Постанова 4819 № 663/728/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 663/728/20 Головуючий в 1 інстанції: Пухальський С.В. Провадження № 33/819/200/20 Категорія: ч.1 ст.130, ст.122-2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2020 року Суддя Херсонського апеляційного суду Гемма Ю.М., за участю ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 12 травня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП та на нього на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 02 березня 2020 року о 20 год. 54 хв. по вул. Сергіївській в м. Скадовськ Херсонської області, керував автомобілем «ГАЗ 2411» державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, 02 березня 2020 року о 20 год. 54 хв. по вул. Сергіївській в м. Скадовськ Херсонської області ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ 2411» державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою синього та красного проблискового маячку та красного світлового диску не зупинився. Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі на вул. Сергіївська, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 122-2 КУпАП. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Свої доводи мотивує тим, що судом всупереч вимог ст.268 КУпАП справу розглянуто за його відсутності, оскільки в зв`язку із впровадженням карантинних заходів він не міг прибути до суду для участі в судовому засіданні, надавав клопотання про відкладення розгляду справи. По суті обставин справи вказує, що під час зупинки його транспортного засобу, працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер 6810», який не є дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом, що згідно Інструкції від 09.11.2015 року та положень ч.2 ст.266 КУпАП унеможливлює використання такого приладу, а тому саме з цих підстав він відмовився від проходження огляду із застосуванням вказаного засобу. У закладах охорони здоров`я його огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився. Письмові пояснення свідків про обставини справи не можуть бути беззаперечними доказами доведеності його вини. Також матеріалами справи не підтверджено, що у свідків наявні підстави вважати, що особа, яку зупинено, перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, працівниками поліції було здійснено вимогу про зупинку його транспортного засобу в порушення вимог п.15.9 ПДР, проблискові маячки на службовому автомобілі поліції ввімкнені не були, колір одягу поліцейського без жилету з світло відбивними стрічками не давав водієві можливості зрозуміти хто саме зупиняє транспортний засіб. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження в справі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свої апеляційні вимоги, просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного. Судом було обгрунтовано висновок про дотримання вимог ст.268 КУпАП та вказано, що ОСОБА_1 належним чином викликався в судові засідання. Чотири рази не з`являвся до суду, у зв`язку з чим, за його клопотаннями розгляд справи відкладався. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з наступними змінами на всій території України з 12 березня до 24 квітня 2020 року в Україні установлено карантин, при цьому жодними нормативно-процесуальними документами діяльність судів в Україні не припинялась, розумні строки розгляду справ не були обмежені. Продовження заходів карантину після 24 квітня, на думку апеляційного суду, не стало на заваді для участі особи в судовому засіданні. Доказів того, що ОСОБА_1 було винесено застереження щодо примусового дотримання заходів самоізоляції матеріали справи не містять, а тому порушень його права на захист при розгляді справи за його відсутності, не вбачається. У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Тобто ЄСПЛ наголосив на необхідності дотримання особою належної процесуальної поведінки, спрямованої на отримання інформації щодо ходу розгляду справи відносно неї. Однак процесуальна поведінка ОСОБА_1 не була спрямована на його безпосередню участь у розгляді справи, оскільки він неодноразово не з`являвся в судові засідання, достовірно знаючи, що справа щодо нього перебуває на розгляді у суді. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів справи судом першої інстанції дотримано вищевказаних вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Розділом III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, регламентовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Зазначені вище вимоги закону як поліцейськими під час складання протоколу про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , так і судом першої інстанції під час встановлення фактичних обставин справи, дотримано в повному обсязі. Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, 02 березня 2020 року о 20 год. 54 хв. по вул. Сергіївській в м. Скадовськ Херсонської області ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ 2411» державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху. (а.с.1) Зазначені обставини підтверджено письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с.5,6). Відповідно до змісту відеозапису з місця зупинки транспортного засобу, доданого до протоколу, водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на предмет вживання алкогольних напоїв з використанням алкотестеру (DRAGER 6810) та медичний огляд у медичній установі для визначення стану алкогольного сп`яніння. (а.с.10) Ці ж обставини його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та у направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. (а.с.3,4) Отже, у працівників поліції були законні підстави вимагати від водія ОСОБА_1 пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, від якого він відмовився, та для складення протоколу про адміністративне правопорушення. При складанні протоколу ОСОБА_1 були роз`ясненні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, при цьому він надав пояснення щодо вчиненого адміністративного правопорушення, будь-яких зауважень щодо змісту протоколу від нього не надходило, тобто він реалізував своє право на захист. Тому доводи апелянта про те, що при складанні протоколу поліцейськими були порушені його процесуальні права, слід визнати такими, що не відповідають дійсності. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотримання вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, та додані до нього пояснення свідків, відеозапис, є належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності викривають ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апелянта про їх неналежність та недопустимість слід визнати голослівними. Вина ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 392081 від 02 березня 2020 року; відеозаписом, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ГАЗ 2411» державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою синього та красного проблискового маячку та красного світлового диску, не зупинився. Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу «Драгер 6810» через те, що цей прилад є несертифікованим, що унеможливлювало його використання працівниками поліції, оскільки наведеними вище доказами підтверджено той факт, що ОСОБА_1 також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, тобто від проходження огляду у встановленому законом порядку, а отже в його діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суперечать вимогам закону доводи ОСОБА_1 про те, що його огляд працівниками поліції в закладі охорони здоров`я не проводився, оскільки він особисто відмовився від проходження такого огляду, а тому у працівників поліції не було підстав для направлення або доставка особи до медичного закладу. Є голослівними вказівки апелянта про те, що відсутні докази того, що свідками не підтверджено факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.п.2,3 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А тому, враховуючи вищевикладені норми, у працівників поліції під час візуального виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були законні підстави пропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, з пояснень свідків випливає, що вони чули запах алкоголю від водія ОСОБА_1 на відстані. Як зазначено вище, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а не за керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи апелянта про необхідність встановлення факту його перебування у стані алкогольного сп`яніння, не грунтуються на законі. Що стосується доводів ОСОБА_1 про недоведеності вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП, зокрема порушення вимог п.15.9 ПДР працівниками поліції під час його зупинки та невикористання ними засобів для ідентифікації водієм того, що транспортний засіб зупиняють саме працівники поліції, то такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписом, відповідно до якого водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ГАЗ 2411» державний номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою синього та красного проблискового маячку та красного світлового диску, не зупинився. Інших доводів щодо оспорювання фактичних обставин справи та незаконності судового рішення, апелянтом не наведено. Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши всі зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.122-2 КУпАП. Тому доводи ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність його винуватості, не ґрунтуються на матеріалах справи. Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст.33,36 КУпАП у межах, установлених санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, ступеня вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. У зв`язку з чим, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, є неспроможними. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Отже, підстави для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та задоволення його апеляційної скарги, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення, а постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 12 травня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130, ст.122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) Ю.М.Гемма