Постанова 4857 № 460/1921/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1921/19 пров. № А/857/3251/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й., секретаря судового засідання Гавгун С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у порядку письмового провадження в м.Рівне 26 листопада 2019 року, повне судове рішення складено 26 листопада 2019 року, у справі №460/1921/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В: 15.08.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-23696-17. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року позов задоволено. 26.11.2019 Рівненським окружним адміністративним судом винесено додаткове рішення, яким задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №460/1921/19, стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200,00грн. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Воронюк К.Ю., підтверджуються належними і допустимим доказами. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір про надання правничої допомоги від 07.08.2019 №07/08/2019, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Воронюк Катерини», містить лише загальний перелік послуг, які можуть надаватись адвокатом позивачу. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази тих обставин, що витрати, зазначені в акті прийому-передачі виконаної роботи від 12.11.2019, були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними матеріалами, відповідач явку повноважного представника в судове засідання 01.06.2020 не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. 01.06.2020 Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання скаржника, замінено відповідача - Головне управління ДФС у Рівненській області, правонаступником Головним управлінням ДПС у Рівненській області. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач просив стягнути витрати пов`язані із правовою допомогою 5200 грн., навівши попередній орієнтовний розрахунок судових витрат. Вказана вимога підтримана представником позивача у судовому засіданні 07.11.2019. 12.11.2019 судом першої інстанції зареєстрована заява про винесення додаткового рішення по справі №460/1921/19, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвокатом у розмірі 5200 грн. До заяви долучені копії: договору про надання правничої допомоги №07/08/2019 від 07.08.2019, акт приймання-передачі виконаної роботи від 12.11.2019, дублікат квитанції №0.0.1519643320.1 від 12.11.2019. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 07.08.2019 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатським бюро «Воронюк Катерини», в особі учасника бюро адвоката Воронюк К.Ю., (Представник) укладено договір №07/08/2019, згідно з яким представник бере на себе зобов`язання забезпечувати захист прав, свобод і законних інтересів та надавати необхідну правову допомогу у Рівненському окружному адміністративному суді, судах апеляційної інстанції, органах державної влади, органах внутрішніх справ, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, а клієнт у свою чергу зобов`язаний оплатити надані послуги у порядку та строки обумовлені сторонами. Представник відповідно до узгоджених сторонами доручень має право: подавати необхідні заяви, клопотання, запити, звернення, скарги, підписувати їх, приймати вхідну кореспонденцію, яка надходить на ім`я Клієнта, та користуватись іншими, визначеними законом процесуальними правами. Розмір оплати праці Представника становить 5200 гривень 00 копійок. Найменування наданих послуг, кількість затраченого часу, вартість години та загальна вартість наданих послуг, підтверджено актом приймання-передачі виконаної роботи від 12.11.2019, оплата наданих послуг здійснена відповідно до квитанції №0.0.1519643320.1 від 12.11.2019. Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд апеляційної інстанції виходить з того, що понесені витрати адвоката, з огляду на предмет та ціну позову, є належним чином обґрунтованими та не є завищеними. Суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції адвокатом подавались клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які підтверджували підставність заявлених позовних вимог та на підставі яких, в подальшому, суд першої інстанції встановив наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позовної заяви та мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем є належним чином обґрунтовано у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись статтями 230, 241, 243, 252, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі №460/1921/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Р. Й. Коваль Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.06.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України