Заявою від 04 вересня 2019 року №20/1656 ГУ НП в Одеській області повідомило відповідача, що вчинило всі можливі дії щодо виконання рішення суду шляхом повідомлення ОСОБА_1 листом від 15.08.2019 року №14/793, про необхідність надання відповідних документів відповідно до Порядку №4 (а.с. 75). Заявою від 13.09.2019 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, що 10.09.2019 року написав на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги, до якої надано визначений перелік документів (а.с. 78). Заявою від 14 листопада 2019 року №20/2115 ГУ НП в Одеській області просило відповідача відстрочити виконання судового рішення по справі про відкриття ВП №59879977 від 23.08.2019 року до моменту надходження коштів на рахунки ГУ НП в Одеській області від Національної поліції (а.с. 80-81). Заявою від 03.01.2020 року №20/19 ГУ НП в Одеській області просило відповідача закінчити виконавче провадження №59879977 у зв`язку з повним виконанням рішення суду та скасувати всі заходи примусового виконання рішень. До заяви додано завірену копію платіжного доручення №17243 від 16.12.2019 року. Дана заява до відповідача надійшла 14.12.2020 року (а.с. 83-84). 24 лютого 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №59879977, відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 85-86). 24 лютого 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленком В.О. винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП №59879977 згідно з вимогами ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження, якою постановлено стягнути з ГУ НП в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16 692,00 грн. (а.с. 88-89). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Фактичного виконання рішення станом на час відкриття виконавчого провадження не здійснено, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови та її відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон України № 1404-VІІІ). Частиною 1 ст. 18 Закону України № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 5, 6 статті 26 Закону України 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Суд вірно встановив, що постанова ВП № 59879977 про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2019 в судовому порядку не оскаржувалася, що підтверджується відомостями ЄДРСР. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частиною 5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується, які за обставин даної справи не застосовуються до спірних правовідносин, що не заперечується ГУ НП в Одеській області. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону України № 1404-VIII, абсолютно вірними є висновки суду першої інстанції, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі №480/3452/19. За частиною дев`ятою статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Приписами статей 40, 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема, ч. 3 ст. 40 Закону України № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону України № 1404-УІІІ, що регулює питання виконавчого збору, судова колегія зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону України № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме: постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі №580/1328/19. Матеріалами справи підтверджується, що питання стягнення виконавчого збору не вирішувалося під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору прийнято відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України № 1404-VІІІ після закінчення виконавчого провадження 24.02.2020 року. Враховуючи доводи апелянта, для правильного вирішення оскаржуваних правовідносин необхідно встановити, чи відбулося фактичне виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження ВП№59879977 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2019 року. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що фактично рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6025/18 виконано 16.12.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №17243 (а.с. 84), тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№59879977. З урахуванням зазначеного виключається можливість застосування положень ч. 9 ст. 27 Закону України № 1404-VIII. Судова колегія звертає увагу, що апелянтом помилково ототожнюються фактичне виконання рішення суду з діями, що спрямовані на його виконання. Крім того, обґрунтування неможливості початку процесу виконання рішення суду по справі №420/6025/18 через відсутність документів, необхідних для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , та як наслідок звернення до останнього з роз`ясненням про необхідність їх подачі, є помилковими. За результатами розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи №420/6025/18 ГУ НП в Одеській області, в тому числі, зобов`язано призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року. За таких умов вимоги відповідача щодо надання документів відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4, зареєстрованого у Мінюсті України 29.01.2016 року за №163/28293, є зайвими. В даному випадку виплата одноразової грошової допомоги здійснювалася на підставі рішення суду, а не Порядку №4. За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судом обставин справи, судова колегія вважає, що дії державного виконавця на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідали вимогами Закону України Про виконавче провадження та були здійснені у межах наданих йому повноважень. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, 272 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко