Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 428/2043/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2020 року справа №428/2043/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката позивача - ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2020 р. (у повному обсязі складено 13 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 428/2043/20 (головуючий І інстанції Шубочкіна Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Залівацького Олександра Віталійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 (далі - позивач) 04.03.2019 року звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до поліцейського роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Залівацького Олександра Віталійовича (далі - відповідач), в якій просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2168182 від 27.02.2020 року, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення (а.с. 1-2). Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2020 р. у справі № 428/2043/20 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 16-17). Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів вказує на те, що згідно оскаржуваної постанови він як водій 27.02.2020 року о 13:39 у м. Сєвєродонецьку по пр. Гвардійському, 15, керуючи транспортним засобом TOYOTA TUNDRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повертаючи праворуч, не надав перевазі в русі пішоходам, чим порушив п. 16.2 ПДР - порушення водіями транспортних засобів правил повороту на регульованому і нерегульованому перехресті. Разом з тим, позивач повертав ліворуч, а не праворуч. Вказана невідповідність фактичних обставин справи та обставин, зазначених відповідачем в оскаржуваній постанові, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування. Крім того, апелянт вказує, що факт керування ним транспортним засобом не підтверджується жодними належними та допустимими доказами; зазначене відповідачем в оскаржуваній постанові об`єктивна сторона правопорушення: «не надав переваги у русі пішоходам», не відповідає диспозиції частини 2 ст. 122 КУпАП, оскільки адміністративна відповідальність за ненадання переваги у русі пішоходам, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також посилається на п. 18.2, 18.3 ПДР та зазначає, що позивач мав право проїхати регульований пішохідний перехід за умови, що це не створювало перешкод чи небезпеки для пішоходів, які переходили проїзну частину. Проспект Гвардійський в м. Сєвєродонецьку має дві окремі проїзні частини протилежних напрямків, які відокремлені одна від одної розділювальною смугою виділеною конструктивно за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Проїжджаючи повз пішохода, який не встиг закінчити перехід проїзної частини пр. Гвардійський і перебував на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, позивач міг проїхати пішохідний перехід з дотриманням вимог ПДР щодо гарантованої безпеки дорожнього руху, зокрема шляхом дотримання безпечної відстані (інтервалу). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що маневр автомобіля створив перешкоду чи небезпеку пішоходам. Відсутні докази того, що, проїжджаючи повз пішохода, який не встиг закінчити перехід проїзної частини і перебував на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, водієм автомобілю TOYOTA TUNDRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не було дотримано безпечного інтервалу. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. 27.02.2020 року поліцейським роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області рядовим поліції Залівацьким О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 2168182 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 27.02.2020 року об 13 год. 39 хв. на просп.Гвардійському,15 м.Сєвєвродонецька він, керуючи транспортним засобом TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_1 , повертаючи праворуч не надав переваги в русі пішоходам, чим порушив п. 16.2 ПДР України (а.с.5). Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем постанови від 27.02.2020 року серія ЕАК №2168182, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. В пункті 16.2 Правил дорожнього руху зазначено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку. Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. За унормуванням ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 -

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП). За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Статтею 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. За унормуванням ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. П. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. В матеріалах справи наявний диск DVD-R номер MAP640ХС28213795 із відеофайлами з камери НОМЕР_2 . Відеофайл №20200227203402000040 містить відео щодо порушення автомобілем TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_1 , який, повертаючи на перехресті ліворуч (не праворуч, як зазначено в постанові) не надав дорогу пішоходу, яка проходить проїзну частину, на яку він повертає, чим порушив п. 16.2 ПДР України. На 00 хв. 03 сек. автомобіль TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_1 , починає поворот ліворуч, при цьому пішохід йде по пішохідному переходу на зелене світло, яке дозволяє йому переходити дорогу, перетинаючи першу полосу з трьох дорожнього полотна, на яке здійснює поворот зазначений автомобіль. В даному випадку водій повинен був зупинитися і пропустити пішохода і тільки після цього мав здійснити проїзд перехрестя далі. Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що дане правопорушення не відноситься до диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП України передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Посилання на п. п. 18.2, 18.3 ПДР також є безпідставні, оскільки позивачем було порушено саме п. 16.2 ПДР України. Щодо доводів позивача, що він повертав ліворуч, а не праворуч і це є підставою для скасування постанови, то суд вважає, що зазначення повороту «праворуч», а не «ліворуч» у постанові є помилковим. Крім того, в пункті 16.2 Правил дорожнього руху зазначено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку. При перегляді відео файлів суд впевнився в тому, що позивач не заперечує, що саме він керував транспортним засобом TOYOTA TUNDRA, номерний знак НОМЕР_1 . Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що мало місце правопорушення з боку позивача, і належні докази цього правопорушення присутні при розгляді даної справи, посилання на відсутність доказів, недоведеність обставин та факту порушення, є необгрунтованими. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. За вимогами ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України). Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що спірна постанова прийнята у відповідності до вимог законодавства. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката позивача - ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2020 р. у справі № 428/2043/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко