Постанова Дніпровський апеляційний суд № 171/31/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5166/20 Справа № 171/31/17 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 171/31/17 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: заявник - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжела Геннадіївна, стягував - ОСОБА_1 , боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни, на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року, яка постановлена суддею Хоруженко Н.В. у місті Апостолове Дніпропетровської (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - ВСТАНОВИВ: 23 січня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. звернулась до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівнику боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат» ОСОБА_2 до виконання зобов`язань згідно з виконавчим листом № 171/31/17, виданим 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області. Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. перебуває виконавче провадження №57697648 відкрите 14.11.2018 року на підставі виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» на користь ОСОБА_1 47582,87 грн. 14.11.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57697648, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконане. 14.11.2018 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 57697648 було винесено постанову про арешт майна боржника. 28.11.2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника. З метою виконання рішення суду, 21.12.2018 року приватним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої транспортні засоби ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» було оголошено в розшук. Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» є ОСОБА_2 . На адресу боржника виконавцем 06.05.2019 року за вих. № 907, 08.07.2019 року за вих. №1390, 18.11.2019 року за вих. №2271 надсилалися виклики, щодо явки до приватного виконавця, щодо сплати боргу згідно виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області, та зобов`язано керівника надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого листа та надання інших відомостей, однак боржник на виклики не з`явився, жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду останнім вчинено не було. 25.09.2019 року у зв`язку з отриманням відповіді МСВ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, та у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику. 13.01.2019 року приватним виконавцем було здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника, однак охороною ТОВ «Зеленодольський комбінат» було створено перешкоди у доступі на територію боржника, у зв`язку з чим було складено акт приватного виконавця, яким зафіксовано факт перешкоджання зі сторони боржника, під час входження на територію ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат». В подальшому, за участю працівників Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, було виявлено та здійснено опис транспортного засобу, який належить ТОВ «Зеленодольський комбінат», а саме автомобіль марки ГАЗ Модель АС-6 3302, АХХ-1СПГ, фургон білого кольору. У зв`язку з чим, просив суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат» ОСОБА_2 до виконання зобов`язань згідно з виконавчим листом №171/31/17, виданим 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області. Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат» ОСОБА_2 до виконання зобов`язань згідно з виконавчим листом №171/31/17, виданим 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області - відмовлено. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А. Г. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення подання та вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та такою, що порушує норми процесуального законодавства. Вказує, що боржник вважається повідомлений про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, крім того, у боржника є право на добровільне виконання рішення суду. На думку приватного виконавця, судом першої інстанції не правильно було застосовано положення ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцію, в частині надання боржнику права на добровільне виконання рішення суду та обов`язку виконавця у поданні надання доказів про наявність у боржника намірів виїхати за межі України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. перебуває виконавче провадження № 57697648, відкрите 14.11.2018 року на підставі виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» на користь ОСОБА_1 47582,87 грн. 14.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 6,7-8). 14.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт майна боржника ( а.с. 10-11). 28.11.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження ( а.с. 12-13,14-15). 21.12.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 17-18). 06.05.2019 року за вих. № 907 на адресу боржника направлено виклик приватного виконавця, яким зобов`язано керівника ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» з`явитися до приватного виконавця до 15.05.2019 року о 14-00 годині за адресою 49049, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченко, 2, оф.1, щодо сплати боргу згідно виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області, та зобов`язано керівника надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого листа та надання інших відомостей (а.с.21-22). По факту неявки о 14-00 години 15.05.2019 року до приватного виконавця Мосейко А.Г. керівництва ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» приватним виконавцем складено акт ( а.с. 23). 08.07.2019 року за вих. № 1390 на адресу боржника направлено виклик приватного виконавця, яким зобов`язано керівника ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» з`явитися до приватного виконавця до 17.07.2019 року о 16-30 годині за адресою 49049, м.Дніпро, вул.Володимира Винниченко, 2, оф.1, щодо сплати боргу згідно виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області, та зобов`язано керівника надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого листа та надання інших відомостей. 18.11.2019 року за вих. №2271 на адресу боржника направлено виклик приватного виконавця, яким зобов`язано керівника ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» з`явитися до приватного виконавця до 22.11.2019 року о 13-30 годині за адресою 49049, м.Дніпро, вул.Володимира Винниченко, 2, оф.1, щодо сплати боргу згідно виконавчого листа №171/31/17, виданого 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області, та зобов`язано керівника надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого листа та надання інших відомостей. По факту неявки о 13-30 години 22.11.2019 року до приватного виконавця Мосейко А.Г. керівництва ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат» приватним виконавцем складено акт ( а.с. 23). 25.09.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.30). 13.01.2020 року складено акт приватного виконавця про те, що в ході виїзду за адресою боржника ТОВ «Зеленодольський хлібокомбінат», представника стягувача та стягувача за місцем знаходження боржника не було (не з`явилися), на територію хлібокомбінату не впустили, було викликано поліцію по даному факту ( а.с.33). 13.01.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. винесено постанову про опис та арешт майна боржника (а.с.34-37). Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано доказів підтвердження направлення та отримання боржником постанови про відкриття виконавчих проваджень, що позбавляє встановити чи закінчився строк для самостійного виконання судового рішення, наміру боржника виїхати за межі України, що не свідчить про умисне ухилення керівника боржника від виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. З огляду на ст. 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97, визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РАС «Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» від 19.10.1973 року № 2148, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, аналогічне положення закріплено й у статті 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України". Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Частиною другою ст.6 цього Закону передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Відповідно до частини 3 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Згідно з пунктом 5 частини 1статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань. Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. У справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду". У справі "Soering vs UK" від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо наявності доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, апеляційний суд враховує наступне. Аналіз статті 441 ЦПК України свідчить про те, що "ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням" слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. При цьому, саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, наданого приватним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. При цьому, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та у п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Отже, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч.2 ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню. Із наведеного уявляється, що обмеження виїзду за кордон може бути застосоване у разі наявності доказів про свідоме злісне ухилення боржника від виконання рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, подання приватного виконавця обґрунтоване ухиленням ОСОБА_2 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат», від виконання покладеного судовими рішеннями обов`язку сплатити грошові кошти. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних відомостей, щодо свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов`язань. Приймаючи до уваги узагальнення судової практики Верховного Суду, щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 не отримував жодного виклику до приватного виконавця та постанови про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин колегія суддів вважає, що приватним виконавцем не надано достатніх та належних доказів, які неспростовно свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судом. Таким чином, подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівнику боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленодольський хлібокомбінат» ОСОБА_2 до виконання зобов`язань згідно з виконавчим листом № 171/31/17, виданим 15.08.2017 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області є недостатньо обґрунтованим, передчасним. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними, у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни залишити без задоволення. Ухвалу Апостолівського міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року. Головуючий: Судді: