Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/913/20

11.06.20 33/812/172/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 490/913/20 Головуючий у місцевому судді Медюк С.О. Провадження № 33/812/172/20 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 року Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Темнікової В.І., за участю: секретаря - Цуркан І.І., особи, відносно якої провадження у справі закрито - ОСОБА_1 , його представника адвоката Багдасарової Г.М., потерпілої ОСОБА_2 , її представника- адвоката Костоусової Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, відносно якої провадження закрито ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором ТДВ «Перлина», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якою, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2020 року встановлено, що відносно ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до вказаного протоколу водій ОСОБА_1 28 грудня 2019 року близько 13.17 год., керуючи транспортним засобом «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаєві по вул. Маршала Василевського, при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом «Ford Mustang», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Чкалова. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, а громадянин ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Зазначеною постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Не погоджуючись з постановою, особа, відносно якої провадження по справі закрито, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою однобічне та не повне з`ясування судом усіх фактичних обставин справ, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, що суд формально підійшов до встановлення обставин справи. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 провину свою не визнає та вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На думку апелянта, суд першої інстанції не більш ніж формально підійшов до встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись лише прямою вказівкою про їх наявність у протоколі, схемі та виклавши лише їх зміст, оскільки матеріали провадження у справі про адміністративне правопорушення не містять жодних об`єктивних даних та доказів, які б могли підтвердити викладені у постанові суду обставини. Пояснення, допитаних в судовому засіданні свідків викликають сумніви стосовно їх правдивості, оскільки ці свідки не були допитані під час проведення досудового слідства та їх не зазначено у самому протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, що є невиконанням вимог ч. 2 ст. 256 КУпАП та п. 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 р. N 1395 (далі Інструкція 1395), норми яких вимагають, що при наявності свідків, вказані особи зазначаються в протоколі та протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. В графі вказаного протоколу "Свідки чи потерпілі" зазначено лише потерпіла ОСОБА_2 . Крім того, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 взагалі не зміг вказати навіть на приблизну пору року, коли сталося ДТП, станом на травень місяць, він зазначив, що ДТП було два місяці тому, при цьому дата ДТП 28.12.2019 року. Також зазначає, що даного свідка на місці ДТП він не бачив. В судовому засіданні свідок в своїх поясненнях зазначив, що він рухався на своєму транспортному засобу на зустріч ОСОБА_1 , однак такого ніяк не могло бути. Наголошує, що свідок ОСОБА_4 дійсно під час ДТП був на місці, він одним з перших надавав допомогу, однак його поведінка на той час значно відрізнялась від свідчень в судовому засіданні, а саме - він звинувачував водія саме «Ford Mustang», зазначаючи, що водій рухався на великій швидкості. Стверджує, що всупереч вимогам розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, схема місця ДТП не відповідає вимогам додатку 7, де зазначається марка (модель) пошкодженого транспортного засобу, номерний знак, власник транспортного засобу, серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а, у разі його відсутності, посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП, вид пригоди, кількість учасників ДТП, порушення пункту Правил дорожнього руху, результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення), тип транспортного засобу. Крім того вказує, що на копії схеми ДТП, яка долучена до протоколу не зазначено сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям, хоча й сама потерпіла ОСОБА_2 , і свідки допитані в судовому засіданні зазначають, що вона гальмувала. Факт гальмування підтверджується й відеозаписом, на якому видно, що вмикаються задні червоні габарити, як під час гальмування. Не зазначення такого важливого елементу на схемі як сліди гальмового шляху, на погляд ОСОБА_1 , позбавляє можливості проведення технічної експертизи з приводу з`ясування з якою швидкістю рухався транспортний засіб «Ford Mustang». Враховуючи, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди - це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, вважає, що оформлення її з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства позбавляє можливості перевірити відповідність обставин, викладених в протоколі, дійсним обставинам справи. Також посилається в апеляційній скарзі на те, що під`їжджаючи до перехрестя він не порушував жодної вимоги ПДР, здійснив повну зупинку транспортного засобу, пропустив пішохода, інші транспортні засоби, які рухались в потоці по головній дорозі і почав переїжджати перехрестя, коли перешкод не було, а завершуючи маневр, в заднє ліве крило відчув потужний удар, від якого транспортний засіб відкинуло на бордюр. Також зазначає, що водій ОСОБА_2 стверджувала, що вона рухалась зі швидкістю приблизно 45 км/ год., та в її транспортному засобі встановлено автоматичну систему гальмування, яка « уповільнює транспортний засіб». Тому вважає, що у разі дотримання водієм безпечної та допустимої швидкості руху та за умови наявності такої системи гальмування водій ОСОБА_2 могла уникнути зіткнення. Однак на цей факт суд не звернув увагу. Характер та обсяг механічних пошкоджень, що вбачається з фото, оглянутих в судовому засіданні, на думку ОСОБА_1 свідчать про значно більшу швидкість руху транспортного засобу, ніж 45 км/год. Стверджує, що водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи достатніх навиків керування швидкісним автомобілем, не змогла своєчасно відреагувати та зупинити транспортний засіб. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника адвоката Багдасарової Г.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Костоусової Я.М., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду має бути вмотивованою. Аналіз матеріалів адміністративного провадження свідчить про те, що зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, встановив, за яких обставин трапилась вищевказана дорожньо-транспортна пригода, проаналізував докази у їх сукупності, та дав їм належну правову оцінку. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 287027 від 05.02.2020 року вбачається, що водій ОСОБА_1 28 грудня 2019 року о 13.17 год. в м. Миколаєві керував транспортним засобом «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Маршала Василевського в м. Миколаєві та при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом «Ford Mustang» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Чкалова. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, а громадянин ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі Правила) єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють названими Правилами. За п. 1.10. Правил, водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Згідно з п. 2.3 «б» Правил водій механічного транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно п. 10. 1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України визначено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Таким чином, водій ОСОБА_1 у вказаній ситуації повинен був керуватись вимогами п. 10. 1 Правил дорожнього руху України, а саме перед початком руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також п. 16.11 ПДР України: виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги на головну, повинен був дати дорогу транспортним засобам, які наближалися до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху та п. 2.3 «б» Правил, а саме, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, чого ним додержано не було. Отже судом вірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що доведено доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення БД № 287027 від 05.02.2020 року, копією протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою дорожньо-транспортної пригоди до нього від 28.12.2019 року, показами допитаних в суді: свідка ОСОБА_3 який пояснив, що автомобіль Ford рухався по вул. Чкалова, зіткнення автомобілів відбулося на вул. Чкалова, так як автомобіль Opel не встиг завершити маневр, візуально швидкість автомобіля Ford була допустимою, а також свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що коли він вийшов з трамвая, то побачив, як автомобіль Ford, що рухався по вул. Чкалова, зіткнувся з автомобілем Opel, який їхав по вул. Маршала Василевського, автомобіль Opel зупинився посередині вул. Чкалова, так як пропускав трамвай та не зміг завершити маневр. Зазначені пояснення свідків підтверджуються відеозаписом ДТП. Будь - яких належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені обставини суду надано не було та у матеріалах справи вони відсутні. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні п. п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП, оскільки водій автомобіля для забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до зазначених вимог Правил дорожнього руху України, вчиняючи виїзд з другорядної дороги на головну дорогу, повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та надати перевагу в русі транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі, а також вчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки. При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях не заперечував, що він рухався по другорядній дорозі перед виїздом на перехрестя з головною дорогою, по якій рухався автомобіль під керуванням потерпілої, що він пропустив пішохода, інші транспортні засоби, які рухались в потоці по головній дорозі і почав переїжджати перехрестя, коли видимих перешкод не було, так як трамвай стояв на зупинці і вважав, що встигне переїхати перехрестя до того, як трамвай почне рухатися, але завершити маневр, а саме з`їхати з перехрестя, не встиг, так як відчув потужний удар в заднє ліве крило автомобіля, яким керував, та вважає, що якби потерпіла рухалась з невеликою швидкістю, то він встиг би з`їхати з перехрестя. Пояснення ОСОБА_1 , що він не встиг з`їхати з перехрестя не через те, що пропускав трамвай і зупинився посередині вул. Чкалова, а через те, що відчув потужний удар в заднє ліве крило автомобіля, яким керував, спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , водія ОСОБА_2 та відеозаписом обставин ДПТ, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі. Пояснення ОСОБА_1 тільки підтверджують те, що він був не достатньо уважним, не простежив за дорожньою обстановкою та не переконався, що виїзд на перехрестя буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухаються по головній дорозі, не звільнив смугу руху, по якій рухався автомобіль під керуванням потерпілої, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. При цьому апеляційний суд враховує те, що за п. 1.10 Правил дорожнього руру України дати дорогу означає вимогу до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Щодо посилання апелянта на порушення водієм ОСОБА_2 швидкісного режиму у населеному пункті, то слід зазначити, що належних та допустимих доказів перевищення нею швидкісного режиму у населеному пункті, суду надано не було. Пояснення ОСОБА_1 з цього приводу не підтверджені матеріалами адміністративного провадження, сама ОСОБА_2 цей факт заперечує, її пояснення підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 . Крім того, предметом дослідження у даній справі є відповідність дій Правилам дорожнього руху саме водія ОСОБА_1 , а не водія ОСОБА_2 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно останньої не складався та не розглядається судом у даній справі. Згідно ж фактичних матеріалів справи, як уже зазначалося раніше, є доведеними порушення ОСОБА_1 положень п. п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, що перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, оскільки у разі виконання останнім зазначених пунктів Правил дорожнього руху, навіть за умови перевищення водієм ОСОБА_2 швидкості руху, можливо було уникнути зіткненню автомобілів. До стверджень ОСОБА_1 про неприпустимість врахування пояснень свідків через те, що вони не були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, слід віднестися критично, так як згідно ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення прізвища та адреси свідків зазначаються, якщо вони є. Проте не виявлення свідків під час складання протоколу, чи не зазначення про їх наявність в протоколі, саме по собі, не унеможливлює в подальшому встановлення осіб, які були очевидцями ДТП та їх допит для з`ясування обставин ДТП, оскільки згідно ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. Не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення свідків має правове значення у разі, якщо їх обов`язкова наявність вимагається фабулою правопорушення, яке інкримінується правопорушнику. Що стосується стверджень ОСОБА_1 про те, що пояснення допитаних в судовому засіданні свідків викликають сумніви стосовно їх правдивості, оскільки ці свідки не були допитані під час проведення досудового слідства, слід зазначити наступне. Із матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося 28 грудня 2019р., протокол про адміністративне правопорушення складався 05 лютого 2020р. Цьому передувало розслідування, про що свідчить довідка про результати розгляду повідомлення про ДТП, підписана слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП В Миколаївській області А. Вільською. Під час розслідування представником потерпілої направлялося клопотання про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , але їй була надана відповідь про те, що оскільки адміністративна справа вже направлена до суду, то це унеможливлює виклик та відібрання пояснень за даним фактом свідків. При цьому апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 наполягає на неврахуванні пояснень свідків фактично через те, що він не згоден з ними, а не через те, що вони не були і не могли бути очевидцями ДТП. Не зазначення на схемі ДТП, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, слідів гальмового шляху коліс транспортних засобів, викликано не недоліками складання даної схеми, а, як стверджує потерпіла та її представник, системою гальмування, якою обладнаний автомобіль, яким керувала водій ОСОБА_2 і яка не призводить до повного блокування коліс, що унеможливлює появу слідів гальмування, доказів протилежного суду надано не було, а водій ОСОБА_1 перед зіткненням не гальмував взагалі. Більш того, відображення гальмового шляху на схемі, як пояснили в суді ОСОБА_1 та його представник, потрібно для встановлення того, з якою швидкістю рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , але як уже зазначалося раніше, предметом дослідження у даній справі є відповідність дій Правилам дорожнього руху саме водія ОСОБА_1 , а не водія ОСОБА_2 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно останньої не складався та не розглядається судом у даній справі. Отже, сукупність досліджених доказів, їх оцінка свідчать, що суддя місцевого суду прийшов до вірного висновку про порушення водієм ОСОБА_1 положень п. п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 274 КУпАП можливе за одночасної наявності певних умов, а саме: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення та сплив строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушення - з дня його виявлення). Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм КУпАП дозволяє дійти висновку, що закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови, встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підлягає під ознаки адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, у зв`язку із встановленням судом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закінченням на момент розгляду судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 строків, передбачених статтею 38 КУпАП, суддя правомірно з урахуванням положень ст. 38 КУпАП закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Тому підстав для скасування постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, відносно якої провадження по справі закрито ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова