Постанова 4814 № 638/2991/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/2991/21 Номер провадження 22-ц/814/1128/22Головуючий у 1-й інстанції Пашнєв В.Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В., за участю секретаря Владімірова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бочарова Олена Миколаївна на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначав, що 23 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем був укладений усний договір позики між фізичними особами. На підтвердження факту передачі грошових коштів 29 червня 2017 року була складена розписка, відповідно до умов якої 23 лютого 2017 року відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти у сумі 6510,00 євро та зобов`язувався повернути їх в строк до 01 вересня 2017 року. Відповідач не виконав прийняте на себе зобов`язання та не повернув позичені грошові кошті згідно умов договору позики та розписки. У зв`язку з вищевказаним, позивач прохав стягнути з ОСОБА_1 на його користь: -заборгованість у сумі 6510,00 євро, що за курсом НБУ станом на 23 лютого 2021 року становить 220601,77 грн; -3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 680,07 євро, що за курсом НБУ станом на 23 лютого 2021 року становить 23045,33 грн; -судові витрати. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 6510,00 євро, що за курсом НБУ становить 220601,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми заборгованості у сумі 680,07 євро, що за курсом НБУ становить 23045, 33 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір 2436,47 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бочарової О.М. про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохає скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Позиції учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про час, дату та місце судового засідання, оскільки будь-яких повісток про виклик до суду він не отримував. Окрім того, відповідач зазначає, що сума боргу не відповідає дійсності, оскільки він повернув частину боргу в загальній сумі 4000,00 євро позивачеві, що можуть підтвердити свідки, які були присутні під час передачі грошових коштів. Також в апеляційній скарзі стороною справи вказано про пропуск позовної давності позивачем для звернення з даним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що твердження скаржника про неповідомлення його належним чином про судові засідання спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що представник відповідача був обізнаний про розгляд справи 02 вересня 2021 року. Також у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що факт оплати за договором позики не може бути доведений за допомогою пояснень сторони і показань свідка. Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції 30 травня 2022 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарової О.М. про застосування строків позовної давності, в якій, зокрема, представник відповідача прохав скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності. Розгляд даної заяви прохав провести за відсутності відповідача. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав в борг від позивача суму 6510,00 євро, які зобов`язався повернути до 01 вересня 2017 року, але у визначений строк отримані кошти не повернув (а.с. 50). Позиція суду апеляційної інстанції Як передбачено статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частина перша статті 1049 визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримав в борг від позивача суму 6510,00 євро, яку зобов`язався повернути до 01 вересня 2017 року, однак вказані кошти не повернув, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у позивача наявні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку повернення грошових коштів за договором позики від 23 лютого 2017 року. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що розписка про отримання коштів містить істотні ознаки, які характерні для договору позики, а із її змісту вбачається укладення договору позики та вчинення сторонами угоди дій, характерних для такого договору та наявна зобов`язальна умова договору позики для відповідача щодо повернення отриманих коштів (а.с.50). Враховуючи заявлені вимоги та положення частини другої статті 625 ЦК України суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку про стягнення трьох відсотків річних у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання за весь час прострочення. Отже, суд першої інстанції дав оцінку доказам відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, правильно визначився із спірними правовідносинами та обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми права, які їх регулюють, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення коштів за договором позики спростовуються матеріалами справи. Щодо інших доводів апеляційної скарги Відносно неналежного повідомлення про час, дату та місце розгляду справи та першої неявки представника відповідача до суду Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Як передбачено частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. На підтвердження повноважень адвоката Бочарової О.М., як представника відповідача Костенка В.О., до суду першої інстанції був поданий ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21 липня 2021 року серії ВН №1048610, в якому також вказано, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються (а.с. 60). Із матеріалів справи вбачається, що справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, розгляд справи був призначений на 21 липня 2021 року, однак сторони не з`явилися у судове засідання. При цьому, представником відповідача 21 липня 2021 року була подана до місцевого суду заява про відкладення розгляду справи, обґрунтована необхідністю ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 59). Крім того, представнику відповідача - адвокату Бочаровій О.М. було вручено позовну заяву з додатками до неї ( а.с. 58) та під розписку (а.с. 63) повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, а саме, що судове засідання відбудеться 02 вересня 2021 року о 09 год. 30 хв. та роз`яснено наслідки неявки в судове засідання. Тобто представник відповідача була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а відповідач вважається повідомленим згідно частини п`ятої статті 130 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до пункту першого частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки . Згідно частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Оскільки сторони та їх представники повторно не з`явилися у судове засідання, яке було призначено на 02 вересня 2021 року, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, відповідач чи його представник не повідомили суд про причини неявки, суд обґрунтовано розглянув справу за наявними доказами та ухвалив заочне рішення. Слід також звернути увагу, що представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без участі її та позивача та просила ухвалити заочне рішення (а.с. 38, 51). Отже, доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача та його представника про час, дату та місце розгляду справи та відсутності підстав для розгляду справи без участі відповідача чи його представника не дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Щодо застосування строків позовної давності За приписами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як встановлено, відповідач та його представник не з`явилися у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Крім того, представник відповідача отримала 21 липня 2021 року позовну заяву з додатками до неї (а.с. 58), а матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності поважних причин, які до винесення судом рішення перешкоджали зробити заяву про застосування строків позовної давності. Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. В той же час, у заяві, яка надійшла до апеляційного суду представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. У поданій заяві представник відповідача посилається на практику ВССУ, де суди приходили до висновку, що якщо відповідач не знав про судовий процес або не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи судом першої інстанції і, таким чином, був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності, відповідач не позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності в суді апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів погоджується із твердженням, що якщо відповідач не знав про судовий процес або не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи судом першої інстанції і, таким чином, був позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності, відповідач не позбавлений можливості подати заяву про застосування строку позовної давності в суді апеляційної інстанції, але у даній справі відповідач чи його представник, із мотивів викладених вище, не були позбавлені можливості подати заяву про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції. Отже, по справі, що переглядається, як у суду першої інстанції, та і в суду апеляційно ї інстанції відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, підстави виходу за межі доводів апеляційної скарги відсутні, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бочарова Олена Миколаївна- залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді П.С. Абрамов Т.В. Одринська