Постанова 4857 № 140/3384/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3384/19 пров. № А/857/4116/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Макарика В.Я. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. в особі Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. про визнання відмови протиправною, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.01.2020р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не вказана),- В С Т А Н О В И В: 15.11.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р.; зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р. (а.с.3-7). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною відмову Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р.; зобов`язано Луцький районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затв. постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. Не погодившись із винесеним судовим рішенням в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, його оскаржило Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. в особі Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл., яке в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.80-82). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що заява представника позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, є очевидно необґрунтованою, так як розмір витрат не є співмірним та пропорційним до предмету спору. Зазначає, що в клопотанні про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи, невірно вказаний номер справи, а саме № 140/3457/19, тоді як номер справи за позивом ОСОБА_1 - № 140/3384/19. Також до матеріалів справи додано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 4 від 08.10.2019р., прийнятого від ОСОБА_2 , проте підписаний ОСОБА_1 . Підставою для видачі квитанції вказано договір № 18/2019, однак договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 укладений 08.10.2019р. за № 17/2019. Також розглядувана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, через що адвокат зловживає правом на компенсацію витрат на правову допомогу, завищуючи розцінки та обсяг наданої правової допомоги. При цьому, адвокатом Хитриком Р ОСОБА_3 не надано належних доказів щодо здійснення витрат, необхідних для надання правової допомоги. Позивач ОСОБА_1 скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с.103-108). У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Водночас, апелянтом Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській обл. в особі Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. оскаржується рішення суду в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. Приймаючи рішення в цій частині, суд першої інстанції керувався тим, що послуги щодо надання професійної правової допомоги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких послуг та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд прийшов до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн., що становить вартість послуг із підготовки, складання, оформлення адміністративного позову. При цьому, з`ясування фактичних обставин справи у клієнта, вивчення та правовий аналіз законодавства по даному питанню (500 грн.) включається до витрат пов`язаних з підготовкою, складанням, оформленням адміністративного позову (2000 грн). Щодо витрат у зв`язку з підготовкою, складанням, оформленням заяви до Луцького районного сектору Управління міграційної служби у Волинській обл. (2000 грн.), то такі були понесені позивачем ще до звернення з даним позовом і не стосуються судового розгляду справи, через що є відсутніми підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді першої інстанції на стадії пред`явлення позову, в загальному розмірі 5000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем представлено: договір про надання правової допомоги № 17/2019 від 08.10.2019р. (а.с.24-27); додаток до договору про надання правової допомоги № 17/2019 від 08.10.2019р. (а.с.28-29); розрахунок суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу (а.с.23); квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 08.10.2019р. (а.с.32). Так, згідно з розрахунком суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу, вартість 1 (одна) год. витраченого часу адвоката складає 1000 грн. При цьому, адвокатом були надані позивачу наступні послуги: з`ясування фактичних обставин справи у клієнта, вивчення та правовий аналіз законодавства по даному питанню (0,5 год. x 1000 грн. = 500 грн.); підготовка, складання, оформлення заяви до Луцького районного сектору Управління міграційної служби у Волинській обл. (2 год. x 1000 грн. = 2000 грн.); підготовка, складання, оформлення адміністративного позову (2,5 год. x 1000 грн. =2500 грн). Як підтверджується вказаним розрахунком, позивач ОСОБА_1 оплатила вартість наданих послуг, а адвокат ОСОБА_4 отримав кошти в сумі 5000 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 08.10.2019р. на підставі договору № 17/2019 від 08.10.2019р. адвокатом Хитриком Р.І. прийнято від ОСОБА_1 5000 грн. (а.с.32). Отже, надані суду матеріали доводять фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу у вигляді витрат, пов`язаних з підготовкою, складанням, оформленням адміністративного позову, в розмірі 2500 грн. До складу та вартості цих послуг, як вірно зазначив суд першої інстанції, слід віднести послуги щодо з`ясування фактичних обставин справи у клієнта, вивчення та правовий аналіз законодавства по даному питанню. Враховуючи, що витрати у зв`язку з підготовкою, складанням, оформленням заяви до Луцького районного сектору Управління міграційної служби у Волинській обл. (2000 грн.) не понесені позивачем у зв`язку з розглядом і вирішенням адміністративним судом публічно-правового спору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх відшкодування позивачу. Стосовно питання неспівмірності понесених витрат на правову допомогу через справу незначної складності, а складання адвокатом документів в рамках цієї справи не потребує значного часу, надані послуги не носять об`ємного характеру, колегія суддів виходить з того, що такі твердження апелянта є голослівними. Зокрема, процесуальним законом не передбачено будь-яких винятків щодо аналізу співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу через належність справи до справ незначної складності, наявність сформованої судової практики вирішення таких спорів тощо. Тобто, законодавець визначив необхідність в кожному конкретному випадку надати оцінку спірмірності таких витрат по критеріям, що викладені в ч.5 ст.134 КАС України. Водночас, апелянт навів лише загальні та поверхневі заперечення, не аналізував складність конкретної розглядуваної справи, витраченого адвокатом часу на складання відповідних документів, значення цієї справи для позивача. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді витрат, пов`язаних з підготовкою, складанням, оформленням адміністративного позову, в розмірі 2500 грн. При цьому, невірне зазначення номеру справи в клопотанні про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи, не впливає на зміст клопотання та не спростовує вищенаведених висновків суду. Також наявна в матеріалах справи квитанція № 5 від 08.10.2019р. до прибуткового касового ордера містить всі необхідні реквізити, зокрема, у ній зазначено особу, від якої прийнято кошти ( ОСОБА_1 ), підстави оплати послуг договір № 17/2019 від 08.10.2019р., що свідчить про безпідставність доводів відповідача, зазначених в апеляційній скарзі. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Враховуючи складність справи, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на користь позивача витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в розмірі 2500 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Наведена справа визнана судом першої та апеляційної інстанцій типовою, судами враховані правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, через що постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, встановлених ч.5 ст.291 КАС України. Керуючись ст.ст.134, 139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. в особі Луцького районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. (у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу) в адміністративній справі № 140/3384/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише з підстав, передбачених ч.5 ст.291 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. Я. Макарик С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 10.06.2020р.