Постанова 4854 № 815/3030/14

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/3030/14 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Домусчі С.Д., судді Федусик А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: В травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №0001352260 від 11.10.2013 року. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року, яка залишена без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 року, позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 24.09.2019 року ухвалені по даній справі судом першої та апеляційної інстанції судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДФС в Одеській області. За результатами нового судового розгляду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0001352260 від 11.10.2013 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 15500,00 грн. за порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями) на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.50). Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення послугував акт фактичної перевірки позивача, складений 26.09.2013 року посадовими особами Головного управління Міндоходів в Одеській області Ніконовим М.І. та Васильєвою І.О., зареєстрований органом Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 27.09.2013 року №131/15/32/22/03/ НОМЕР_1 (а.с.51-56). Зазначений акт фактичної перевірки від 26.09.2013 року та дії посадових осіб контролюючого органу були оскаржені позивачем до суду в рамках справи №815/7254/13-а. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі №815/7254/13-а у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року у справі №815/7254/13-а скасовано постанову суду першої інстанції від 10.12.2013 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю: визнано протиправними дії головних державних ревізорів-інспекторів Васильєвої Ірини Олександрівни та Ніконова Микити Ігоровича відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області при проведенні фактичної перевірки підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ; визнав протиправним і таким, що має незаконні правові наслідки акт про проведення фактичної перевірки підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 від 26.09.2013 року, складений головними державними ревізорами-інспекторами відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області Васильєвої Ірини Олександрівни та Ніконова ОСОБА_2 ; зобов`язав відділ контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області скасувати Акт про проведення фактичної перевірки від 26.09.2013 року ревізорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як протиправний. Дана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 22.04.2014 року (а.с.57-59). Посилаючись на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року у справі №815/7254/13-а, суд першої інстанції, застосувавши положення ч.4 ст.78 КАС України щодо відсутності обов`язку доводити обставини та факти, які встановлені судом по справі №815/7254/13-а, дійшов висновку, що оскільки судом вже встановлена незаконність проведеної відносно позивача фактичної перевірки, то винесений за результатами такої перевірки податкове повідомлення рішення також підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім посилань на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року у справі №815/7254/13-а, суд першої інстанції також встановив наступні порушення порядку як проведення перевірки позивача, так і порядку винесення спірного повідомлення-рішення, а саме: - згідно наказу №433 від 04.09.2013 року фактична перевірка позивача була доручена ревізорам ОСОБА_5 та Прохоровій І.В., однак перевірка була проведена іншими ревізорами ОСОБА_4 та Васильєвою І.О. без наявності для цього відповідних наказів керівника податкового органу, що призначив таку перевірку; - спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосований штраф за порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» однак штрафна санкція за порушення пп.2.6 п.2 Положення №637 у вигляді неоприбуткування готівкових кошті передбачена не Законом про РРО, а Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», який було скасовано 2019 році. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції як щодо виявлених порушень проведення фактичної перевірки позивача, так і щодо порушень порядку винесення спірного повідомлення-рішення. Так, відповідно до п.80.1, пп.80.2.3, п.80.4, 80.5, 80.7 ст.80 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Згідно п.п.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 ст.20.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів. З матеріалів справи вбачається, що ревізор ОСОБА_4 був призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту головного управління Міндоходів в Одеській області наказом №324-о від 11.09.2013 року, в цей же день він ознайомився зі своїми посадовими обов`язками та в цей же день на автомобільному ринку м. Одеси за 3100,00 грн. придбав у позивача товар, покупка якого, як контрольна розрахункова операція, відображена в акті перевірки позивача від 27.09.2013 року №131/15/32/22/03/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесене спірне повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає, що придбання ревізором Ніконовим М.І. 11.09.2013 року у позивача товару не може вважатися контрольною розрахунковою операцією в рамках фактичної перевірки позивача, оскільки, по-перше - станом на 11.09.2013 року у цього ревізора не було повноважень на здійснення такої операції в силу того, що цей ревізор не був включений до відповідного наказу №433 від 04.09.2013 року про проведення фактичної перевірки позивача і не мав відповідного направлення на проведення такої перевірки; по-друге - контрольна розрахункова операція є частиною фактичної перевірки, але згідно акту перевірки позивача від 27.09.2013 року №131/15/32/22/03/ НОМЕР_1 ця перевірка була розпочата 18.09.2013 року о 14 год. 00 хв., а тому придбання ревізором Ніконовим ОСОБА_6 товару у позивача 11.09.2013 року здійснено не в межах такої перевірки і не може вважатися реалізацією цим інспектором наданих йому повноважень щодо проведення фактичної перевірки позивача. Посилання податкового органу на направлення №838 від 18.09.2013 року, яким ревізору ОСОБА_4 надано право на проведення перевірки позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше наказ керівника податкового органу про доручення цьому ревізору провести перевірку відсутній; по-друге придбання ревізором товару у позивача здійснено за 7 днів до видачі цього направлення; по-третє відповідач не долучив до матеріалів справи копію або оригінал такого направлення, що не підтверджує факт існування такого направлення. Також суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідальність за зафіксоване в акті перевірки позивача від 27.09.2013 року №131/15/32/22/03/ НОМЕР_1 порушення пп.2.6 п.2 Положення №637 у вигляді неоприбуткування готівки не передбачена п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого винесене спірне повідомлення-рішення. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин відповідальність за порушення пп.2.6 п.2 Положення №637 була передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», який втратив чинність на підставі Указу Президента №418/2019 від 20.06.2019 року, а згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із застосуванням судом при вирішенні даного спору положень ч.4 ст.78 КАС України стосовно звільнення від доказування у цій справі тих обставин, які встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року по адміністративній справі №815/7254/13-а, оскільки це судове рішення було скасовано Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 року. Саме ця обставина і стала підставою для скасування Постановою Верховного Суду від 24.09.2019 року ухвалених по цій судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, однак суд першої інстанції під час нового розгляду не звернув на це уваги і повторно послався на висновки постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року по адміністративній справі №815/7254/13-а. За таких обставин рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частина рішення посилань на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року по адміністративній справі №815/7254/13-а, а в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Підсумовуючи все вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року змінити, виключивши з мотивувальної частини цього рішення посилання на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року по адміністративній справі №815/7254/13-а. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Домусчі С.Д. Федусик А.Г.