Постанова КЦС ВС № 720/874/16-ц

Постанова Іменем України 04 червня 2020 року м. Київ справа № 720/874/16-ц провадження № 61-28682св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року у складі суді Павлінчука С. С. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю., Яремка В. В., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № E/V 071962, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 50 000,00 доларів США строком до 24 жовтня 2012 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 26 жовтня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № E/V 071962. Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором не виконано, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 127 657,41 доларів США, що еквівалентно 3 318 407,40 грн, яка складається з: 36 867,93 доларів США - заборгованість за кредитом; 58 880,89 доларів США - заборгованість про процентам за користування кредитом; 31 908,59 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 25 жовтня 2007 року № E/V 071962 в розмірі 100 205,03 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05 квітня 2016 року становить 2 604 328,73 грн, судовий збір в розмірі 39 064,92 грн та 990,00 грн судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, а тому перебіг позовної давності обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 20 квітня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 452,38 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 452,38 доларів США. Касаційна скарга мотивована тим, що строк повного виконання зобов?язання за кредитним договором встановлено 24 жовтня 2012 року. Пунктом 6.7 кредитного договору сторони узгодили строк позовної давності - 5 років. А тому строк позовної давності звернення до суду спливає 24 жовтня 2017 року. Банк звернувся до суду 22 квітня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Крім того, 01 листопада 2011 року відповідачем було здійснено останню оплату за кредитним договором. Доводи інших учасників справи У липні 2018 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Мелещука В. В. надійшов відзив. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоселицького районного суду Чернівецької області. 15 червня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1078/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-28682св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постановою апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року в частині відмови АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 452,38 доларів США. В іншій частині рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постанова апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються. Короткий зміст фактичних обставин справи У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 25 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № E/V 071962, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 50 000,00 доларів США строком до 24 жовтня 2012 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. Пунктом 2.2.3 Кредитного договору передбачено здійснення погашення кредиту, відсотків, винагороди в порядку і терміни згідно Графіку погашення, який є невід?ємною частиною договору. ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 05 квітня 2016 року допустив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 867,93 доларів США. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 15 березня 2010 року на суму 250,69 доларів США (т. 1 а. с. 4-6). Пунктом 6.7 кредитного договору передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник ОСОБА_2 - Мелещук В. В. подав заяву про застосування строків позовної давності. З позовом банк звернувся до суду 29 квітня 2016 року. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідач порушив умови кредитного договору та допустив кредитну заборгованість. Проте, пред`являючи позов, банк пропустив строк позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладений у постанові від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 637/105/17 (провадження № 61-28440св18). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про пропуск банком строку позовної давності щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 27 452,38 доларів США, оскільки останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 15 березня 2010 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 22 квітня 2016 року тобто зі спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Доводи касаційної скарги про те, що останній платіж відповідачем було здійснено 01 листопада 2011 року є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року в оскаржуваних частинах - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в оскаржуваних частинах відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська