Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1343/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1343/20 Категорія 108020000Головуючий у суді І інстанції: Устинов І.А. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСеменюк Г.В. суддів: Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І. при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: Митниця ОСОБА_1 (довіреність) Пред-к позивачаМезінов Олег Григорович (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Чорноморської митниці Держмитслужби щодо заяви про забезпечення позову, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 24.03.2020р. № 716/08-01/18/13/2668, про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданого 03.12.2019р. на підставі заяви ТОВ "МГЗ" від 03.12.2019р. № НГЗ-Исх-01-19-1086. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про забезпечення позову задоволено. Зупинено дії рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 24.03.2020р. № 716/08-01/18/13/2668, про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданого 03.12.2019р. на підставі заяви ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 03.12.2019р. № НГЗ-Исх-01-19-1086. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи заяву, судом першої інстанції належним чином не вмотивовано, яким саме чином рішення відповідача може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також вид та способи забезпечення позову в адміністративному процесі. За правилами статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів необхідних для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18. Позивач свою заяву про забезпечення позову, обґрунтовує тим, що незважаючи на виданий Миколаївською митницею ДФС на підставі заяви ТОВ "МГЗ" від 03.12.2019р. дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 365 календарних днів, відповідач відкликав такий дозвіл оформивши своє рішення листом від 24.03.2020р. за № 716/08-01/18/13/2668, в якому вказав, що відповідний дозвіл на переробку відкликається вже з 01.04.2020р. Тобто вже з 01.04.2020р. ТОВ «МГЗ» втратить право на використання митного режиму переробки товарів на митній території України за дозволом митниці від 03.12.2019. тобто права на ввезення товарів за укладеним Контактом між позивачем та фірмою-нерезидентом "RS International GmbH" (Щвейцарія) для їх переробки та отримання прибутку від такої діяльності. При цьому позивач зазначив, що при перевірці заяви ТОВ «МГЗ» про надання дозволу на переробку, доданих до неї документів, а також за результатами вчинення інших дій, необхідних для прийняття рішення про надання дозволу на переробку митним органом, передбачених порядком виконання митних формальностей, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.05.2012р. № 657, митним органом не було встановлено жодних порушень з боку ТОВ «МГЗ» (недостовірності чи неповноти поданих документів чи відомостей тощо) та не було прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України. Між тим, підстави для прийняття рішень про відмову у видачі дозволу на переробку то варів на митній території України (ч.8 ст.149 МК України) та про відкликання цього дозволу (ч.9 ст.149 МК України) є ідентичними. Як убачається з матеріалів справи, підставами для прийняття вищевказаного рішення про відкликання дозволу на переробку товарів на митній території України щодо неправомірного, на думку митного орга ну, внесення відходів від переробки давальницької сировини до розділу 10 додатку до заяви як таких, що підлягають видаленню з огляду на факти реалізації частини відходів, є ідентичними підставам для прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу, які приймалися мит ним органом у 2019 році та вказаним підставам рішенням суду у справі № 400/897/19, що набрало законної сили, була надана оцінка як необгрунтованим. Так, П`ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 03.09.2019 у справі № 400/897/19 зазначено, замовник в процесі виконання контракту надає позивачу письмові вказівки щодо передачі частини відходів, які утворилися від переробки конкретної партії товару та якими замовник розпорядився шляхом їх продажу на митній території Украї ни, третім особам. За відсутності таких письмових вказівок від замовника, позивач видаляє весь обсяг утворених від переробки товарів відходів шляхом остаточного захоронения у власних шламосховищах. Оскільки на момент подання вищевказаної заяви відповідачу у позивача були відсутні відповідні письмові вказівки замовника щодо розпорядження відходами, позивач зазна чив увесь орієнтовний обсяг відходів переробки у розд.10 Додатку 4 до Заяви, тобто як таких, що підлягають видаленню. Також, слід зазначити, що відкликанням дозволу на переробку товарів на митній території України спричиняється істотна шкода правам та законним інтересам позивача. Так, щомісячно у вигляді сплати вартості товару і митних платежів, підприємству нараховуватимуться на вартість ввезеного в режимі імпорту для переробки товару, що спричинить негативні наслідки для фінансово-економічного становища підприємства у вигляді критичного зменшення та нестачі обігових коштів і це в умовах кризових явищ в економіці України, які настали у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19. Крім того, доходи від надання послуг з переробки іноземних товарів, які надаються Заявником за Контрактом, є основним джерелом доходів та прибутку ТОВ "МГЗ". Інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних прав). Сама Конвенція та протокол до неї визнає широке коло прав та свобод (право на майно, право на справедливий суд та інші). Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії"). У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти". Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: "Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі". Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею. Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику. Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони (Україна проти Росії (І, ІІІ). Враховуючи з`ясовані обставини, колегія суддів вважає, що відкликання дозволу на переробку товарів на митній території України у ТОВ "МГЗ", унеможливить для позивача виконання умов контракту, що може потягнути за собою необхідність його дострокового розірвання та відповідно, втрати основної частини доходів позивача та безумовно спричинити повну зупинку діяльності підприємства, що мало б вкрай негативні соціально-економічні наслідки, як для підприємства. Таким чином, що в даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки ймовірні наслідки скасування дозволу можуть призвести до ускладнення виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь позивача та відновлення його права. Враховуючи обставини спору та доводи позивача у справі суд апеляційної інстанції встановив, що застосування такого способу забезпечення позову як зупинення дії рішення Чорноморської митниці Держмитслужби, оформленого листом від 24.03.2020р. № 716/08-01/18/13/2668, про відкликання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданого 03.12.2019р. є таким, що не суперечить вимогам та меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України. Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року по справі № 400/1343/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 10 червня 2020 року. суддя-доповідач: Г.В. Семенюк судді: С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький