Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/21662/22

Справа № 127/21662/22 Провадження № 22-ц/801/223/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2023 рокуСправа № 127/21662/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року, ухвалене суддею Ан О.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 08 листопада 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: - 170 931,14 грн матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля; - 50 000 грн моральної шкоди; - 2 883,05 грн у якості відшкодування вартості Висновку експерта. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що 09.11.2021 в м.Вінниці по вул. Данила Нечая, 32, з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «BMW 535i», д.н.з. НОМЕР_1 , відбулося ДТП, в результаті чого був пошкоджений автомобіль «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності. Вина ОСОБА_1 підтверджена судовим рішенням. Розмір завданих збитків згідно Висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №311/22-21 від 23.02.2022 визначений як вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП та складає 298 331,14 грн. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на дату ДТП була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування №202603706, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яка після її звернення із заявою про страхове відшкодування здійснила виплату у розмірі 127 400 грн, як ліміту відповідальності страховика, за мінусом франшизи в розмірі 2 600 грн. З огляду на часткове відшкодування матеріального збитку з боку страхової компанії сума матеріального збитку складає 170 931,14 грн. Крім того, відповідачем було завдано їй моральної шкоди, яка полягає в порушенні права ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження належним їй автомобілем, оскільки вона не могла використовувати пошкоджений автомобіль, що порушило її ділові та особисті плани, внесло зміни в її звичайний розпорядок дня, що спричинило їй моральні та психічні страждання. Моральна шкода визначена в розмірі 50 000 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 170 931,14 грн матеріального збитку, спричиненого пошкодженням автомобіля; 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; 10 617 гривень 39 копійок судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. У решті рішення просить залишити без змін. У скарзі зазначає, що позивачем розмір шкоди визначений не у спосіб, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і позивачем не надано жодних доказів (висновку/акту/звіту) на підтвердження оціненої страховиком шкоди. Матеріали справи не містять відомостей про заперечення позивачки стосовно розміру матеріального збитку, добровільно відшкодованого страховиком. На час подачі позову позивачка вже не була власником автомобіля, якого попередньо відремонтувала та відчужила, а тому вона повинна була обрати інший спосіб захисту. Висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №311/22-21 від 23.02.2022 не є належним та дупустимим доказом у справі. Позивачем не обгрунтовано заподіяння моральної шкоди та не надано розрахунку розміру моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, встановивши, що сума матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, відповідно до висновку експерта № 311/22-21 від 23.02.2022 становить 298 331,14 грн, і вартість такого збитку перевищує розмір страхового відшкодування, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 170 931,14 грн. Крім того, врахувавши характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, відсутність добровільного (за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого) відшкодування шкоди відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 000 грн. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції. Судами встановлено, що 09.11.2021 о 12:05 год. в м. Вінниці по вул. Д.Нечая, 32, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «ВМW 535і», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а.с.16). ОСОБА_2 через адвоката 14.01.2022 звернулася до Вінницького відділення Київського НДІСЕ для визначення вартості відновлювального ремонту належного їй автомобіля, завданого її автомобілю розміру матеріальної шкоди та розміру втрати товарної вартості. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23.02.2022 № 311/22-21, вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 21.01.2022 складала 280 590,12 грн, а розмір матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля в результаті його пошкодження станом на 21.01.2022 складав 298 331,14 грн, в тому числі ВТВ 17 741,03 грн. Розмір втрати товарної вартості в результаті пошкодження автомобіля - 17 741,03 грн (а.с.22-28). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.02.2022, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01.04.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) (а.с.17-21). У позовній заяві ОСОБА_2 стверджувала, що ПрАТ «УКС «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за її заявою виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 127 400 грн, в межах ліміту відповідальності страховика, з відмінусуванням франшизи - 2 600 грн. Зважаючи на часткове відшкодування матеріального збитку страховою компанією, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь невідшкодовану суму матеріального збитку в розмірі 170 931,14 гривень (298 331,14 грн - 127 400 грн). Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 Закону №1961-IV встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 33.1 статті 33 Закону №1961-IV визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Відповідно до положень ст. 34 Закону №1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучається їх працівники. Страховиком, потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. Крім того, у пункті 36.2 статті 36 Закону №1961-IV зазначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Також цим пунктом визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Відповідно до п.п.в) п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV, для отримання відшкодування особа подає, крім інших документів, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують. У п. 36.1 ст. 36 Закону №1961-IV зазначено, що рішення про здійснення страхового відшкодування приймається страховиком у зв`язку з визнанням майнових вимог. В п.36.2 вказаної статті зазначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування зобов`язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування. Отже, зі змісту вказаних пунктів статті 36 Закону №1961-IV вбачається, що повинна існувати майнова вимога потерпілої особи, яка розглядається страховиком. У даному випадку позивач не зазначила, якого розміру була її майнова вимога до страховика і чи її майнова вимога співпадала з розміром матеріального збитку, всановленого експертом. Із вказаних положень слідує, що після звернення до страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду саме страховик оцінює шкоду, заподіяну майну (транспортному засобу) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, із можливістю залучення інших фахівців (експертів). Визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092. У даній справі ОСОБА_2 зверталася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та отримала страхове відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У ч. 2 ст. 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. У даній справі ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на її користь 170 931,14 гривень, як різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження розміру заподіяної позивачу шкоди, який був визначений страховиком на момент здійснення оцінки транспортного засобу відповідно до положень Закону №1961-IV до позовної заяви не додано. Колегія суддів вважає, що за обставин даної справи позивачем в законний спосіб не доведено розміру сум, які відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. За відсутності в матеріалах справи договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не можливо встановити ліміт відповідальності страховика, а з визначеним розміром сплаченого відшкодування позивачка погодилася, оскільки будь-яких заперечень з цього приводу до позовної заяви не додано. Апеляційний суд погоджується з позицією представника позивача, що факт відчуження автомобіля не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати шкоду. ОСОБА_2 не обґрунтувала в позовній заяві необхідності її звернення безпосередньо до експерта для визначення розміру спричиненої шкоди, зважаючи на те, що такий розмір повинен був визначатися страховиком. Чому саме у такий спосіб діяла позивач, нею в позові не зазначено, що дає підстави суду вважати про недобросовісність дій позивача, які направлені на збільшення обсягу відповідальності відповідача, адже позивач не вказала обставини, які б усували чи унеможливлювали участь представника страховика в проведенні оцінки шкоди у спосіб, передбачений Законом №1961-IV (страховик протягом 10 днів не з`явився на місце настання страхового випадку або місцезнаходження пошкодженого майна; досягнення згоди страховика з потерпілим щодо розміру та способу відшкодування і не наполягали на її оцінці; незгода потерпілого з розміром оцінки). За вказаних вище обставин, враховуючи заперечення відповідача, апеляційним судом не приймається до уваги висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23.02.2022 № 311/22-21, зроблений експертом на замовлення ОСОБА_2 . Апеляційний суд звертає увагу, що експертиза проводилася безпосередньо для подачі висновку до суду, а не з метою вирішення спірних питань із страховиком з приводу розміру відшкодування, і у висновку не вказано, що експерт залучався страховиком для оцінки шкоди. Із висновку, який був складений через три місяці після ДТП, не вбачається, що всі описані експертом пошкодження транспортного засобу могли виникнути внаслідок ДТП, що теж ставить під сумнів розмір збитків, вказаних у висновку експерта. Відтак, підстав для стягнення матеріальної шкоди немає у зв`язку з недоведеністю цих позовних вимог. Що стосується задоволення вимоги позову про стягнення моральної шкоди, то суд визначив її розмір у сумі 10 000 грн. З рішення суду вбачається, що при визначенні цього розміру судом враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), відсутність добровільного відшкодування шкоди відповідачем. У ч. 1 ст. 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відшкодування моральної шкоди передбачає необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Перелічені судом першої інстанції у рішенні підстави для стягнення моральної шкоди співпадають з підставами, вказаними в позові, і судом залишено поза увагою, що вказані підстави мають загальний характер, не конкретизовані обставинами із життя позивача, та не спроектовані на обставини даної справи. Зокрема, позивачем не доведено, що вона не могла користуватися автомобілем протягом значного часу. При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що автомобіль в подальшому був відремонтований і відчужений, про що зазначає ОСОБА_1 , вказуючи джерело такої інформації, але позивач дану обставину не спростувала. Позивач не обґрунтувала (а отже не довела) те, що пошкодженням її автомобіля були порушенні її ділові та особисті плани, оскільки не довела наявність таких планів. Так само не довела наявність змін в її звичному розпорядку дня та сам факт моральних страждань. Також не зрозумілим є позиція позивача щодо безвідповідального залишення потерпілої на одинці з неприємністю, що критично ними оцінювалося по сьогоднішній (26.09.2022) день. Враховуючи вказані обставини, характер ДТП та пошкодження транспортного засобу, а також те, що позивачка на власний розсуд визначила розмір збитку, не у визначений законом спосіб, беручи до уваги факт виплати їй страхового відшкодування, та продажу автомобіля, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими . Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 713,97 грн. Керуючись ст. 367, 375, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) за подання апеляційної скарги в розмірі 2 713 (дві тисячі сімсот тринадцять) гривень 97 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук М.М. Якименко