Постанова 4852 № 804/5590/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2020 року м. Дніпросправа № 804/5590/17 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 в адміністративній справі №804/5590/17, ухвалене суддею Вроною О.В., по справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 третя особа: Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення суми податкового боргу,- в с т а н о в и В: У вересні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило стягнути податковий борг з ОСОБА_1 в сумі 259 379,23 грн. на користь державного бюджету. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надана оцінка доказам про направлення податкових повідомлень- рішень, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості належним чином оскаржити вказані повідомлення-рішення, а також можливості брати участь у судовому засіданні, в порушення ст. 10, 11 Кодексу Адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено що, на обліку в ДПІ в Центральному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_1 . В інтегрованих картках платника податків станом на 06.07.2017р. обліковується податковий борг на загальну суму 259 379,23 грн.( у т.ч. пеня - 33 597,69 грн.),що складається - з податку на доходи фізичних осіб,що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 241 233,85 грн. (у т.ч. пеня - 31 245,76 грн.) - з військового збору в сумі 18 145,38 грн. який виник внаслідок несплати у встановлені терміни грошових зобов`язань нарахованих контролюючими органами (у т.ч. пеня - 2 351,93 грн.). За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 в частині оподаткування доходів,отриманих платником податків як додаткове благо за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, посадовими особами ДПІ складено акт №2032/134/2326000618 від 18.10.2016 року,відповідно до якого встановлено порушення відповідачем податкового законодавства в частині неподання до податкової декларації про майновий стан за 2015 рік на загальну суму 167 854,47 грн. і військового збору за 2015 рік на загальну суму 12 634,76 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Дніпро сформовано податкові повідомлення-рішення: - форма «ПС» №0000381303 від 11.01.2017 року на суму 170 грн.; - форма «Р» №0000371303 від 11.01.2017 року на суму 209 818, 99 грн.; - форма «Р» №0000391303віл 11.01.2017 року на суму 15 793,45 грн. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. За приписами п. 3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. №1236, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України. Пунктом 3.11 вказаного Порядку встановлено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби. Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом повідомлення-рішення (надалі ППР) від 11.01.2017р. №0000391303, №0000381303, №0000371303 були направлені на адресу АДРЕСА_1 , про що свідчить лист ДПІ у Кіровському районі від 12.01.2017р. №127/10/0465-13-04. Проте у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях зазначені різні адреси платника податків. Так у податкових повідомленнях-рішеннях №0000381303 та №0000391303 вказана адреса платника АДРЕСА_1 , у ППР № НОМЕР_1 зазначена адреса с. Новоіванівка. Акт перевірки від 22.08.2016р., на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення також був направлений за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. В матеріалах справи наявна копія податкової вимоги від 24.02.2017 року №724-17/65 на суму 259 379,23 грн., виписана за адресую місця проживання Відповідача. Отже правильна адреса місця проживання Відповідача була відома Позивачу, проте у матеріалах справи відсутні докази про направлення цієї податкової вимоги належним чином, відтак неможливо встановити на яку адресу вона була направлена, але Відповідач не отримував податкову вимогу також. Відповідач проживає за адресую АДРЕСА_2 з 1997 року, відповідно до відмітки про реєстрацію, копія сторінок паспорту додається. Як вбачається з матеріалів справи, ця адреса була відома Позивачу. Однак матеріали справи не містять доказів про направлення податкових рішень та вимог на цю адресу, також відсутні дані, про те, за якою адресую обліковується Відповідач, як платник податків, оскільки Позивачем не надано до суду інтегровану картку платника податків, лише її зворотній бік. Тобто Позивач направляв кореспонденцію на помилкову адресу. Позивачем не надані докази належного направлення податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції не надана оцінка доказам про направлення податкових повідомлень- рішень, внаслідок чого Відповідач був позбавлений можливості належним чином оскаржити вказані повідомлення-рішення, а також можливості брати участь у судовому засіданні, в порушення ст. 10, 11 Кодексу Адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) За таких обставин Відповідач не знав і не міг знати про існування повідомлень-рішень, отже, відповідно до правил, встановлених п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, пунктом 58.3 ст. 58 ПК України, вищевказане дає підстави вважати податкові повідомлення-рішення не врученими, а отже грошові вимоги за ними - неузгодженими. Беручи до уваги, що грошові зобов`язання, визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2017р. №0000391303, №0000381303, №0000371303 є неузгодженими, як наслідок не могли набути статусу податкового боргу, а тому вимога про його стягнення у судовому порядку, є необґрунтованою та передчасною. Зазначена правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду у справі №802/467/16-а (адміністративне провадження №К/9901/28925/18). Такий правовий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин в справі, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 року Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова