Постанова КЦС ВС № 640/18223/15-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 640/18223/15-ц провадження № 61-7549 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування корпоративних прав. Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2014 року між відповідачами укладено договір дарування корпоративних прав, за умовами якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передають у власність ОСОБА_3 корпоративні права (майнові та немайнові) у розмірі 23,502% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Прогрес» (далі - ТОВ завод «Прогрес», товариство). Про існування вищезазначеного договору дарування він, як учасник товариства, дізнався у липні 2015 року з позову ОСОБА_3 про визнання недійсним статуту ТОВ завод «Прогрес». Учасниками ТОВ завод «Прогрес» були він із часткою 46,907 % статутного капіталу, ОСОБА_6 із часткою 35,253 % статутного капіталу, ОСОБА_3 із часткою 8,7 % статутного капіталу, ОСОБА_7 із часткою 8,92 % статутного капіталу, ОСОБА_8 із часткою 0,22 % статутного капіталу. ІНФОРМАЦІЯ_1 учасник товариства ОСОБА_9 помер, після смерті останнього його дружина - ОСОБА_3 і дочки: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли у спадщину його частку 35,253 % статутного капіталу ТОВ Завод «Прогрес», що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 вересня 2007 року. Тобто у спільну сумісну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачі отримали частку у статутному капіталі товариства, проте відповідно до оспорюваного договору дарування корпоративних правОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували корпоративні права у статутному капіталі ТОВ Завод «Прогрес». Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства», нормами ГК України, ЦК України до спадкоємців ОСОБА_9 перейшло право на частку у статутному капіталі товариства, а не право на участь у господарському товаристві, так як особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства. Отже, відповідачі, як спадкоємці померлого учасника товариства, на час укладання вищевказаного договору дарування корпоративних прав не набули статусу прав його учасників, тобто корпоративні права на час укладення спірного договору дарування їм не належали. Також корпоративні права не можуть бути об`єктом правочину з огляду на положення частини першої статті 100 та частини першої статті 1219 ЦК України, так як вони невід`ємні від особи і не можуть передаватися за договором. Положеннями законодавства передбачено право лише учасника товариства на відчуження будь-яким шляхом своєї частки, право третьої особи на відчуження частки у статутному капіталі ні законом, ні статутом товариства не передбачено. Позивач вважав, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали на меті вступ до товариства, а хотіли отримати грошову компенсацію успадкованої частки, при цьому статутний капітал товариства мав зменшитися на відповідну частку, а частки учасників товариства пропорційно змінитися. Таким чином, спірний договір дарування корпоративних прав незаконно збільшує частку ОСОБА_3 , а тому порушує майнові права інших учасників товариства, унаслідок чого відповідно до положень частини першої статті 203, статті 215 ЦК України є недійсним. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати договір дарування корпоративних прав у ТОВ завод «Прогрес» від 11 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року у складі судді Ніколаєнко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним і скасовано договір дарування корпоративних прав у ТОВ завод «Прогрес», який посвідчений 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю. В., та зареєстрований у реєстрі за №

840. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , володіючи правом на частку у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес», не будучи учасниками цього товариства, оскільки до спадкоємців переходить право на частку у статутному капіталі, а не право на участь у господарському товаристві, тобто не набувши корпоративних прав, не мали права їх дарувати за спірним правочином. Такими діями відповідачів порушено права позивача, як учасника товариства, так як незаконно збільшується частки учасника товариства - ОСОБА_3 . Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не є стороною спірного правочину, оспорюваним договором дарування корпоративних прав у ТОВ завод «Прогрес» від 11 липня 2014 року права ОСОБА_1 не порушено, оскільки його частка у статутному капіталі товариства не змінилася, що також підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 922/3806/15. Посилання районного суду на постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2014 року № 3-151 гс 14 безпідставні, так як фактичні обставини у справах різні. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 640/18223/15-ц з Київського районного суду м. Харкова. У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду. У травні 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відставкою судді, справу передано судді-доповідачеві. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували після смерті батька учасника ТОВ завод «Прогрес» - ОСОБА_6 - лише частки у статутному капіталі товариства, що надають останнім лише право на вступ до товариства або право на відмову від вступу з отриманням у грошовій або натуральній формі частки у майні. Статус учасників товариства останні не набули. Таким чином, уклавши оспорюваний договір корпоративних прав, відповідачі позбавили позивача можливості скористатися своїм правом, як учасника товариства на частку у ньому, та проголосувати на загальних зборах проти прийняття нових членів. Правовим наслідком відмови позивача стала б видача у грошовій або натуральній формі часток у майні, яке належало померлому учаснику, розмір статутного капіталу товариства підлягав би зменшенню, а розмір часток у статутному капіталі товариства підлягав би пропорційному розподілу між дійсними учасниками товариства. Отже, унаслідок укладення оспорюваного договору дарування корпоративних прав, зміст якого суперечить нормам ЦК України, частка ОСОБА_3 у ТОВ завод «Прогрес» була штучно збільшена, що, у тому числі, призводить до зменшення розміру дивідендів, які може отримати позивач у випадку отримання товариством прибутку. Доводи особи, яка подала відзив У червні 2019 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, який не підписано, тому він до уваги судом касаційної інстанції не береться. Фактичні обставини справи, встановлені судами Учасниками ТОВ завод «Прогрес» були ОСОБА_1 із часткою 46,907 % статутного капіталу, ОСОБА_6 із часткою 35,253 % статутного капіталу, ОСОБА_3 із часткою 8,7 % статутного капіталу, ОСОБА_7 із часткою 8,92 % статутного капіталу, ОСОБА_8 із часткою 0,22 % статутного капіталу. ІНФОРМАЦІЯ_1 учасник ТОВ завод «Прогрес» ОСОБА_9 помер, після смерті останнього його дружина - ОСОБА_3 і дочки: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прийняли у спадщину його частку 35,253 % статутного капіталу ТОВ завод «Прогрес», що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 вересня 2007 року. 11 липня 2014 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір дарування корпоративних прав, за умовами якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передають у власність ОСОБА_3 корпоративні права (майнові та немайнові) у розмірі 23,502 % у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес» (а.с. 29, т. 1). Відповідно до абз. 2 пункту 2 договору дарування корпоративних прав частка 23,502 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес» належить дарувальникам: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рівних частках кожній по 11,751 % на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2007 року. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 922/3806/15 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року скасовано. Позов ОСОБА_3 до ТОВ завод «Прогрес», Харківського міського управління юстиції м. Харкова про визнання недійсним Статуту та зобов`язання внести зміни задоволено. Визнано недійсним Статут ТОВ завод «Прогрес» у частині визначення складу учасників (засновників) та визначення їх часток у статутному капіталі ТОВ завод «Прогрес»; зобов`язано ТОВ завод «Прогрес» внести зміни до установчих документів товариства, в яких зазначити наступний склад учасників: ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі у розмірі 46,907 %, що у грошовому еквіваленті складає 8 959,30 грн; ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі у розмірі 43,953 %, що у грошовому еквіваленті складає 8 395,00 грн; ОСОБА_10 із часткою у статутному капіталі у розмірі 8,92 %, що у грошовому еквіваленті складає 1 703,70 грн; ОСОБА_8 із часткою у статутному капіталі у розмірі 0,22 %, що у грошовому еквіваленті складає 42,00 грн. Зобов`язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Харківській області внести вказані зміни до відомостей Єдиного державного реєстру щодо складу учасників ТОВ завод «Прогрес». Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ТОВ завод «Прогрес» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 у справі № 922/3806/15 повернуто заявнику. Відповідно до пункту 8.4 розділу 8 нового Статуту ТОВ завод «Прогрес» для забезпечення діяльності товариства учасники створюють статутний капітал у розмірі 900 000,00 грн. Сума вкладів і розмір часток у статутному капіталі товариства розподілені наступним чином: ОСОБА_1 сума внеску - 422 163,00 грн, частка у статутному капіталі товариства - 46,907 %; ОСОБА_3 сума внеску - 236 938,5 грн, частка у статутному капіталі товариства - 26,3265 %; ОСОБА_10 сума внеску - 80 280,00 грн, частка у статутному капіталі товариства - 8,92%; ОСОБА_4 - сума внеску - 158 638,5 грн, частка у статутному капіталі товариства - 17,6265 %; ОСОБА_8 сума внеску - 1 980,00 грн, частка у статутному капіталі товариства - 0,22 %(а.с. 7-27, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2. - підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. Відповідно до частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Статтею 100 ЦК України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства (частина п`ята статті 147 ЦК України). Згідно з положеннями статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Судом установлено, що положеннями статуту ТОВ завод «Прогрес»(який є його установчим документом відповідно до статті 143 ЦК України, статті 82 ГК України) не передбачено, що право на участь у ньому набувається спадкоємцями учасника товариства автоматично, разом з прийняттям спадщини на частку у статутному капіталі товариства. Крім того, статтею 1219 ЦК України імперативно встановлено, що особисті немайнові права, яким є право участі у товаристві, не входять до складу спадщини. Відповідно до статті 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню. Пункт 4.12 Статуту ТОВ завод «Прогрес» передбачає переважне право вступу до товариства спадкоємців у зв`язку зі смертю його учасника. Зазначене положення відповідає нормам статті 55 Закону України «Про господарські товариства». З аналізу положень статей 82, 83 ГК України, статей 143-145 ЦК України, статей 51, 52, 58, 59 Закону України «Про господарські товариства», статей 6, 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вбачається, що прийняття рішення про зміну складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції його вищого органу, а зміни до статуту, пов`язані зі зміною складу учасників такого товариства, підлягають державній реєстрації із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17, провадження № 14-12 цс

19. У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, лише після прийняття вищим органом товариства позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Аналіз вказаного положення закону свідчить про те, що право здійснювати відчуження часток у статутному капіталі товариства мають лише його учасники. Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що вищий орган ТОВ завод «Прогрес» не приймав рішень про зміну складу його учасників у зв`язку зі смертю засновника (учасника) товариства ОСОБА_9 і вступу до нього спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та про внесення відповідних змін до статуту цього товариства. Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення зазначених положень закону не врахував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували після смерті батька учасника ТОВ завод «Прогрес» - ОСОБА_6 - лише частки у статутному капіталі товариства, що надають останнім лише право на вступ до товариства або право на відмову від вступу з отриманням у грошовій або натуральній формі частки у майні. Статус учасників товариства останні не набули. Апеляційний суд, вказуючи про те, що позивач не є стороною спірного правочину, оспорюваним договором його права не порушено, не врахував, що відповідачі, уклавши оспорюваний договір корпоративних прав, позбавили позивача можливості скористатися своїм правом, як учасника товариства на частку у ньому, та проголосувати на загальних зборах проти прийняття нових членів. Правовим наслідком відмови позивача стала б видача у грошовій або натуральній формі часток у майні, яке належало померлому учаснику, розмір статутного капіталу товариства підлягав би зменшенню, а розмір часток у статутному капіталі товариства підлягав би пропорційному розподілу між дійсними учасниками товариства. Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи». Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Отже, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність доказів порушення прав позивача спірним договором. Крім того, посилання апеляційного суду на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 922/3806/15, якою у тому числі визнано недійсним Статут ТОВ завод «Прогрес», визначено склад учасників товариства, їх частки у статутному капіталі, на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді справи № 922/3806/15 суд виходив із правомірності договору дарування корпоративних прав у ТОВ завод «Прогрес» від 11 липня 2014 року, який оспорюється у цій справі № 640/18223/15-ц. Таким чином, правова оцінка спірного договору дарування корпоративних прав у справі № 922/3806/15 не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи, так як не є встановленою судом обставиною у розумінні вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, а згідно з частиною сьомою статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як спадкоємцям учасника ТОВ завод «Прогрес» ОСОБА_9 , належало лише право на частку у статутному капіталі товариства, вони не були учасниками цього товариства, тому корпоративні права не набули, унаслідок чого не мали права їх дарувати за спірним правочином. Вказаними діями відповідачів порушено права позивача, як учасника товариства, так як незаконно збільшено частку учасника товариства - ОСОБА_3 . Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року залишити у силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк