Постанова Черкаський апеляційний суд № 700/674/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/814/20Головуючий по 1 інстанції Справа №700/674/19 Категорія: 307000000 Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіВініченко Б.Б., Сіренко Ю.В. секретар Попова М.В. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 , відповідачі Федюківська сільська рада Лисянського району, ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 (повний текст складено 19.02.2020, суддя в суді першої інстанції Бесараб Н.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у липні 2019 року звернулася до суду з позовом, яким просила поновити строк, необхідний для звернення із заявою про прийняття спадщини до Лисянської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 . В обґрунтування вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку за тією ж адресою та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,55 га, що знаходиться в межах Федюківської сільської ради Лисянського району. Позивач є двоюрідною сестрою спадкодавця. Нею було пропущено строк для прийняття спадщини, у зв`язку з тим, що вона знаходилась у депресивному стані після смерті брата, взяла на себе витрати по організації поховання та займалася тривалий час поновленням втрачених братом документів. За таких обставин позивач позбавлена права отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, тому змушена звернутися до суду із цим позовом. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивач не довела, що причини пропуску нею строків звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є поважними. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала 25.03.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник вказує на те, що позов готували фахівці бюро правової допомоги, які запевнили в обґрунтованості його вимог. Про необхідність надання доказів позивач дізналася лише після одержання рішення суду. Згідно довідки №14 Виноградської амбулаторії «Лисянського районного центру первинної медико-санітарної допомоги» від 11.03.2020 зафіксовано стан здоров`я позивача та необхідність постійного проходження курсу лікування. Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджують, що позивач доглядала за спадкодавцем та заслуговує на прийняття спадщини. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Федюківка Лисянського району помер ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом про смерть №07 від 21.08.2018. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка за тією ж адресою та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,55 га. Відповідно до довідок Федюківської сільської ради №№168,169,170 від 07.05.2019 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та одиноко проживав в АДРЕСА_1 . Відповідно до записів погосподарської книги житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,50 га, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 . Документи на право власності на будинок не видавалися. Як зазначила позивач вона є спадкоємцем майна померлого (його двоюрідна сестра), однак через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім того, вказала, що причиною такого пропуску є депресивний стан, в якому вона перебувала після смерті брата. За таких обставин позивач змушена звернутися з цим позовом до суду. Також судом встановлено, що за повідомленням Лисянської нотаріальної контори спадщину після померлого ОСОБА_3 вже прийняла ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса 19.09.2010 року. Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання. У відповідності до ч.4 ст.1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (спадкування за правом представлення). Відповідно до положень ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч.1 ст.1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Крім того, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Такий правовий висновок зроблений у постанові ВСУ від 26.09.2012 у справі №6-85цс12 та підтриманий в постанові ВС від 12.11.2018 у справі №136/200/17. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, у п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже передумовою для судового захисту права на спадщину, як у цій справі, є звернення спадкоємця до нотаріуса для її оформлення та відмова в цьому. Проте у даному випадку у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до нотаріуса для оформлення спадщини та отримала відмову, отже подача позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за таких обставин буде передчасною. Крім того, апеляційний суд вважає, що в даному випадку позивач не довела існування обставин, які б об`єктивно підтверджували існування перешкод для неї у зверненні до нотаріальної контори, в тому числі засобами поштового зв`язку, із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, адже про відкриття спадщини позивач була обізнана, доказів того, що вона протягом наступних 6-ти місяців не могла за станом здоров`я подати відповідну заяву матеріали справи не містять. Надані медичні документи не свідчать про неможливість позивача фізично прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини чи для направлення такої заяви засобами поштового зв`язку, чи неможливість запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання. Таким чином висновки суду першої інстанції у даній справі про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є вірними. Апеляційні доводи наведеного не спростовують, так як не свідчать про існування обставин, які б перешкодили позивачу у визначений строк подати заяву про прийняття спадщини. Апеляційний суд враховує, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а даний позов подано 17.07.2019, тобто майже через рік з дня смерті спадкодавця. Доводи скаржника з посиланням на думки фахівців бюро правової допомоги, які готували позов, щодо обґрунтованості його вимог, не свідчать про неправильне вирішення справи судом, адже зазначені обставини не мають правового значення для вирішення спору у справі. Посилання скаржника на те, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердять, що позивач доглядала за спадкодавцем та заслуговує на прийняття спадщини, також не підтверджують обґрунтованість пропуску позивачем строків для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини. При цьому право на спадщину позивача у справі у даній справі не оспорюється тому не є предметом дослідження. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України. Повну постанову складено 10.06.2020. Суддя-доповідач Судді