Постанова 4813 № 521/16513/19

Номер провадження: 33/813/53/20 Номер справи місцевого суду: 521/16513/19 Головуючий у першій інстанції Крижановський О.В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі: Фабіжевській Т.С., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №296109 від 19.09.2018р., ОСОБА_1 19 вересня 2018 року о 20.15 год., керуючи транспортним засобом Honda Accord д/н НОМЕР_1 в м. Одеса по вул. Болгарська, 67, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Vito, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України (а. с. 1). Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення (а. с. 78). Не погодившись із вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у висновку експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження обставин зіткнення транспортних засобів вбачається незавершеність та суперечності. Також зазначено, що згідно консультативного висновку НКР при ВАСУ, якщо на момент розгляду справи сплинули строки накладання адміністративного стягнення, то суд не вправі входити в оцінку доказів та встановлювати винуватіть чи невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення (а. с. 89-90). Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року, мотивуючи тим, що повний текст постанови він отримав 12 липня 2019 року від свого адвоката. Також зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржувана постанова суду була оприлюднена лише 15 липня 2019року (а. с. 91). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що копію постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року адвокат ОСОБА_1 Марочкін В.О. отримав особисто 11 липня 2019 року, про що розписався (а. с. 83). Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Визнаючи виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриваючи провадження по справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставини, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.1 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 10.1 ПДР України, який зазначений в протоколі працівником поліції. Згідно вимог п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Апеляційним судом встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ст. 124 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №296109 від 19.09.2018р., який складений уповноваженою особою, підписаний особою, яка його склала, безпосередньо ОСОБА_1 та його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а. с. 1); 2)схемою місця ДТП від 19.09.2018р. (а. с. 2); 3)письмовими поясненнями учасників ДТП (а. с. 3-4); 4)висновком експерта №18-6063/6066 від 13.05.2019р. по транспортно-трасологічному та автотехнічному дослідженню обставин зіткнення автомобілів Mercedes-Benz Vito 122cdi та Honda Accord Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ), проведеного згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року (а. с. 48, 55-66). Згідно вищезазначеного висновку експерта, з урахуванням проведеного дослідження, за технічно спроможною версією водія автомобіля Mercedes-Benz Vito 122cdi про обставини ДТП, дії водія Honda Accord, не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, та з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із ДТП зіткнення транспортних засобів (а. с. 58). Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу. Транспортно-трасологічна експертиза - це дослідження, в ході якого експерт вивчає сліди на транспортних засобах та місці ДТП і визначає механізм їх виникнення. Незалежна експертиза слідів транспортних засобів визначає можливість виникнення ушкоджень при конкретних обставинах і відповідність даних ушкоджень заявленим обставинам. Дана експертиза передбачає проведення цілого комплексу заходів, які направлені на отримання повної картини виникнення ДТП, а також дії усіх учасників. Таким чином, висновком експерта №18-6063/6066 від 13.05.2019р. встановлено картину виникнення ДТП, відповідності дій водія Honda Accord ОСОБА_1 технічним вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлено причинно-наслідковий зв`язку між діями водіїв та ДТП. 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав клопотання про призначення додаткової експертизи, оскільки на його думку вищезазначений висновок експерта є неповним та не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання. На вирішення додаткової судової експертизи просив поставити наступні питання:

1. Визначити фактичну швидкість автомобіля марки Mercedes-Bens Vito, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля марки Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перед моментом зіткнення.

2. Визначити автомобіль, а саме та/або автомобіль марки Mercedes-Bens Vito, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та/або автомобіль марки Honda Accord, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який під час руху перший змінив напрям руху, що призвело до створення перешкод та порушення правила п. 10.1 ПДР (а. с. 108). Постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) (а. с. 114-117). Висновком експерта №20-230 по автотехнічному дослідженню зіткнення автомобілів Mercedes-Benz Vito 122cdi та Honda Accord від 19 березня 2020 року, встановлено, що: «1. Питання про швидкість автомобілів Mercedes-Benz Vito 122cdi та Honda Accord перед їх зіткненням у повному обсязі було вирішено у висновку експерта №18-6063-6066 від 13.05.2019р. по транспортно-трасологічному та автотехнічному дослідженню обставин зіткнення автомобілів Mercedes-Benz Vito 122cdi та Honda Accord.

2. Водій автомобіля Mercedes-Benz Vito 122cdi почав маневр обгону раніше, ніж водій автомобіля Honda Accord почав маневр повороту ліворуч. За таких умов у силі залишаються результати висновку експертизи №18-6063-6066 від 13.05.2019р. про те, що дії водія автомобіля Honda Accord, які не відповідали до вимог п. 10.1 ПДР, з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП зіткнення транспортних засобів» (а. с. 121-124). Отже, в результаті проведення додаткової судової експертизи підтверджені результати висновку експертизи №18-6063/6066 від 13.05.2019р., якою встановлено, що саме дії водія Honda Accord ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР та з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП. Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; можливістю призначення повторної судової експертизи. Крім того, ст. ст. 384-385 Кримінального кодексу України, передбачена кримінальна відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта складеного для надання суду, та за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків у суді. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновок експерта №18-6063/6066 від 13.05.2019р. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) та висновок експерта №20-230 від 19 березня 2020 року, та визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами. При цьому, апеляційний суд не може визнати належним доказом у справі висновок експертного дослідження №17-А від 28 листопада 2018 року Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та не приймає його до уваги, оскільки він був зроблений за ініціативою ОСОБА_1 та в розпорядження експерта не було надано матеріалів судової справи про адміністративне правопорушення, які є у розпорядженні суду і які містять вичерпні дані щодо обставин зазначеної ДТП. Крім того, судовий експерт Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України не попереджений про кримінальну відповідальність ст. ст. 384-385 Кримінального кодексу України. Доводи ОСОБА_1 відносно того, що судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_3 не мав права проводити додаткову судову експертизу, призначену постановою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є безпідставними, з наступних підстав. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Додаткова експертиза доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Крім того, 02 червня 2020 року в судовому засіданні апеляційного суду, за клопотанням ОСОБА_1 , був допитаний судовий експерт ОСОБА_3 , який в повному обсязі спростував доводи апелянта про те, що він не мав права проводити додаткову судову експертизу, а також підтвердив суду та обґрунтував висновок експертизи відносно того, що дії водія автомобіля Honda Accord ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР та з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП. Пункт 2.3 б ПДР України зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 свою винну у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним вимог п. 10.1 ПДР України та те, що саме його дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Апеляційний суд також критично відноситься до доводів апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не вправі був оцінювати докази по справі та встановлювати винуватіть чи невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи сплинули строки накладання адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, з наступних підстав. Своєчасний і правильний розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених, в тому числі ст. 124 КУпАП, має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»). Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно пункту 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення за цим Кодексом чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Отже, із аналізу вищевказаних норм закону випливає, що закриття провадження у справі, у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли у справі з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Законодавство про адміністративні правопорушення не містить прямої заборони визнавати особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення навіть при наявності підстав для закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у разі, якщо вказане рішення впливає на інтереси інших осіб. Крім того, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на висновок науково-консультативної ради при ВАСУ про не встановлення вини при закритті провадження за закінченням строків є необгрунтованим, оскільки даний висновок носить консультативний характер та не може замінювати вимоги Закону, зокрема вимог ст. 280 КУпАП. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький