Постанова 4821 № 703/3438/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/951/20Головуючий по 1 інстанції Справа №703/3438/18 Категорія: 305010900 Кирилюк Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Торопенко Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Кирилюк Н.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, - в с т а н о в и в : У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 03 березня 2017 року близько 23:50 год. по вул. Центральній в с. Носачів Смілянського району ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Grandis» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.3 «б» та п. 10.9 ПДР України та допустив зіткнення із автомобілем марки «Mazda C-7», д.н.з. НОМЕР_2 , який належав йому на праві власності. Внаслідок вказаного ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вказаній ДТП. Автомобіль ОСОБА_1 на момент настання ДТП, був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» ( далі - ПАТ «СК «Провідна»), що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Серія АІ , № 9847761 . Позивач вказує, що після ДТП звернувся до ПАТ «СК «Провідна» із заявою про страхове відшкодування завданих збитків. 17 березня 2017 року представником ПАТ «СК «Провідна» було здійснено огляд пошкодженого автомобіля і 06 червня 2017 року ПАТ «СК «Провідна» виплатило страхове відшкодування в розмірі 21 534 грн. 09 коп. При цьому сума страхового відшкодування була визначена ПАТ «СК «Провідна» виходячи із того, що вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 50 084 грн. 54 коп, в тому числі: вартість робіт - 3 034 грн., вартість матеріалів - 3 756 грн. 13 коп., вартість деталей, що підлягали заміні - 43 294 грн. 41 коп., коефіцієнт зносу складає 0, 6479 . Також зазначає, що розмір страхового відшкодування, який отримав від страхової компанії, не покриває витрати по ремонту автомобіля, ремонт автомобіля обійшовся позивачу в 75 222 грн. 82 коп., що підтверджується актом виконаних робіт. Згідно акту виконаних робіт вартість замінених деталей становить 57 722 грн. 82 коп. Позивач також вважає доцільно застосувати для визначення вартості деталей показник коефіцієнту фізичного зносу, визначений страховою компанією, а саме у розмірі 0,6497. Таким чином, страхова компанія повинна була б сплатити розмір страхового відшкодування в сумі 37 324 грн., а сплатила лише 21 534 грн. 09 коп., тобто розмір недоплати становить 15 790 грн. 11 коп., яку позивач просив стягнути із ПАТ «СК «Провідна». Також позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь розмір недоплаченого ПАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування - матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП в розмірі 37 39 грн. 62 коп, 500 грн. - в рахунок компенсації франшизи та 7 000 грн.- в рахунок компенсації моральної шкоди., а всього 44 898 грн. 62 коп., а також судові витрати. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28 050 грн. 45 коп. матеріальних збитків, 500 грн. - франшизи, 3 500 грн. моральної шкоди та 372 грн. 21 коп. - судового збору, а всього 32 422 грн. 66 коп. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що підлягає до стягнення в судовому порядку із ОСОБА_1 на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахуванням зносу і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу. З урахуванням наданих сторонами доказів і доведених обставин, і з урахуванням того, що позивач погодився із коефіцієнтом зношення та не оспорював порядок нарахування розміру страхової виплати із загального розміру 50 084 грн. 54 коп. Також стягнення франшизи в розмірі 500 грн. є обґрунтованим і ґрунтуються на вимогах закону. Щодо стягнення моральної шкоди із ОСОБА_1 на користь позивача, то рішення суду в цій частині мотивовано тим, що моральна шкода в сумі 3 500 грн. є достатньою з урахуванням характеру і обсягу страждань, які зазнав позивач внаслідок ДТП. Відмовляючи в задоволенні вимог позивачу в частині стягнення збитків із ПАТ «СК «Провідна» суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначеного. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28 050 грн. 45 коп. матеріальних збитків та 3 500 грн. - моральної шкоди та 3 723 грн. 21 коп. судового збору, а по справі ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим в зв`язку із допущеними порушеннями процесуальних та матеріальних норм права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що надані суду копії документів відрізнялися від поданих документі в оригіналі. Також судом при постановленні рішення враховано калькуляцію страхової компанії і не враховано, що розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. Крім того, під час розгляду справи, окрім даних, що надані в позовній заяві, не надав допустимих доказів про належність йому автомобіля «Mazda C-7», д.н.з. НОМЕР_2 та факт спричинення шкоди автомобілю саме апелянтом. Судом не враховано, що в позовній вказано 03 березня 2017 року близько 23:50 год., а відповідно до заяви ОСОБА_2 , адресованої ПАТ «СК «Провідна» зазначено, що страховий випадок стався 04 березня 2017 року близько 00 год. 30 хв., вказане підтверджується зазначеним у відзиві страхової компанії. Апелянт також вважає, що судом неправомірно стягнуто моральну шкоду, оскільки позивачем не підтверджено допустимими доказами спричинення ним такої шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Сілко О.І. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2020 року залишити без змін та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу, вважаючи доводи апеляційної скарги суперечливими та взаємовиключними, також вимоги апеляційної скарги не відповідають її підставам, а рішення суду є законним та обґрунтованим. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення місцевого суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків, моральної шкоди і судового збору, а тому в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року по справі №703/696/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. У відповідності до встановлених обставин, 03 березня 2017 року о 23 год. 50 хв. по вул. Центральній в с. Носачів Смілянського району, керуючи автомобілем «Mitsubishi Grandis» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив наїзд наавтомобіль «Mazda C-7», д.н.з. НОМЕР_2 , після чого продовжив рух та виїхав за межі дороги, де зіткнувся з зеленими насадженнями, що призвело до пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «б» та п.10.9 ПДР України. Вказано постанова набрала законної сили 28 березня 2017 року. В результаті вказаної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження. Позивач являється власником автомобіля «Mazda C-7», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . Відповідно до полісу № АІ/9847761 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Провідна», ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза - 500 грн. 06 березня 2017 року позивач звернувся до ПАТ «СК «Провідна» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування. В заяві зазначив, що бажає отримати відшкодування по калькуляції складеній спеціалістом страховика у відповідності до вимог ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів», з розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком страховика погодився. 17 березня 2017 року представником ПАТ «СК «Провідна» було проведено огляд транспортного засобу, за результатами якого було складено Акт первинного огляду транспортного засобу НОМЕР_6 , який було підписано позивачем. Зауважень, заяв та доповненьо до вказаного акту від позивача не надходило. На підставі Акту первинного огляду транспортного засобу страховою компанією 11 квітня 2017 року було здійснено ремонтну калькуляцію № НОМЕР_6 та відповідно до проведеного 25 травня 2017 року спеціалістом страхової компанії розрахунку суми матеріального збитку, сума страхового відшкодування становить 22 034 грн. 09 коп. Відповідно до розрахунку суми матеріальних збитків, вартість відновлювального ремонту становить 50 084 грн. 54 коп., вартість робіт - 3 034 грн., вартість матеріалів - 5 756 грн. 13 коп., вартість деталей, що підлягали заміні 43 294 грн. 41 коп., коефіцієнт зношення деталей - 0.6479, вартість деталей з урахуванням зношення - 15 243 грн. 96 коп. Відповідно до відомості № ВПТ-003178 від 05 червня 2017 року для виплати коштів страхового відшкодування та платіжного доручення № 002662 від 06 червня 2017 року ПАТ «СК «Провідна» було здійснено перерахунок страхових коштів на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 21 534 грн. 09 коп. (сума збитку зменшена на розмір передбаченої договором франшизи). Враховуючи, що рішення суду в частині стягнення матеріальних збитків із ПАТ «СК «Провідна» на користь позивача не оскаржується, а тому в апеляційному порядку рішення суду в цій частині не переглядається. Також апелянтом не оскаржується рішення суду в частині стягнення франшизи, а тому і в цій частині рішення суду не переглядається. Щодо стягнення матеріальних збитків із ОСОБА_1 суд приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України). За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи та не оспорюється обставина дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини ОСОБА_1 та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 21 534 грн. 09 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого автомобіля позивача. Зокрема позивач просить ОСОБА_1 відшкодувати матеріальні збитків, понесені ним витрати на ремонт автомобіля, а саме, вартість виконаних робіт та вартість замінених деталей згідно акту виконаних робіт від 19 червня 2017 року та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 37 398 грн. 62 коп. На підтвердження зазначеного позивачем надано акт виконаних робіт та розрахунок. Згідно наданого розрахунку № 1329 від 19 травня 2017 року, складений ТОВ «Колос - авто», вартість ремонту становить 75 222 грн. 28 коп., в тому числі ПДВ 12 537 грн. 11 коп. Згідно Акту виконаних робіт № ЗН00035069 від 19 червня 2017 року, вбачається, що ряд виконаних робіт по ремонту автомобіля «Mazda C-7», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, та використання матеріалів становить 75 222 грн. 82 коп. без врахування ПДВ. При цьому позивачем при визначенні реальних збитків було застосовано для визначення вартості деталей показник коефіцієнту фізичного зносу, визначений страховою компанією, а саме у розмірі 0,6497, а тому сума матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу становить 37 398 грн. 62 коп. Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає. Крім того, одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав. На підставі викладеного суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі реальної вартості понесених витрат. Стягнення різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією. Однак, стягуючи матеріальні збитки з ОСОБА_1 в розмірі 28 050 грн. 45 коп. суд першої інстанції виходив із загального розміру страхової виплати, визначеної страховою компанією, а саме, з суми 50 084 грн. 54 коп., тобто суд першої інстанції приймаючи рішення в цій частині вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути реальні матеріальні збитки згідно з Актом виконаних робіт від 19.06.2017 року. В матеріалах справи відсутні заяви позивача про зміну або підстави позовних вимог. Тобто в цій частині рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 28 050 грн. 45 коп., як різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу, згідно розрахунку ПАТ «СК «Провідна», оскільки таких вимог позивачем до суду не заявлялося. А тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування із ухваленням нового рішення. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Також у пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Із наданих позивачем доказів вбачається, що на відновлення автомобіля були здійсненні ремонтні роботи та замінені деталі, вартість яких згідно розрахунку становить 75 222 грн. 28 коп., в тому числі ПДВ 12 537 грн. 11 коп. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що автомобіль позивача був відремонтований ФОП ОСОБА_3 та сплачені позивачем коштів на виконання вказаних робіт, лише надано Акт виконаних робіт, в якому вказана сума без врахування ПДВ. Розмір понесених витрат можуть бути підтверджені квитанціями, платіжними дорученнями, чеками, однак позивачем не надано таких доказів понесених ним збитків. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що в акті виконаних робіт зазначено, крім деталей, які підлягали заміні на підставі акту огляду транспортного засобу, було придбано деталі, які не були пошкодженні під час ДТП, а визначити необхідність їх заміни без висновку особи, яка володіє спеціальними знаннями, суд не має можливості. Інші докази на підтвердження фактичного ремонту автомобіля в матеріалах справи відсутні. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Враховуючи наведене та відсутність документально підтвердженого розміру ремонту автомобіля позивача і оплату проведеного ремонту автомобіля, тому в цій частині позов не підлягає до задоволення. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. В обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 посилався на наявність душевних страждань, пов`язаних із ушкодженням автомобіля та неможливістю ним користуватись за призначенням, порушено його нормальні життєві зв`язки. Доказів того, що ушкодження або погіршення здоров`я позивача мало місце внаслідок ДТП матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції проаналізувавши зібрані у справі докази вважав, що позивачу завдано моральної шкоди, ураховуючи душевні страждання та стрес, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, вимушеність змін у повсякденному житті, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, прийшов до висновку , що моральна шкода в сумі 3 500 грн. є достатньою і колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду. Стосовно судових витрат, понесених під час розгляду справи, слід зазначити наступне. За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. У відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 400 грн. Оплату наданих послуг підтверджує акт наданих послуг (виконання робіт) та меморіальний ордер № @2РL249331 від 13 травня 2020 року. Враховуючи об`єм та складність справи, тривалість розгляду справи судом та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також принципу співмірності та розумності їхньої вартості, та відмову в задоволення позовних вимог колегія суддів дійшла висновку про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на її користь ОСОБА_2 пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2 186, 40 грн. Згідно з положеннями частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 963, 12 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2020 року змінити. Позов в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2 186, 40 грн. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 963, 12 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року. Судді: