Постанова Запорізький апеляційний суд № 316/854/20

Дата документу 09.06.2020 Справа № 316/854/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 316/854/20 Головуючий у 1 інстанції Бульба О.М. Провадження №22ц/807/2005/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З. суддів: Крилової О.В. Кухаря С.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження справи за позовом Громадської організації «Садово-городницьке товариство «Волна», ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, - В С Т А Н О В И ЛА : У березні 2020 року ГО «Садово-городницьке товариство «Волна», ОСОБА_1 в особі представника Ящук О.В. звернулись до суду з позовом до Енергодарської міської ради Запорізької області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 26 грудня 2001 року СГТ «Волна» на підставі рішення 45 сесії 27 скликання Енергодарської міської ради «Про земельні питання» отримало в постійне користування земельну ділянку площею 28,89 га. 08 липня 2017 року на засіданні правління ГО «СТГ «Волна» № 06, Гонітель О.В. було прийнято до членів Організації, видано членську книжку та виділено останній земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,057 га по АДРЕСА_1 . З цього часу ОСОБА_1 набула правомірного права користування вказаною земельною ділянкою на території ГО «СГТ «Волна». Користуючись своїм правом, передбаченим п. «в» ч.1 ст.81, ст.118 ЗК України, а також правом, гарантованим Статутом Організації (п.4.8.6 - самостійного господарювання на землі), 20 березня 2018 року ОСОБА_1 подала документи адміністратору Центру надання адміністративних послуг «Єдиний офіс» Енергодарської міської ради для проведення реєстрації документів з питань надання адміністративних послуг (для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах безоплатної приватизації). Проте, на засіданні Енергодарської міської ради від 22 листопада 2019 року на черговій 36 сесії сьомого скликання було прийнято рішення безоплатно передати у власність земельну ділянку фізичній особі ОСОБА_3 на території ГО «СГТ «Волна». Позивачі зазначали, що спірна земельна ділянка в користування ОСОБА_3 ніколи не передавалась, вона перебуває у користуванні ОСОБА_1 , яка і має право на її приватизацію, ГО «СГТ «Волна» не погоджувала ОСОБА_3 жодного проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Посилаючись на наведене, ГО «Садово-городницьке товариство «Волна», ОСОБА_1 в особі представника Ящук О.В. просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради від 22 листопада 2019 р. №14 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_3 на території СГТ «Волна». Ухвалою судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої керувався п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, при цьому зазначивши, що позовна заява не містить будь-яких даних та доказів про те, що ОСОБА_1 має встановлені чинним законодавством права на предмет даного спору: земельну ділянку, позовна заява не містить. З зазначеного, суд дійшов висновку, що належним та єдиним позивачем за даним спором є ГО «Садово-городницьке товариство «Волна». Відтак, суб`єктний склад сторін даного господарського спору та характер спірних правовідносин відповідає вимогам ст.1 ГПК України, та суд дійшов висновку, що спірні правовідносини мають господарський характер. Безпідставне залучення ОСОБА_1 як співпозивача з метою зміни підсудності справи, суд першої інстанції визнав зловживанням своїми процесуальними правами. Не погоджуючись із зазначеної ухвалою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. В її обґрунтування скаржниця зазначає, що оскаржувана ухвала позбавляє її права на доступ до правосуддя та права на судовий захист. Установлення обґрунтованості позову це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Просить скасувати ухвалу судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. У відзиві на апеляційну скаргу, ГО «Садово-городницьке товариство «Волна» погоджуються з доводами апеляційної скарги, оскільки відмова у відкритті провадження є необґрунтованою та незаконною. Інші особи, своїм правом на подання відзиву, передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористались. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник Енергодарської міської ради Запорізької області та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 100), про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність осіб, які не з`явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Так, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при відмові у відкритті провадження помилково керувався приписами п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, якими передбачено закриття провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Колегія суддів також не може погодитись із висновками суду, які наведені в мотивувальної частині оскаржуваної ухвали. Відповідно до абз. 4 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. ЦПК України, а саме ч. 1 ст. 186 чітко передбачено підстави за яких суддя відмовляє у відкритті провадження. Приписами цієї статті не передбачена відмова у відкритті провадження з підстав, наведених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, зокрема через недоведеність прав позивача на предмет спору. Так, ОСОБА_1 , як співпозивач ГО «Садово-городницьке товариство «Волна», звернулась до суду за захистом своїх прав, зокрема права на приватизацію земельної ділянки, яке на її думку було порушено рішенням Енергодарської міської ради від 22 листопада 2019 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року (справа № 607/7681/18, провадження № 14-590цс18) зазначено, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (статті 89, 263, 264 ЦПК України). Отже, суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначити суб`єктний склад учасників справи. Разом з тим, суд першої інстанції фактично виключив співпозивача ОСОБА_1 обмеживши її у доступі до правосуддя, що є неприпустимим, в силу ч. 1,5 ст. 4 ЦПК України, якими передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Також, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен маж право на справедливий і публічний розгляд його справи, упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини у справі Golder v.the United King-dom (1975) зауважив, що процесуальні гарантії, визначені в статті 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід`ємний аспект гарантій, визначених у статті 6, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції. Отже, частина 1 статті 6 гарантує кожному право на подання до суду будь-яких позовів стосовно їхніх цивільних прав та обов`язків (рішення у справі Golder V.the United King-dom (1975), п. 28-36). У цьому ж рішенні Європейський суд наголошує, що однією з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами судової форми контролю: держава не може обмежити або скасувати судовий контроль у певних сферах. Зацікавлена особа повинна мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних правових чи практичних перепон: ускладнених чи формалізованих процедур прийняття та розгляду позовних заяв і таке інше. Відмова в правосудді забороняється. При цьому, колегія суддів наголошує, що обмеження у доступі до правосуддя є неприпустимим і пред`явлений особою, яка вважає своє право порушеним, позов підлягає розгляду судом у відповідності з чинним процесуальним законом. Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України (в редакції 2004 року) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За матеріалами цієї справи вбачається, що ОСОБА_1 , як фізична особа звернулась до суду з позовом про захист своїх цивільних справ, а отже даний спір, який виник із земельних відносин не може розглядатись в порядку господарського судочинства. Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням вимог закону, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанціїдля вирішення питання про відкриття провадження. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 червня 2020 року. Головуючий: Судді: