Постанова 4818 № 621/1568/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України справа № 621/1568/18 провадження № 22-ц/818/2463/20 09 червня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», представник позивача - Чикаліна Ганна Володимирівна, відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», представник третьої особи - Ляшко Оксана Юріївна , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року в складі судді Бібіка О.В., у с т а н о в и в: В червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» (далі - ТОВ «Харківгаз збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (далі - ПАТ «Харківміськгаз»), про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання. Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Харківгаз збут» з 01 липня 2015 року відповідно до постанови НКРЕКП від 28 травня 2015 року № 1588 здійснює постачання природного газу побутовим споживачам Харківської області. ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання на підставі типового договору № 61331 про надання населенню послуг з газопостачання, укладеного 01 вересня 2014 року з Зміївською філією ПАТ «Харківгаз». Відповідно до акта № 1309 від 08 липня 2015 року про відключення газоспоживних приладів в будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , було відключено газоспоживчі прилади абонента шляхом перекриття крану - встановлення заглушки та опломбування опуску до газового приладу. Під час проведення 08 липня 2015 року представниками газорозподільного підприємства ПАТ «Харківгаз» обстеження газових мереж внутрішнього газопостачання в домоволодінні виявлено несанкціоновану врізку в підземний газопровід - ввід. В місці приєднання несанкціонованого газопроводу відбувався виток газу, який було зафіксовано детектором « Snooper mini ». На підставі акта про порушення від 08 липня 2015 року та акта-претензії від 08 липня 2015 року комісія розрахувала суму збитків, завданих порушенням відповідачки, за період з 08 липня 2012 року по 07 липня 2015 року в розмірі 221 604,49 грн, про що 14 липня 2015 року складено акт-розрахунок збитків. 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 направлена вимога № кв209-сл-2382-0218 про оплату заборгованості, на яку остяння не відреагувала. Відповідачкою не облікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу добровільно не відшкодований, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягів природного газу за несанкціонований відбір природного газу в судовому порядку. 14 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що врізка в підземний газопровідний ввід була здійснена з відома та згоди колишнього власника житлового будинку ОСОБА_4 під час газифікації будинку за вказаною адресою в 1990 році співробітниками Зміївською філією ПАТ «Харківгаз». Однак газ несанкціоновано не споживався, оскільки на вводі є заглушка. Крім того, зазначає, що позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, оскільки про несанкціоновану врізку в підземний газопровідний ввід позивач дізнався в липні 2015 року. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Харківгаз збут» стягнуто вартість необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягів природного газу за несанкціонований відбір природного газу в розмірі 221 547,45 грн та 3 323,21 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в будинку відповідачки були відключені газоспоживчі прилади шляхом перекриття крану - встановлення заглушки та опломбування опуску до газового приладу, що підтверджується актом про відключення № 1309 від 08 липня 2015 року. Отже, ТОВ «Харківгаз збут» доведено факт відключення будинку відповідачки від газопостачання 08 липня 2015 року. 02 березня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга містить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Крім того, вказується , що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 та відсутності її представника, а про неможливість прибути в судове засідання вони повідомляли в телефонному режимі. У відзивах на апеляційну скаргу, поданих 24 квітня 2020 року та 28 квітня 2020 року, Ляшко Оксана Юріївна - представник ПАТ «Харківміськгаз», та Кіпоть Ірина Григорівна - представник ТОВ «Харківгаз збут» просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзиви мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 червня 2005 року Виконкомом Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла її дочка - ОСОБА_1 , право власності якої на вказане житло зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У вказаному будинку зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 (а. с. 21, 53, 54, 57 т. 1). Відповідно до акта про відключення газоспоживних приладів в будинку АДРЕСА_1 № 1309 від 08 липня 2015 року в будинку було відключено газоспоживчі приділи абонента шляхом перекриття крану - встановлення заглушки та опломбування опуску до газового приладу. 08 липня 2015 року представниками Зміївського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Харківгаз» - інженером з метрології Фроловим В.М., Ведмідь О.В., Решетняк О.В., за участю споживача ОСОБА_1 складено акт про порушення, зі змісту якого видно, що у будинку АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) виявлено несанкціоновану врізку в підземний газопровід - ввід. В місці приєднання несанкціонованого газопроводу відбувався виток газу, який було зафіксовано детектором « Snooper mini ». Споживач ОСОБА_1 отримала копію акту та зауважень не висловила. 08 липня 2015 року представниками Зміївського УЕГГ ПАТ «Харківгаз» майстром ОСОБА_6 та слюсарями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складено акт № 1309 про відключення газоспоживчих приладів в будинку АДРЕСА_1 шляхом перекриття крану - встановлення заглушки та опломбування опуску до газового приладу. Споживач ОСОБА_1 від підпису відмовилась. На підставі акта про порушення від 08 липня 2015 року та акта-претензії від 08 липня 2015 року комісія розрахувала суму збитків, завданих порушенням відповідачки, за період з 08 липня 2012 року по 07 липня 2015 року в розмірі 221 604,49 грн, про що 14 липня 2015 року складено акт-розрахунок збитків. 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 направлена вимога № кв209-сл-2382-0218 про оплату заборгованості, на яку остяння не відреагувала. У пункті 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин та складання акта № 1309 від 08 липня 2015 року) встановлено, що газопостачання припиняється на об`єкт та/або газові прилади і пристрої споживача припиняється у разі, зокрема: порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п`ятнадцятому пункту 10 та у пункті 17 цих Правил У зазначених випадках газорозподільне підприємство зобов`язане поінформувати споживача про причини і строки припинення газопостачання, а газопостачальне підприємство - здійснити протягом одного місяця перерахунок оплати послуг, що надавалися споживачеві. Відповідно до вимог пункту 7 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин та складання акта № 1309 від 08 липня 2015 року) припинення постачання газу споживачеві в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки перед газовим приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі. Про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. Суд першої інстанції, встановивши, що в акті про відключення газопостачання газоспоживаючих придалів від 08 липня 2015 року № 1309, який в судовому порядку не оскаржений та не скасований, зазначено, що причиною відключення була несанкціонована врізка в підземний газопровід - ввід, у зв`язку з чим в місці приєднання несанкціонованого газопроводу відбувався виток газу, який було зафіксовано детектором « Snooper mini », дійшов правильного висновку про доведення позивачем ТОВ «Харківгаз збут» факту відключення газоспоживчих приладів в будинку відповідачки від газопостачання 08 липня 2015 року. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута за відсутності відповідача та її представника не можуть бути прийняті до уваги. За правилами частин першої, третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Як на поважність причин неявки в судове засідання, призначене на 22 січня 2020 року, ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 посилалася на те, що вона в цей день була у відрядженні, оскільки 23 січня 2020 року приймала участь як захисник під час розгляду Сєвєродонецьким міським судом Луганської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому Живазі В.В. При цьому в суді апеляційної інстанції надала проїзні документи, а також клопотання прокурора відділу прокуратури Луганської області Ткачук А.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та копію ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 січня 2020 року, згідно з якою строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів. Із матеріалів справи вбачається, що справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 20 грудня 2019 року. Про розгляд справи в цей день ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить власноручний підпис на повістці, яку вона особисто отримала 12 грудня 2019 року на 13 год. 00 хв. Оскільки 20 грудня 1019 року сторони не з`явились, справа відкладена слуханням на 22 січня 2019 року на 9 год. 00 хв. Про розгляд справи в цей день сторони буди належним чином повідомлені, зокрема ОСОБА_2 - під розписку 27 грудня 2019 року, а ОСОБА_1 - повісткою, яку вона отримала 24 грудня 2019 року, про що свідчить її власноручний підпис. Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 22 січня 2020 року. Не з`явились, суд першої інстанції ухвалив рішення за їх відсутності. Доказів того, що відповідачка та їх представник повідомляли суд першої інстанції про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 була у відрядженні 22-23 січня 2020 року, матеріали справи не містять. Посилання на пропуск строку позовної давності не грунтується на законі. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Несанкціоновану врізку в підземний газопровід - ввід було виявлено у будинку АДРЕСА_1 08 липня 2015 року. Позов пред`явлено27 червня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака В.Б.Яцина