Постанова 4874 № 906/1216/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 року Справа № 906/1216/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Шилан О.С. за участю представників сторін: позивача - пред-к Ізвєков В.В. (дов. б/№ від 07.10.2019 р.) відповідача - не з`явився розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. ухваленого суддею Соловей Л.А. у м.Житомирі, повний текст складено 06.03.2020 р. у справі № 906/1216/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (с.Горбулів Черняхівського району Житомирської області) до Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича (м.Коростишів Коростишівського району Житомирської області) про стягнення 143000 грн. безпідставно набутих коштів В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у справі № 906/1216/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" до фізичної особи-підприємця Супруна О. В. про стягнення 143000 грн. безпідставно набутих коштів. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у справі № 906/1216/19 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов. Скаржник вважає рішення Господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене за неповного і неправильного встановлення обставин справи та неправильної оцінки судом наявних доказів. Зазначає, що договір оренди сторонами не укладався, а у наданих позивачем договорі оренди від 27.12.2018 р. та актах приймання-передачі в розділі про реквізити сторін банківський рахунок Супруна О.В. вказаний в форматі IBAN, який з`явився лише в серпні 2019 року, що свідчить про недостовірність такого доказу. Так, Супруном О.В. вказано, що його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк, тоді як відповідно до Постанови Національного Банку України № 162 від 28.12.2018 р. банки України з 05 серпня 2019 року формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №

454. Скаржник пояснює, що Супрун О.В. як колишній директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" не передав новопризначеному директору печатку Товариства та договори. Тобто - у відповідача була об`єктивна можливість виготовити договір оренди та акти. Додатковим підтвердженням того, що договору оренди не було, є також той факт, що пояснення щодо залитого кавою оригіналу договору оренди з`явились вже після отримання ним відповіді на відзив, в якій позивач звернув увагу суду на ознаки підробки договору. Також зазначає, що зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" договір оренди підписано Максименко О.С., яка діяла на підставі довіреності від 20.12.2018 р., однак матеріали справи не містять такої довіреності. Скаржник доводить, суд першої інстанції надав неправильну оцінку договору оренди приміщення дід 27.12.2018 р., акту прийому-передачі від 27.12.2018 р., неправильно встановив обставини існування договірних зобов`язань між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" та підприємцем Супрун О . В ., і у зв`язку з цим рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у даній справі є незаконним і підлягає скасуванню. Просить позов задоволити у повному обсязі, стягнути з фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" кошти в розмірі 143000,00 грн. як безпідставно отримані. Відповідач фізична особа-підприємець Супрун О.В. подав суду відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується із доводами скаржника ТОВ "Горбулівське", вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області є таким, що узгоджується із нормами матеріального та процесуального права, оскільки ухвалено за результатом повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин та матеріалів справи. Заперечує, що відповідачем як попереднім директором Товариства "Горбулівське" не передано оригіналів документів, що стосуються його господарської діяльності, печатки та зазначає, що документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ "Горбулівське" та печатка останнього, перебувають саме у теперішнього керівника Руснака В.О. Звертає увагу, що про укладання 27.12.2018 р. та виконання договору оренди частини приміщення площею 986,85 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: Житомирська , р-н. Коростишівський , с. Торчин, вул. Колгоспна 23 ., свідчить акт прийому-передачі від 27.12.2018 р., а також - договір поставки, за умовами якого передача товару має відбуватись у складі Товариства "Горбулівське". Доводить, що перерахування коштів на користь відповідача здійснювалося на підставі укладеного договору оренди приміщення та спрямоване на виконання договірних зобов`язань за фактичне користування об`єктом оренди, тому не відповідають фактичним обставина посилання позивача, що перерахування коштів було проведено без достатньої правової підстави. Також заперечує доводи апеляційної скарги, що договір оренди приміщення від 27.12.18 р. є підробленим. Просить суд апеляційної інстанції з врахуванням викладеного залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Горбулівське", а рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у справі № 906/1216/19 - без змін. Представник позивача в своїх поясненнях у судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги. Пояснив також, що питання про визнання договору недійсним не ставилось, оскільки договору не було, приміщення як склад фактично не використовувалось за відсутністю потреби. В судові засідання 19.05.2020 р. та 04.06.2020 р. представник відповідача не з`явився. Суд повідомив учасника справи про дату і час судового засідання в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень наявними в матеріалах справи /а.с.154/. 03.06.2020 р. відповідач підприємець Супрун О.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи в судовому засіданні, призначеному на 04.06.2020 р., зазначивши, що не може з`явитись до суду у зв`язку з поганим самопочуттям. Одночасно в клопотанні відповідач зазначив, що судом першої інстанції надано належну оцінку обставинам справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідно до норми ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи та правова позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі, а позиція відповідача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, і сторонами не змінена. Додаткових доказів сторонами подано не було. Колегією суддів враховано, що розгляд справи було відкладено в межах строку, визначеного ст.273 ГПК України, однак в судові засідання представник відповідача не з`являвся, тоді як був повідомлений судом в установленому законом порядку. Доказів про обставини, зазначені у клопотанні (погане самопочуття) на час судового засідання 04.06.2020 р. не подано. Водночас, відповідно до ухвал суду від 06.04.2020 р. та від 19.05.2020 р. явка сторін обов`язковою не визнавалась. Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, тоді як явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судових засіданнях 19.05.2020 р. та 04.06.2020 р. пояснення представника позивача/скаржника, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. Відповідно до наказу № 1 від 26.06.2017 р. Супруна Олександра Володимировича призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" на безоплатній основі /а.с. 30/. Повноваження директора Супруна О.В. цим наказом не обумовлені. Установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" станом на спірний період суду не надані, позивач пояснив про їх відсутність. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Горбулівське" № 2 від 01.10.2019 р. Супруна Олександра Володимировича звільнено з посади директора та призначено новим директором Руснака Вадима Олександровича /а.с. 32/. Таким чином, відповідач Супрун Олександр Володимирович в період з 26.06.2017 р. по 01.10.2019 р. займав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське", тобто - діяв як виконавчий орган товариства згідно зі ст.ст.92, 97, 99 ЦК України. У позові позивач пояснює, що зв`язку із вступом на посаду нового директора Руснака Вадима Олександровича було розпочато внутрішню перевірку господарсько-фінансового стану товариства, за результатом якої встановлено, що в період з 14.01.2019 р. по 27.06.2019 р. ТОВ "Горбулівське" здійснено на користь підприємця Супрун О.В. платежі на загальну суму 143000,00 грн., що підтверджено виписками по рахунку товариства /а.с. 10-25/. У банківських виписках в реквізитах зазначено про призначення платежу "оплата за оренду виробничого приміщення згідно діючого договору" /а.с.16-17, 20-21/. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що кошти були перераховані відповідачу без будь-яких правових підстав, оскільки між ТОВ "Горбулівське" та підприємцем Супруном О.В. не існувало жодних договорів та зобов`язальних відносин. У зв`язку з цим, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 143000,00 грн. Відповідач заперечує позовні вимоги і разом із відзивом на позов надав суду оригінал договору оренди приміщення від 27.12.2018 р., укладеного підприємцем Супрун О. В. як орендодавцем та ТОВ "Горбулівське" як орендарем /а.с.116-119/. За умовами договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину приміщення площею 986,85кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, с .Торчин , вул.Колгоспна, 23 . Відповідно до п.1.2 договору об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу, частки будівлі від 31.05.2018 р., що посвідчений приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області. Номер запису про власність 26406327 від 31.05.2018 р. Згідно з п. 4 строк оренди складає вісім місяців, з дати передачі об`єкта за актом прийому-передачі. Розділом 5 визначено орендну плату в розмірі 25400 грн. за місяць. У пункті 10.1 сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до 27.08.2019 р. Договір підписаний від ТОВ «Горбулівське» Максименко О.С. за довіреністю від 20.12.2018 р. та підприємцем Супрун О.В. і скріплений їх печатками. Матеріали справи містять довіреність від 20.12.2018 р., за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" в особі директора Супруна О.В., який діє на підставі Статуту уповноважує Максименко О.С. представляти інтереси Товариства у відносинах, зокрема, з фізичними особами - підприємцями, підписувати договори та додатки до них, акти прийому-передачі майна, акти повернення майна, рахунки фактури, видаткові накладні, інші документи необхідні для забезпечення діяльності товариства. Вступати від імені товариства у договірні та інші відносини, укладати усі не заборонені законом договори. Довіреність видана строком на один рік і дійсна до 20.12.2019 р. /а.с. 77 у т.1/. Також відповідач надав суду акт прийому-передачі від 27.12.2018 р. та акт повернення приміщення орендодавцю від 29.08.2019 р. За змістом акта прийому-передачі від 27.12.2018 р. орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди у задовільному та придатному для використання стані як складське приміщення (склад) /а.с.120/. За змістом акта повернення приміщення орендодавцю від 29.08.2019 р. у зв`язку із закінчення строку дії договору оренди орендар/товариство повернув об`єкт оренди /а.с.121/. У своїх запереченнях на відзив /а.с.97-98/ позивач доводить, що надані суду договір оренди і акти є підробленими, оскільки у наданих позивачем договорі оренди від 27.12.2018 р. та актах приймання-передачі в розділі про реквізити сторін банківський рахунок підприємця Супруна О.В. вказаний в форматі IBAN, який з`явився лише в серпні 2019 року, що свідчить про виготовлення відповідачем договору і актів після 05.08.2019 р. для підтвердження своєї позиції у даному спорі. Крім того, позивач доводить, що Супрун О.В. після звільнення не передав новопризначеному директорі ні печатку, ні будь-які документи, в т.ч. - договори, акти тощо, тому мав реальну можливість виготовити такі документи. З приводу підробки документів, а саме - договору оренди від 27.12.2018 р. та акту приймання передачі від 27.12.2018 р. керівник ТОВ «Горбулівське» Руснак В.О. звернувся із заявою до Коростишівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Житомирській області, що підтверджено Витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.12.2019 р. та від 20.02.2020 р. /а.с. 174-175/. Позивач пояснив при цьому, що про наведені вище обставини дізнався лише з відзиву підприємця Супруна О.В. у даній справі, тому раніше відповідні дії не вчинялись. Колегія суддів приймає до уваги такі пояснення, оскільки вони не спростовані доказами у справі. Колегією суддів встановлено, що у наданих позивачем договорі оренди від 27.12.2018 р. та актах приймання-передачі в розділі про реквізити сторін банківський рахунок Супруна О.В. вказаний НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк, тоді як відповідно до постанови Національного Банку України № 162 від 28.12.2018 р. банки України з 05 серпня 2019 року формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року №

454. Така обставина дозволяє колегії суддів дійти висновку, що договір і акти як письмові докази створені після 05 серпня 2019 року, коли підприємець Супрун О.В. відкрив у банку відповідний рахунок, - і такі докази не існували на дати, зазначені у договорі і акті приймання-передачі, а також на час виконання платежів на суму 143000 грн., які є предметом спору. Та обставина, що Супрун О.В. після звільнення не передав новопризначеному директору ні печатку, ні будь-які документи, в т.ч. - договори, акти тощо, відповідачем не спростована - суду не надані акти про передачу чи будь-які інші докази, і така обставина свідчить про можливість створити договір та акти після звільнення Супруна О.В. з посади директора Товариства. Письмові пояснення Супруна О.В . про те, що оригінали договору і актів існували з іншими реквізитами, але він випадково залив їх кавою і викинув, у зв`язку з чим відтворив ці документи з новими реквізитами /а.с.110-112/, колегія суддів оцінює критично як непідтверджені будь-якими доказами. При цьому колегія суддів відзначає, що документи, залиті кавою, не є знищеними. Неподання таких пошкоджених документів оцінюється судом як відсутність доказів, тоді як відтворення документів не передбачає зміну їх змісту. Враховано при цьому, що такі пояснення відповідача виникли після подання суду позивачем заперечень на відзив, де останній звертав увагу суду на невідповідність реквізитів у поданих суду договорі і актах. Згідно з ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності відповідно до норм ст..84 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що надані відповідачем суду першої інстанції оригінал договору оренди приміщення від 27.12.2018 р., акт прийому-передачі від 27.12.2018 р. та акт повернення приміщення орендодавцю від 29.08.2019 р. як письмові докази на підтвердження підстав платежів не відповідають вимогам щодо достовірності і вірогідності доказів за ст..ст.78, 79 ГПК України, а були створені з метою формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення у спорі. Іншими доказами факт оренди не підтверджений. Договір поставки № 28/05/2019-671-Р, укладений 28.05.2019 р. ТОВ «Горбулівське» і ТОВ «Кривоозерський олійний завод», не може бути належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки відсутні докази на підтвердження його виконання, а умова про поставку на умовах франко-складу постачальника з пунктом навантаження Житомирська область Коростишівський район с.Торчин не доводить факти використання саме належного відповідачеві приміщення за адресою Житомирська область Коростишівський район с.Торчин вул..Колгоспна,23 як пункту навантаження, тим більше - не доводить використання такого приміщення на умовах конкретного договору (оренди). Суд першої інстанції наведеним обставинам оцінки не надав, зазначивши лише, що платіжні реквізити сторін договору не є істотними умовами господарського договору в розумінні ст.180 ГК України, і за таких обставин окремі недоліки оформлення реквізитів сторін у договорі оренди приміщення від 27.12.2018 р. жодним чином не впливають та не спростовують факту укладання та виконання договору. Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти у розмірі 143000,00 грн. були набуті відповідачем на підставі договору оренди приміщення від 27.12.2018 р., а тому відсутні правові підстави для повернення вказаних грошових коштів відповідно до ст.1212 ЦК України. Відповідно до оскаржуваного рішення, суд першої інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги, оскільки дійшов висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди приміщення від 27.12.2018 р., зміст спірного договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, тому відсутні підстави вважати, що договір є неукладеним з огляду на ст.181 ГК України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач в порядку ст..ст.74, 76-79 ГПК України не довів, що платежі на загальну суму 143000 грн. вчинені на умовах договору оренди в такій редакції, яка надана відповідачем суду. Отже, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Колегія суддів встановила, що позивачем перераховані відповідачу підприємцю Супруну О.В. кошти у загальній сумі 143000,00 грн., що вбачається із виписок по рахунку за період з 14.01.2019 р. по 27.06.2019 р. із зазначенням призначення платежу "оплата за оренду виробничого приміщення згідно діючого договору" /а.с.10-25/. Наявність правочину як підстави таких платежів доказами у справі не доведена, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні кошти набуті відповідачем підприємцем Супруном О.В. за відсутності відповідної правової підстави і мають бути повернуті позивачеві на підставі ст.1212 ЦК України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог і скасування відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст.277 ГПК України рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у справі № 906/1216/19. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" задоволити. Рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 р. у справі № 906/1216/19 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити. Стягнути з фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316 Житомирська обл., Черняхівський район, село Горбулів, вул. Травнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 41421071) 143000 грн. безпідставно набутих коштів. Стягнути з фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (12316 Житомирська обл., Черняхівський район, село Горбулів, вул. Травнева, буд. 1, код ЄДРПОУ 41421071) 2145 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 3217,5 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 906/1216/19 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений 11 червня 2020 року Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г.