Постанова 4813 № 521/2087/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3921/20 Номер справи місцевого суду: 521/2087/16-ц Головуючий у першій інстанції Целух А.П. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, ВСТАНОВИВ: У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивача по справі. Відповідач по справі є дружиною ОСОБА_4 , з якою 30 квітня 2008 року він зареєстрував шлюб, проте у вересні того ж року припинив з нею шлюбні відносини. На початку 2009 року ОСОБА_5 почав скаржитися на стан свого здоров`я, та з кожним разом йому ставала все гірше, а в 2010 році йому діагностували рак легенів. ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, яку йому надавала позивач, а відповідач жодного разу не поцікавилась станом його здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, спадкоємцями першої черги після його смерті стала позивач та неповнолітня донька померлого від першого шлюбу. Відповідач також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте позивач вважає, що вона має бути усунена від права на спадщину. Викладені обставини стали підставою звернення до суду. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року та відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за спливом строку позовної давності. Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.10.2019 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та призначено справу до розгляду на 24.03.2020 року на 14 годину 30 хвилин. Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 24.03.2020 року на 14.30 годину не з`явилися . 24.03.2020 року від представника ОСОБА_3 адвоката Гайдай Я.Ф. надійшла заява про відкладення розгляду справи з 24.03.2020 року на іншу дату у зв`язку з введенням на території України карантину через СОVID-19. Судове засідання з 24.03.2020 року відкладено на 09.06.2020 року на 15-30 годин. Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 09.06.2020 року на 15.30 годину, не з`явилися. 09.06.2020 року на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 адвоката Гайдай Я.Ф. про відкладення слухання справи у зв`язку з бажанням бути присутніми в судовому засіданні. Іншої мотивації у заяві не наведено, в тому числі мотивів за яких особиста присутність позивача та її представника в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги дійсно є необхідною чи обов`язковою з огляду на те, що всі доводи позивачем були викладені під час розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій і у разі необхідності надання додаткових пояснень, позивач та її представник мали достатній час і не були позбавленими реальної можливості зробити це шляхом викладення таких пояснень у письмовому вигляді або поданням заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом СОVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом СОVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Враховуючи наведене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції усім зазначеним вимогам у повній мірі, не відповідає. Задовольняючи позов, усуваючи ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з доведеності факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, в силу чого він не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування; встановленості ухилення ОСОБА_1 від обов`язку утримання та допомоги важкохворому чоловіку за можливості надання такої допомоги. При цьому, суд не застосував наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача, мотивуючи це тим, що перебіг позовної давності почався від дня ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення 27 жовтня 2015 року, яким визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на частку майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Проте погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що: - ОСОБА_4 є сином позивача ОСОБА_3 ; -30 квітня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб; -у січні 2009 року ОСОБА_4 захворів, у 2010 році йому було діагностовано тяжку хворобу, від якої ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер; -у період з моменту діагностування тяжкої хвороби і до смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_1 з ним не проживала, а за тяжко хворим ОСОБА_4 , який через хворобу знаходився у безпорадному стані та потребував допомоги, доглядала його мати ОСОБА_3 ; - ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона вчиняла дії по наданню допомоги ОСОБА_4 ; -після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись ОСОБА_3 , неповнолітня дочка померлого від першого шлюбу - ОСОБА_6 та дружина померлого - ОСОБА_1 . Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.3, 5, 6 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України дозволяє зробити висновок, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. До предмету доказування за такою вимогою (ч. 5 ст. 1224 ЦК) відноситься безпорадний стан спадкодавця, потреба в отриманні допомоги, винний характер ухилення від надання допомоги з боку спадкоємця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. При цьому наявність хвороб на час смерті, їх тривалий характер, давність набуття не свідчать про безпорадний стан за життя чи на час смерті спадкодавця. Позивачем не надано доказів того, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб (в тому числі і від того ж позивача), чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу та чи ухилявся він від надання такої допомоги. Відповідно роз`яснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Отже, до предмету доказування відноситься ухилення від надання допомоги спадкодавцеві пов`язане із винною поведінкою особи і характеризується умисною формою вини. Разом з тим, як вбачається з наведених у позові доводів, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.04.2008 року, але вже у вересні 2008 року припинили спільне проживання і ОСОБА_4 переїхав проживати до своєї матері - позивача по справі, яка у вересні 2008 року поховала свого чоловіка, перебувала у морально пригніченому стані і потребувала психологічної підтримки близької людини. У 2009 році у ОСОБА_4 стали проявлятися ознаки розлади здоров`я, які все посилювалися і у 2010 році у нього діагностували тяжку хворобу, через яку він вподальшому перебував у безпорадному стані і у 2011 році помер. Таким чином зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_4 припинив спільне проживання і спілкування з відповідачкою до того, як у нього проявився розлад здоров`я та була діагностована тяжка хвороба. При цьому, будь-яких належних доказів перебування ОСОБА_4 , тривалості такого безпорадного стану, потреба в наданні утримання саме від ОСОБА_1 у зв`язку з недостатністю допомоги, яку надавала ОСОБА_4 позивач і можливістю компенсувати неповноту допомоги від позивача саме за рахунок ОСОБА_1 , яка маючи можливість надати допомогу, ухилялася (умисно ухилялася) від виконання обов`язку щодо утримання ОСОБА_4 , матеріали справи не містять. З копій медичних документів, доданих до справи, вбачається наявність у ОСОБА_4 тяжкого захворювання, але зазначені документи не містять відомостей про перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та про тривалість безпорадного стану. Крім того, не надано документальних доказів, яку саме і в якому обсязі надавала ОСОБА_4 допомогу позивач і в якому обсязі потребував допомоги хворий, яку допомогу і в якому обсязі могла надавати допомогу ОСОБА_4 . ОСОБА_1 і чим підтверджується її умисне ухилення від надання такої і в такому обсязі допомоги. Суд першої інстанції наведеного не врахував та необґрунтовано усунув ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , не звернувши уваги на недоведеність позивачем заявлених вимог про усунення від спадщини. При таких обставинах рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог по суті у зв`язку з їх недоведеністю. Відмова у задоволенні позову по суті унеможливлює застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем, оскільки будучи самостійною підставою для відмови у позові, позовна давність застосовується лише до обґрунтованих вимог. У разі безпідставності або недоведеності позову, суд повинен відмовляти у позові саме у зв`язку з його безпідставністю або недоведеністю. У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування задоволенню не підлягає, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 275 грн. 60 коп. (а.с.94, том 1) та за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 606 грн. 32 коп. (110% від судового збору, що підлягав сплаті до суду першої інстанції - 0,4 від прожиткового мінімуму для працезданих осіб станом на 01.01.2016 року - 1378, тобто 551 грн. 20 коп.).таким чином з позивача на користь відповідача слід стягнути 881 грн. 92 коп. (275,60 + 606,32). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальній сумі 881 грн. 92 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складений: 12.06.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова