Постанова 4824 № 757/17243/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 757/17243/17-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Остапчук Т.В. 11 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Соколової В.В. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири, ВСТАНОВИВ: У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулося до суду із позовом до ПрАТ «АК «Київводоканал» та просив стягнути з відповідача заподіяну йому матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 141 175 грн., що складає вартість виконання ремонтно-відновлювальних робіт оздоблення пошкодженої квартири та оцінки заподіяної шкоди, вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 141 175 грн., судові витрати в розмірі 5 530,15 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «АК «Київводоканал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Посилається на неповне з`ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом протиправно та безпідставно залишено в матеріалах справи подану позивачем деталь, яку неможливо ідентифікувати та встановити її походження та експертом було проведено дослідження останньої, яка не залучалась та не повинна була бути досліджена. Зазначає, що висновок трасологічної експертизи не є належним доказом у даній справі. № апеляційного провадження: 22-ц/824/7955/2020 Вказує на Акт монтажу приладу обліку від 27.02.2017, в якому зафіксовано належність виконаних відповідачем робіт зі встановлення приладу обліку та відсутність в позивача претензій до якості виконаних робіт. Звертає увагу на те, що відповідачем не проводилися роботи з монтажу всього вузла обліку, зокрема фільтра та штуцера, на якому стався порив, і, відповідно не було втручання в з`єднання між штуцером та фільтром, а лише встановлено прилад обліку. Зазначає на відсутність вини в діях відповідача. ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подав. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності вважав, що залиття сталося з вини відповідача. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Матеріали справи свідчать та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 28.02.2017 в результаті розриву з`єднань лічильника холодної води сталось залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , що підтверджується актом залиття від 28.02.2017 (а. с. 34). Згідно акту виконаних робіт від 27.02.2017 були проведені монтажні роботи по встановленню лічильника холодної води № ЛК 8113492 в квартирі АДРЕСА_1 . Згідно висновку судової трасологічної експертизи № 5132/18-31 від 04.03.2019 - тріщини деталі, а саме гайки фітинга - до якої був змонтований лічильник води у квартирі АДРЕСА_1 , можуть бути утворені в результаті надмірного тиску, в місцях стоншення металу (різьблення), який утворився під час закручування гайки. Причиною виникнення тріщини деталі, а саме гайки фітинга-до якої був змонтований лічильник води у квартирі АДРЕСА_1 , є неякісні монтажні роботи (а. с. 164-166). Згідно звіту № 86/03-17 від 07.03.2017 вартість збитку нанесеного власнику, через залиття квартири АДРЕСА_1 складає 139 675 грн. (а. с. 8-57). Позивач, вважаючи, що залиття сталось з вини відповідача, звернувся із відповідним позовом до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Так, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Встановлено, що згідно акту виконаних робіт від 27.02.2017 були проведені монтажні роботи по встановленню лічильника холодної води № ЛК 8113492 в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті розриву з`єднань лічильника холодної води сталось залиття зазначеної квартири (а. с. 34). Згідно висновку судової трасологічної експертизи № 5132/18-31 від 04.03.2019 -тріщини деталі, а саме гайки фітинга - до якої був змонтований лічильник води у квартирі АДРЕСА_1 , можуть бути утворені в результаті надмірного тиску, в місцях стоншення металу (різьблення), який утворився під час закручування гайки. Причиною виникнення тріщини деталі, а саме гайки фітинга, до якої був змонтований лічильник води у квартирі АДРЕСА_1 , є неякісні монтажні роботи (а. с. 164-166). Згідно звіту № 86/03-17 від 7.03.2017 вартість збитку нанесеного власнику, через залиття квартири АДРЕСА_1 складає 139 675 грн. (а. с. 8-57). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем до суду не було надано жодного доказу, що вказує на відсутність його вини у залитті квартири позивача. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив викладені обставини справи, вимоги закону та дійшов до обґрунтованого висновку, що з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 139 675 грн. Також колегія суддів, враховуючи доведеність позовних вимог, погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення витрат понесених на оплату за проведення дослідження в розмірі 1 500 грн., витрати за проведення судової експертизи 4 118,40 грн., що підтверджуються матеріалами справи (а. с. 21, 163). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу. Колегія суддів вважає висновок судової трасологічної експертизи № 5132/18-31 від 04.03.2019 належними та допустимими доказом у даній справі. Проведена кваліфікованим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Доводи апеляційної скарги про безпідставне залишення в матеріалах справи подану позивачем деталь не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Посилання відповідача на те, що висновок трасологічної експертизи не є належним доказом у даній справі не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Отже, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова