Постанова 4818 № 638/19135/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 09 червня 2020 року м. Харків справа № 638/19135/19 провадження № 22-ц/818/2715/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Десятніченко Ірина Вікторівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Десятніченко Ірина Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Аркатової К.В., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в : 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Десятніченко Ірина Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки. 16 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 подав до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вищевказаною адресою кадастровий номер 6310136300:16:011:0011. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що судом не враховано факту, що позивач не має зареєстрованого в установленому порядку місця проживання чи місцезнаходження на території України, проживає на території Естонії, у зв`язку з цим суд зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення на підставі вимог п.1 ч.3 ст. 154 ЦПК України. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. При цьому вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії є співмірним з позовними вимогами, не порушує справедливе співвідношення негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення з наслідками при задоволенню позову або у його відмові. Крім того права відповідача та третіх осіб не будуть порушені, у зв`язку із застосування заходів забезпечення позову. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Судом встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Десятніченко Ірина Вікторівна про визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Як на підставу вимог заяви про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 посилався на те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Тому просив суд вжити забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:011:0011 за адресою: АДРЕСА_1 . Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку позивача з тим, щоб забезпечити відповідачу реальне та ефективне виконання судового рішення. Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Матеріали справи свідчать про те, що житловий будинок та земельна ділянка кадастровий номер 6310136300:16:011:0011 за адресою: АДРЕСА_1 є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу. Колегія судів вважає, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме заборона на відчуження спірного нерухомого майна є виправданим, оскільки з огляду на характер спору, наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття такого заходу може у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи, що спір стосується нерухомого майна, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Посилання апелянта на те, що судом не враховано факту, що позивач не має зареєстрованого в установленому порядку місця проживання чи місцезнаходження на території України, проживає на території Естонії, у зв`язку з цим суд зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення на підставі вимог п.1 ч.3 ст. 154 ЦПК України, - спростовується вимогами закону. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Аналіз даної норми права свідчить про те, що зустрічне забезпечення в даному випадку є обов`язком лише за умови, якщо застосовані заходи забезпечення позову можуть завдати збитки відповідачу. Незастосування зустрічного забезпечення щодо позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання, не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що внаслідок забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, відповідачам можуть бути спричинені збитки. При цьому колегія суддів виходить з того, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а також бере до уваги положення ст.ст.154,155, 156, 158, 159 ЦПК України про можливість заміни одного заходу забезпечення на інший, скасування заходів забезпечення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 10.06.2020 року.