Постанова 4852 № 160/13093/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13093/19 Головуючий суддя І інстанції Віхрової В.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя (доповідач): Іванова С.М. суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року в адміністративній справі №160/13093/19 за позовом Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 189374,38 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області було задоволено. Стягнуто суму податкового боргу з ОСОБА_1 на користь Держави у розмірі 189374, 38 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення, які стали основою вимог податкового боргу прийняті з порушенням законодавства, сума податків, штрафів та пені не відповідає нормам Податкового кодексу України, а відтак заявлена до стягнення сума податкового боргу у розмірі 189374,38 грн. не підлягає стягненню. Головним управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, на обліку у Нікопольському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (PНОКПП НОМЕР_1 ). В інтегрованих картках платника податків у ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 189374,38 грн. який виник у зв`язку: - нарахуванням податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення №0150161304 від 25.04.2018 р. (Акт перевірки від 28.03.2018 №15006/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ) на суму 159639,69 грн.; - нарахуванням податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення №0150201304 від 25.04.2018 р. (Акт перевірки від 28.03.2018 №15006/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ) на суму 170,00 грн.; - нарахуванням податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення №0150211304 від 25.04.2018 р. (Акт від 28.03.2018 №15006/04-36-13-04/ НОМЕР_1 ) на суму 13 303,31 грн. Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в результаті заниження податкових зобов`язань, відповідачу нарахована пеня в сумі 15010,50 грн. на податкове повідомлення-рішення №0150161304 від 25.04.2018 р. та в сумі 1250,88 грн. на податкове повідомлення-рішення №0150211304 від 25.04.2018 р. відповідно. Наявність податкового боргу за відповідачем підтверджується витягом з інтегрованої картки платника по податку на прибуток станом на 06.02.2019 р. та станом на 31.12.2018 р., довідкою про суми податкового боргу платника податків станом на 06.02.2019 р., розрахунком суми податкового боргу, розрахунком пені, які долучені до матеріалів справи. Сума грошових зобов`язань за наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем сплачена не була, у зв`язку з чим податковий орган звернувся до суду з позовом про її стягнення в примусовому порядку. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірним є стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 189374,38 грн., оскільки доказів самостійного погашення заборгованості останній суду не надав. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 59.1, п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. За правилами пункту 95. 4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Як свідчать встановлені обставини справи, заявлена до стягнення сума податкового боргу була сформована на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.04.2018 року № 0150161304, № 0150201304, № 0150211304. З матеріалів справи вбачається, що наведені податкові повідомлення-рішення відповідачем були отримані 03.05.2018 року, в судовому або адміністративному порядку оскаржені не були, що свідчить про узгодженість визначених ними грошових зобов`язань та наявність у відповідача обов`язку по їх сплаті (а.с. 16). В подальшому, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі було сформовано та направлено рекомендованим листом на адресу відповідача податкову вимогу від 18.06.2018 р. №67061-17 на суму 189374,38 грн., проте поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до конверту, яким відповідачу направлялась податкова вимогам, останній був повернутий на адресу податкового органу 13.08.2018 року, що підтверджується штемпелем поштового відділення. Таким чином, з огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача, на час прийняття рішення судом першої інстанції, непогашеної суми податкового боргу у розмірі 189374,38 грн., що відповідачем не спростовано, та зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. При цьому, посилання відповідача на протиправність нарахування грошових зобов`язань за наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки останні відповідачем оскаржені не були, є діючими, а відповідно визначені ними грошові зобов`язання є обов`язковими до сплати. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311 ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року в адміністративній справі №160/13093/19 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко