Постанова Донецький апеляційний суд № 220/701/20

22-ц/804/2026/20 220/701/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 220/701/20 Номер провадження 22-ц/804/2026/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М. секретар - Галстян Г.Г. сторони: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа - Територіальний сервісний центр № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року, у складі судді Дурач О.А., у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: - Територіальний сервісний центр № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про встановлення факту набуття права власності за набувальною давністю, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту набуття права власності за набувальною давністю, заінтересована особа: Територіальний сервісний центр № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області, в якій просив встановити факт набуття права власності за набувальною давністю на легковий автомобіль OPEL OMEGA, 1987 року випуску, кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 см?. Заява мотивована тим, що у 2011 році заявник ОСОБА_1 у мешканця м. Горлівка Донецької області ОСОБА_2 придбав за 12980 грн легковий автомобіль OPEL OMEGA, 1987 року випуску (кузов НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 см?), що підтверджується обліковою карткою ВРЕР м.Горлівка та довідкою-рахунком серії КІМ № 494871 від 05 квітня 2011 року, виданою ТОВ Фірма «Східукрторг». Однак, у 2011 році заявник не зміг зареєструвати на себе у ВРЕР за місцем проживання вказаний автомобіль, оскільки транспортний засіб був у несправному стані та залишився у м.Горлівка у приватної особи, яка виконувала необхідні ремонтні роботи. З 2014 року м.Горлівка залишається на території, непідконтрольній українським органам влади, та нещодавно заявнику вдалося повернути автомобіль. У січні 2020 року заявник звернувся до Територіального сервісного центру № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області щодо реєстрації даного автомобіля на підставі довідки-розрахунку, однак у реєстрації автомобіля йому відмовлено у зв`язку з тим, що переліком документів, які є підставою для проведення державної реєстрації транспортних засобів у відповідності до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі - Порядок № 1388) не передбачено такий документ, як довідка-рахунок. Однак, у 2011 році діяла редакція пункту 8 Порядку № 1388, яким було визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортних засобів є засвідчена підписом відповідної посадової особи та скріплена печаткою довідка-рахунок за формою згідно додатка 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» № 914 від 18 листопада 2015 року скасовано використання довідки-рахунку при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів. Право власності на транспортний засіб виникло у заявника з часу його придбання на підставі довідки-рахунку, зняття з реєстраційного обліку, видачі транзитного номера та з моменту передачі майна. Заявник відкрито володіє та користується зазначеним автомобілем, але позбавлений можливості у зв`язку із змінами у законодавстві зареєструвати своє право власності. Зміст заяви до суду не містить будь-якого спору з іншими особами про майнове право, тому вважає, що його заява підлягає розгляду в окремому провадженні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Територіальний сервісний центр № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про встановлення факту набуття права власності за набувальною давністю. Роз`яснено заявникові, що він не позбавлений права звернутися до суду в порядку позовного провадження з вимогою про визнання права власності за набувальною давністю. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18. Суд прийшов до висновку про наявність спору щодо прав на рухоме майно у заявника з іншою особою, тому згідно приписів частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовив у відкритті провадження у справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 06 травня 2020 року ОСОБА_1 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: - Територіальний сервісний центр № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області, про встановлення факту набуття права власності за набувальною давністю, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом не звернуто увагу на те, що на підтвердження зняття автомобілю з державної реєстрації та його купівлі-продажу в матеріалах справи наявні копії облікової картки ВРЕР м.Горлівка та довідки-рахунку на цей автомобіль, що свідчить про відсутність спору про право власності на автомобіль з продавцем. З листа начальника Територіального сервісного центру № 1445, яким відмовлено у реєстрації автомобіля, також не вбачається будь-якого спору про майнове право на рухоме майно. Вказує, що судом у порушення вимог частини 4 статті 265 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі не зазначено з якою конкретно особою, коли та за яких обставин виник спір про право власності на автомобіль. Крім того,

мотивувальна частина ухвали суду не містить відповідної оцінки наявним у справі доказам та мотивів їх відхилення, чим допущено порушення вимог статті 263 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу На виконання статті 360 ЦПК України заінтересована особа Регіональний сервісний центр МВС України в Донецькій області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги. У відзиві заінтересована особа Регіональний сервісний центр МВС України в Донецькій області зазначає, що ухвалу суду постановлено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а також у відповідності до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України обґрунтовано правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено наявність спору щодо прав на рухоме майно у заявника з іншою особою.

2. Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі, також пояснив, що із Регіональним сервісним центром МВС України в Донецькій області та із власником автомобіля спір відсутній. У судове засідання суду апеляційної інстанції представник заінтересованої особи Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.41). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвали суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частин 1-2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18). Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. У пункті 5 даної постанови Пленуму зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону, під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт набуття права власності за набувальною давністю на автомобіль, зазначивши, що встановлення такого факту йому необхідно для реєстрації транспортного засобу в Територіальному сервісному центрі № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області. Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. Згідно з копією довідки-рахунку серії КІМ № 494871, виданою 05 квітня 2011 року ТОВ «Фірма «Східукрторг», ОСОБА_1 придбав спірний автомобіль (а.с.3). З копії реєстраційної картки ВРЕР м.Горлівка при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області вбачається, що 05 квітня 2011 року автомобіль знято з обліку для реалізації (а.с.4). Відповідно до копії листа Територіального сервісного центру № 1445 Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області від 31 січня 2020 року № 31/5-1445-212 заявнику надано відповідь на заяву від 28 січня 2020 року щодо реєстрації транспортного засобу, відповідно якої роз`яснено, що з 18 листопада 2015 року довідка-рахунок не являється документом - підставою для проведення державної реєстрації транспортних засобів. Із змісту поданої ОСОБА_1 до суду заяви вбачається, що він має намір на підставі рішення суду про встановлення юридичного факту вирішити спір про набуття права власності на вказаний автомобіль за набувальною давністю. Таким чином, із заявлених ОСОБА_1 вимог вбачається, що від встановлення юридичного факту безпосередньо його майнові права не виникають, а встановлення факту його добросовісного і відкритого користування автомобілем необхідно йому для звернення до сервісного центру для реєстрації транспортного засобу, тобто в даному випадку існує спір про право власності заявника на автомобіль, який має бути вирішений судом у загальному порядку. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. На підставі частини п`ятої статті 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Згідно із пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі-правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у 2011 році відчуження транспортного засобу проводилось одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку. Придбання ОСОБА_1 автомобілю OPEL OMEGA, що підтверджується довідкою-рахунком серії КІМ № 494871 , виданою ТОВ «Фірма «Східукрторг»», було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Зазначена правова позиція є незмінною у судовій практиці, зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 465/5492/15-ц, провадження 61-3790 св

18. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що із поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право. Наведення в мотивувальній частині ухвали судом першої інстанції роз`яснення заявникові про можливість останнього звернутись до суду в порядку позовного провадження з вимогою про визнання права власності за набувальною давністю, тоді як заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із іншими позовними вимогами щодо набуття права власності або визнання договору-купівлі продажу дійсним, на правильність висновку суду не вплинуло. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Доводи апеляційної скарги заявника є безпідставними та спростовуються вищевикладеним. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 12 червня 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко С.А.Зайцева Л.М.Кочегарова