Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 440/696/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 440/696/18 пров. № А/857/5370/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Кузьмича С.М., Пліша М.А., з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року (прийняте у м. Буську суддею Косом І.Б.) в справі № 440/696/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу ОДДЗ батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Далекорея Олександра Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Буського районного суду Львівської області із цим позовом та просив скасувати постанову інспектора взводу ОДДЗ батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП Далекорея О.В. серії ВР № 032523 від 14.04.2018, якою на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за порушення вимог частини першої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він не порушував Правил дорожнього руху; крім того, під час розгляду справи відповідачем були допущені процесуальні порушення. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дії поліцейського щодо винесення постанови не відповідають вимогам Закону України «Про національну поліцію», КУпАП та Правилам дорожнього руху України (далі - ПДР України). Апелянт та його представник подали до суду заяву, у якій просять апеляційну скаргу розглянути без їх участі та задовольнити апеляційну скаргу. Наголошують, що відповідач у справі жодним чином не реагував на подання позову у справі та апеляційної скарги. Також вони подали пояснення по суті апеляційної скарги, у якому вказують, що всупереч законодавчих вимог відповідач склав постанову про притягнення позивача до відповідальності без розгляду справи, чим суттєво порушив не лише вимоги КУпАП, але й конституційні права громадян. Крім того, обставини справи вказують на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та підтверджують незаконність дій відповідача. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав. Як встановлено судом, 14.04.2018 інспектор взводу ОДДЗ батальйону № 2 УПП у Львівській області Далекорей О.В. виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. За змістом цієї постанови ОСОБА_1 о 04 год. 40 хв. на 503 км автодороги Київ-Чоп (М06) керував транспортним засобом марки «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , у якому в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив вимоги пункту 31.4.3 «в» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що постанова про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до обставин, викладених в ній, фактичних обставин справи та з дотриманням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення; вина позивача доведена, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Статтею 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 126, статтею 121-2 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у цьому випадку не можуть виступати самостійними суб`єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення. Тому, належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень в адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції. Як видно з матеріалів справи, адміністративний позов заявлено та задоволено до інспектора взводу ОДДЗ батальйону № 2 УПП у Львівській області Далекорея О.В., тобто до неналежного відповідача. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином з наведених норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції. Враховуючи те, що судом першої інстанції за правилами статті 48 КАС України заміну первинного відповідача на належного не здійснено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну, то наявні підстави для відмови у задоволенні позову з підстав його заявлення до неналежного відповідача. Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.229, 271, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Буського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 440/696/18 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора взводу ОДДЗ батальйону № 2 УПП у Львівській області Далекорея Олександра Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді С. М. Кузьмич М. А. Пліш