Постанова КЦС ВС № 723/1963/15-ц

Постанова Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ справа № 723/1963/15-ц провадження № 61-11258св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Міцнея В. Ф., Яремка В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , з позовом, у якому просило вилучити у ОСОБА_1 заставний автомобіль та передати його в заклад банку, а також вилучити комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, що належить відповідачу з укладенням від його імені договору купівлі-продажу автомобіля і наданням позивачу повноважень, які необхідні для здійснення продажу, а також стягнути із відповідача судові витрати.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 06 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , останній отримав кредит у сумі 12 000 доларів США на умовах, визначених договором, терміном повернення 05 липня 2010 року.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором застави рухомого майна, укладеним між банком та ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_2 надав в заставу банку автомобіль Opel модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (колишній номер НОМЕР_2 ), що належав йому на праві власності. Обтяження зареєстровано в установленому законом порядку.

4. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 12 червня 2015 року склала 32 764,15 доларів США. Заборгованість підтверджується розрахунком.

5. Позивачу стало відомо, що третя особа ОСОБА_2 в порушення умов договору та встановлених обтяжень, реалізував заставний автомобіль, і його власником на даний час являється відповідач ОСОБА_1

6. Посилаючись на те, що банк згоди на реалізацію автомобіля не давав, а зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника, позивач просив позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 серпня 2017 року у складі судді Дячук О. О. у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 ніяких договорів укладено не було. Перед судом ставиться питання про права і обов`язки боржника ОСОБА_2 , який до участі у справі в якості відповідача не притягнутий, був притягнутий до участі у справі в якості третьої особи. За характером цивільно-правового спору відповідачами в даній справі повинні бути як особа, якій відчужено майно, так і заставодавець, на права та обов`язки якого впливає вирішення спору. Проте процесуальним законом залучення відповідача на стадії апеляційного розгляду справи не передбачено. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування апеляційним судом положень статті 27 Закону України «Про заставу».

13. Касаційна скарга також містить посилання на те, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

14. Аргументом касаційної скарги також указано те, що апеляційний суд не врахував, що позов не містить жодних вимог до боржника ОСОБА_2 , заставний автомобіль після відчуження не належить йому на праві власності, або праві користування, він не може їм розпоряджатись. Доводи інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судами 18. 06 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 12 000 доларів США зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 липня 2010 року.

19. Кредит цільовий і надавався для купівлі автомобіля та реєстрацію його як предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що зазначено безпосередньо в договорі кредиту (пункт 7.1).

20. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором застави, укладеним 06 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , згідно з яким в заставу банку було передано автомобіль марки Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 на праві власності. 21. 16 липня 2007 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано за № 5304802 обтяження на переданий в заставу автомобіль із забороною його відчуження. Він зберігався у даному реєстрі до 16 липня 2012 року.

22. Через неналежне виконання умов кредитного договору у ОСОБА_2 перед банком виникла заборгованість у розмірі 32 764,15 доларів США.

23. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, звернуто стягнення на автомобіль марки Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 на праві власності. По вказаному рішенню було видано виконавчий лист.

24. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 08 грудня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Цим рішенням звернуто стягнення на автомобіль марки Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 на праві власності.

25. На підставі вказаного рішення 08 грудня 2011 року було видано виконавчий лист.

26. Виконавчі листи були повернуті стягувачеві.

27. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 11 629,76 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

29. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Частиною першою статті 402 ЦПК Українив редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

33. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. У справі, яка переглядається, предметом позову є звернення стягнення на предмет застави в рахунок стягнення суми боргу за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та третьою особою ОСОБА_2

35. Звертаючись з даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» просило звернути стягнення на автомобіль марки Opel, модель Vivaro, вантажний фургон, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 на праві власності, вказуючи суму заборгованості 32 764,15 доларів США та заставний автомобіль без згоди банку було відчужено на користь ОСОБА_1

36. Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

37. Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

38. Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

39. У справі, яка переглядається, суди встановили, що запис про обтяження автомобіля Opel було внесено до Державного реєстру 16 липня 2007 року, він зберігався у даному реєстрі до 16 липня 2012 року. 40. 08 лютого 2012 року реєстратором Дніпропетровською філією ДП «Інформаційний центр» були змінені відомості про обтяження, яким продовжено термін дії обтяження заставного майна до 08 червня 2017 року.

41. ОСОБА_3 в порушення умов договору та встановлених обтяжень, без згоди банку, реалізував заставний автомобіль.

42. Згідно листа Територіального сервісного центру Регіонального сервісного центру МВС у Чернівецькій області від 12 січня 2016 року спірний автомобіль 27 червня 2014 року був зареєстрований за відповідачем.

43. Станом на момент реєстрації за ОСОБА_4 спірного автомобіля відомості про його обтяження були наявні у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, термін дії обтяження - до 08 червня 2017 року. 44. 29 травня 2015 року внесено до Державного реєстру дані про початок звернення стягнення на предмет застави.

45. Тобто, на момент перереєстрації за ОСОБА_4 автомобіля такий запис про обтяження у Державному реєстрі був.

46. Попередні рішення судів про звернення стягнення на заставний автомобіль позивач не міг реалізувати, оскільки предмет застави знаходиться у ОСОБА_5 і банку він його добровільно не передає для виконання рішення суду про звернення стягнення. У попередніх рішеннях про звернення стягнення відповідачем був саме ОСОБА_3 в якого автомобіль фактично відсутній, оскільки проданий останнім саме ОСОБА_6 , що в свою чергу унеможливило здійснити реальне виконання наявних судових рішень та реалізувати автомобіль в рахунок погашення боргу ОСОБА_7

47. Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

48. Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

49. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

50. У статті 10 вищевказаного Закону визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

51. Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

52. Оскільки відповідач набув спірне майно з обтяженням, відсутність договірних відносин між ним та банком у даному випадку не може бути підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет застави.

53. Стороною відповідача заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду.

54. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

55. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

56. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

57. При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

58. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

59. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

60. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

61. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

62. Вирішуючи спір, місцевий суд належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши наведені вище норми матеріального права вірно вважав, що зміна власника заставного транспортного засобу, відносно якого зареєстроване обтяження, не є перешкодою для задоволення за рахунок цього майна вимог банкуу випадку порушення заставодавцем своїх кредитних зобов`язань.

63. Разом із тим, зважаючи на те, що строк дії кредитного договору від 06 липня 2007 року закінчився 05 липня 2010 року, банк неодноразово звертався до суду з самостійними позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предметом застави, у 2011 році та 2013 році ухвалювались судові рішення про задоволення вимог банку, виконавчі листи, видані на підставі судових рішень, були повернуті стягувачеві без виконання, а даний позов пред`явлено лише у червні 2015 року, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

65. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

66. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

2. Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2017 року скасувати, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 серпня 2017 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська