Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/240/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/240/22 Номер провадження 22-ц/814/2435/23Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л.І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л., секретар: Гречка Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2022 року, постановлене суддею Тищенко Л.І. по справі за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на частину житлового будинку. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він більше п`ятидесяти років проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно дісталось йому у спадок від батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Присадибна земельна ділянка площею 0, 0600 га, яка розташована за вказаною адресою є комунальною власністю Гадяцької міської територіальної громади. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.1989, посвідченого державним нотаріусом Гадяцької державної нотаріальної контори, йому належить 5/6 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу 1/6 частину цього ж домоволодіння успадкувала ОСОБА_3 - дружина спадкодавця, як обов`язкову частку у спадщині. Оскільки ОСОБА_3 проживала в м. Красноград Харківської області та не мала на меті проживати в м. Гадяч, то він домовився з нею про викуп належної їй 1/6 частини вказаного будинку. Вказав, що наприкінці 1988 року він поїхав в м. Красноград Харківської області, де передав ОСОБА_3 кошти за її частку будинку, яку вони визначили за згодою сторін у розмірі 6000 рублів. Договір купівлі-продажу не оформили, оскільки ОСОБА_3 на той час не оформила свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину свого спадкового майна. 24.12.1988 ОСОБА_3 надала довіреність ОСОБА_4 на продажу належної їй частини будинку. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через халатне відношення до документів, доручення видане на ім`я ОСОБА_4 не було реалізоване, а договір купівлі-продажу вказаної частки будинку не укладався. Позивач зазначив, що він з 16.12.1970 зареєстрований та проживає у вказаному будинку, відкрито водоліє та користується ним, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт. Оскільки позивач не може оформити 1/6 частину вказаного домовлодіння шляхом укладення правочину, тому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/6 частину будинковлодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складється з житлового будинку літ. «А-1, а» та господарських споруд: сарай з погребом - «Б», сарай - «В», вбиральня - «Г», гараж - «Д», сарай - «Е», огорожа №

1. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно саме за набувальною давністю відсутні, оскільки він знав, що власником іншої частини нерухомого майна є ОСОБА_3 , а у разі її смерті - її спадкоємці. Окрім цього, існують інші підстави для визнання права власності за позивачем на частину будинку, оскільки він її фактично викупив у власника ОСОБА_3 . Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 27.12.1989 Гадяцькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 3466, яке також зареєстроване в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 19, реєстровий запис № 2175, на праві власності належить 5/6 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9). ОСОБА_3 на праві власності належить 1/6 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 27.12.1989 Гадяцькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за № 3467 та в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 19, реєстровий запис № 2175 (а.с. 10). Згідно довіреності від 24.12.1988, завіреної державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 продати за ціну та на умовах на його розсуд належні їй 7/60 частин жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Довіреність видана строком на один рік та дійсна до 24.12.1989 (а.с. 14). Позивач вказав, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року витребувано з Кегичівського відділу ДРАЦС у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) копію актового запису про смерть ОСОБА_3 (дата та місце народження невідомі), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красноград Харківської області. На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 23.03.2023 Кегичівським відділом ДРАЦС у Красноградському районі Харківської області на адресу суду надійшло повідомлення, згідно якого не можливо надати копію актового запису про смерть ОСОБА_3 , так як не можна ідентифікувати особу без зазначення дати її народження. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу було відомо, що власником частини спірного домоволодіння є ОСОБА_3 , факт її смерті позивачем не підтверджено, підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно саме за набувальною давністю не має. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України. Так згідно із частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Отже, задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено такі висновки щодо застосування інституту набувальної давності. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. За набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21), від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21), від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 (провадження № 61-9602св21). У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 вказано, що позов про право власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказав, що він домовився з ОСОБА_3 про викуп належної їй 1/6 частини будинку та наприкінці 1988 року сплатив їй 6000 рублів. Договір купівлі-продажу не оформляли, оскільки на той час ОСОБА_3 ще не оформлила свідоцтво про право на спадщину. Тобто, з пояснень позивача слідує, що він володіє 1/6 частиною будинку зі згоди її власника та фактично укладв договір купівлі-продажу частини будинку, належної ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю у порядку частини першої статті 344 ЦК України. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин