Постанова 4854 № 420/7806/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/7806/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 24 лютого 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30228-51 від 25 вересня 2019 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, так як з оскаржуваної вимоги неможливо встановити за який період нараховано спірну заборгованість, а також за наслідком проведення якої перевірки визначено її розмір. Крім того, апелянт вважає, що судом безпідставно не враховано факту його працевлаштування у ТОВ «ТРІУМФ МЕД ГРУПП», яке сплачує за нього страхові внески. В свою чергу, податковим органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивачем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому йому правомірно надіслано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус фізичної особи-підприємця з 29 січня 2010 року та перебуває на обліку у Північному управлінні ГУ ДПС в Одеській області. При цьому, за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, станом на 31 серпня 2019 року, становить 23 785,08 грн. Внаслідок чого, податковим органом сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30228-51У від 25 вересня 2019 року. Не погоджуючись з правомірністю отриманої вимоги позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивачу правомірно надіслано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно п. 4 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно п. 1 розділу VI Інструкція, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Пунктом 2 вказаної Інстанції встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Пунктом 3 вказаної Інстанції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Пунктом 4 вказаної Інстанції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач не погоджується з правомірністю надісланої йому вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-30228-51 від 25 вересня 2019 року. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, починаючи з 01 січня 2017 року, а тому йому правомірно надіслано спірну вимогу. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, позивачем не заперечується того, що він з 29 січня 2010 року має статус фізичної особи-підприємця та з 01 січня 2017 року не сплачує за себе, як за фізичну особу-підприємця, щомісячного мінімального страхового внеску. При цьому, позивач вважає, що він не має сплачувати спірну заборгованість, так як з 05 травня 2014 року він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ТРІУМФ МЕД ГРУПП», як найманий працівник, а тому ТОВ «ТРІУМФ МЕД ГРУПП» сплачує за нього відповідні суми єдиного внеску. В даному випадку, колегія суддів зазначає, що вказані посилання позивача підтверджуються наданою до суду копією його трудової книжки. Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов`язок сплати само зайнятими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності. З іншого боку, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, нормативно не врегульовано. Між тим, колегія суддів вважає, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка не веде господарську діяльність та не отримує від неї доходів, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. При цьому, у випадку коли особа є найманим працівником, така особа є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї виступає її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. В даному випадку, інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить принципам податкового законодавства та меті запровадженого державою страхового внеску. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), постанові від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), постанові від 27 березня 2020 року (справа № 140/2214/19). Крім того, варто зазначити, що суб`єктом владних повноважень, як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу позивача, всупереч покладеного на нього обов`язку доведення правомірності своїх рішень, жодним чином не спростував посилань позивача на неприпустимість подвійної сплати єдиного внеску. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що нарахування позивачу зобов`язань зі сплати єдиного внеску оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправним, а тому остання підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення матеріального і процесуального права при вирішенні справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінню Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30228-51У від 25 вересня 2019 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управлінню Державної податкової служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.