Постанова 4851 № 520/11447/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2020 р.Справа № 520/11447/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представника позивача Мартиненка А.М. представника відповідача Саєнко Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.02.20 року по справі № 520/11447/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.07.2019 №0044515806. В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, на думку позивача, позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано свій обов`язок щодо направлення на реєстрацію податкової накладної №1 від 17.12.2018 за допомогою програмного комплексу "М.Е.DOC", однак, як виявилося згодом направлена позивачем податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН з незалежних від нього причин. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що виконуючи чинні станом на 15.01.2019 р. норми податкового законодавства в аспекті складання та реєстрації податкових накладних з ПДВ, позивачем було направлено 15.01.2019 р. о 16 год. 42 хв. складену ним податкову накладну №1 від 17.12.2018 р. для реєстрації в ЄРПН за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC». На підтвердження відправки в програмному комплексі «M.E.DOC» було відображено статус «в дорозі», а в протоколі подій, містився запис «Відправлено». Згідно п. 3 Порядку, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Позивач звертає увагу, що протягом операційного дня, тобто до 20 год. 00 хв. 15.01.2019 р. йому не надходила квитанція про відмову чи зупинку реєстрації податкової накладної №1 від 17.12.2018 р., за таких обставин в силу вимог абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН саме в день направлення -15.01.2019 р. Позивач вважає, що судом першої інстанції вказані вище обставини щодо здійснення ним всіх необхідних від нього дій для реєстрації податкової накладної №1 від 17.12.2018 р. з`ясовано не повно, належно не досліджено, натомість діаметрально визнано встановленими обставин відсутності вчинення позивачем таких дій, спрямованих на реєстрацію податкової накладної №1 від 17.12.2018 р., спираючись при цьому на скрин з Єдиного вікна електронної звітності (яка функціонально підконтрольна контролюючому органу), що підтверджує правоту позивача, адже позивач не може впливати на відображення чи не відображення у контролюючого органу направлених ним документів. Позивач, акцентує увагу на тому, що надіслана ним 15.01.2019 р. податкова накладна №1 від 17.12.2018 р. з невідомих позивачу причин не була зареєстрована контролюючим органом, що однозначно доводить наявність дефективності під час реєстрації податкових накладних на боці контролюючого органу. Позивач зазначає, що положеннями ПК України, однозначно вказано, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України). Положеннями ПК України, передбачено лише квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, незалежно від факту існування чи надходження/не надходження першої квитанції про доставку. На думку позивача, в даному випадку має місце колізія положень ПК України та Порядку обміну, а тому ПК України абсолютно не ставить в залежність від факту надходження/не надходження першої квитанції обов`язок контролюючого органу прийняти та зареєструвати податкову накладну. Позивач вважає, що ПК України як спеціальний нормативний акт з юридичною силою на рівні закону визначає 2 ключових аспекти у процесі реєстрації податкової накладної: перший обов`язок платника податків виписати та своєчасно направити на реєстрацію виписану податкову накладну (виконаний Позивачем), другий - обов`язок контролюючого органу забезпечити належне прийняття та своєчасну реєстрацію податкової накладної (не виконаний контролюючим органом). На думку позивача, ним своєчасно та в повному обсязі виконано свій обов`язок, щодо направлення на реєстрацію податкової накладної №1 від 17.12.2018 р., однак, через певні причини, які ніяк не залежать від нього, вказана податкова накладна не була зареєстрована контролюючим органом. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ), перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (що правонаступником ГУ ДФС у Харківській області), як платник податків. Відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є неспеціалізована оптова торгівля (а.с.27-28). За результатами господарської діяльності з ТОВ "ДОНЕЦЬКЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ" позивачем складено податкову накладну від 17.12.2018 №1 (а.с.13-14). Судом встановлено, що контролюючим органом проведена камеральна перевірка даних, з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. За результатами камеральної перевірки складено акт від 03.05.2019 №1156/20-40-58-06-08/ НОМЕР_1 (а.с.45), у висновках якого визначено податковим органом про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної від 17.12.2018 №1. Вказаний акт камеральної перевірки був надісланий на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.47). На підставі висновків, викладених в акті камеральної перевірки ГУ ДФС у Харківській області, прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.07.2019 №0044515806, яким за затримку реєстрації податкової накладної від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 484148,31 грн застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 14052404,49 грн (а.с.11). Зазначене податкове повідомлення - рішення були оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України (а.с.21-24). Рішенням ДПС України (що є правонаступником ДФС України) від 07.10.2019 № 4476/6/99-00-08-05-05 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а скарга - без задоволення (а.с.25-26). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до матеріалів справи надано скрин з Єдиного вікна електронної звітності, в якому відсутні будь - які події зі сторони позивача щодо реєстрації податкової накладної від 17.12.2019 №1 станом на 15.01.2019, що є підтвердження ненаправлення позивачем вказаної податкової накладної у визначений законом строк. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. З матеріалів справи, зокрема з акту камеральної перевірки, податковим органом під час перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме несвоєчасно зареєстрована податкова накладна від 17.12.2018 №1 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів звертає увагу, що граничний термін реєстрації в ЄРПН вказаної податкової накладної, відповідно до положень 201.10 ст. 201 ПК України - 15.01.2019. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана податкова накладна від 17.12.2018 №1 була зареєстрована в ЄРПН 28.02.2019, що підтверджується квитанцією (а.с.18). Отже, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Згідно п. п.120-1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Згідно пунктів 2 та 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого Постановою КМУ №1246 від 29.12.2010, прийняття від платників податків податкових накладних та/або розрахунків коригування та їх реєстрація або зупинення реєстрації здійснюється протягом операційного дня, який триває з 8 до 20-ї години. У відповідності до пункту 11 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 (надалі - Порядок обміну електронними документами), перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. Відповідно до пунктів 4,5,6 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №557 від 06.06.2017 року, після накладання ЕЦП автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв`язку до адресата протягом операційного дня. Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів. Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання. Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів доходить висновку, що вказаним Порядком чітко визначено, що обов`язком автора є надіслання адресату електронного документа протягом операційного дня. Доводи апеляційної скарги позивача, щодо своєчасного направлення до ЄДРПН спірної податкової накладної на підставі скрина протоколу подій КП "М.Е.DOC", колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного. З матеріалів справи, зокрема зі змісту вказаного скрину протоколу подій вбачається, що податкова накладна від 17.12.2018 №1 15.01.2019 о 16:42 год "підписана директором", а також 15.01.2019 о 16:42 год "В дорозі" (а.с.15). Так, відповідно до листа ТОВ "М.Е.DOC" від 01.11.2019 №0111/1 (а.с.57), ТОВ "М.Е.DOC" повідомив, що надати підтвердження направлення податкової накладної в електронному вигляді на реєстрацію до ЄДРПН за допомогою КП "М.Е.DOC" не виявляється можливим, оскільки, розробник КП "М.Е.DOC" не має доступу до баз даних позивача. Також зазначив, що вся інформація щодо формування та підписання електронного звіту фіксується в протоколі подій відповідного документу КП "М.Е.DOC". Дата та час відправлення, що фіксується КП "М.Е.DOC", залежить від системних налаштувань дати і часу на комп`ютері, з якого проводиться відправлення документу, та зазначається у вкладці "Очікується доставка". Тобто, протокол, який надано позивачем не є достанім доказом виконная позивачем обов"язку з направлення на реєстраію податкової накладної, оскідльки його створення можливо при відповідному налаштуванні комп"ютера позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів своєчасного направлення позивачем на реєстрацію податкової накладної № 1 від 17.12.2018. Разом відповідачем до матеріалів справи надано скрин з Єдиного вікна електронної звітності, в якому відсутні будь - які події зі сторони позивача щодо реєстрації податкової накладної від 17.12.2019 №1 станом на 15.01.2019. Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації. Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необгрунтованими, отже задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року по справі № 520/11447/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року по справі № 520/11447/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 11.06.2020 року