Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 227/2924/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року справа №227/2924/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2020 р. (у повному обсязі складено 20 листопада 2020 року у м. Добропілля Донецької області) у справі № 227/2924/20 (головуючий І інстанції суддя Кошля А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДПС про скасування постанови про адміністративне правопорушення (ЄУНСС 227/2924/20), ВСТАНОВИВ: Позивач 29.07.2020 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС, в якій просив визнати дії заступника начальника управління - начальника відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної податкової служби Калініної В.М. протиправними; скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № 6/28-10-50-12 від 24.06.2020 року (а.с. 1-3). Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2020 р. у справі № 227/2924/20 позов задоволено частково, а саме: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 6/28-10-50-12 від 24.06.2020 року. Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В іншій частині вимог відмовлено (а.с. 101-102). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відкрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП у відношенні генерального директора ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що аналізом IКП за платежем «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності» код платежу 70 71010000, встановлено наявність факту порушення законодавства в частині несвоєчасної сплати ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» узгодженої суми збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2020 року у сумі 11 822 314, 08 грн. Жодна стаття Закону № 2464 та інструкцій не містять заборони платнику сплачувати єдиний внесок або звільнення від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску у разі наявності заборгованості із заробітної плати. Позивачем за терміном сплати 28.04.2020 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2020 року у розмірі 11 822 314. 08 грн. (сума недоплати), яка остаточно погашена в період з 05.05.2020 по 28.05.2020 року, чим порушено п. 8 ст. 9 Закону № 2464. Згідно ст. 26 Закону № 2464, ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи несуть адміністративну відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. ОСОБА_1 згідно наказу від 01.01.2013 року № 01-К за сумісництвом працює генеральним директором ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля». У відповідності до ст. 255 КУпАП головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших галузей Яковенко О.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ч. 5 ст. 165-1 КУпАП. Листом Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС від 15.06.2020 року позивача було запрошено на засідання комісії з розгляду адміністративної справи по протоколу від 12.06.2020 року. В зв`язку з неявкою у зазначений термін, засідання комісії відбулось без участі ОСОБА_1 , в результаті чого було прийнято рішення про накладення на генерального директора адміністративного стягнення за порушення ч. 4 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу 1394, 00 грн. Справа надійшла до суду 22 лютого 2021 року. Сторони до судового засідання не прибули, повідомлені належним чином (а.с. 135, 137-139). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За вимогами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не було оскаржено. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 12.06.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших галузей Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС Яковенко О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 19/28-10-50-12-19, згідно якого на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», встановлено, що генеральний директор ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачені ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, а саме: допустив несвоєчасну сплату нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2020 року у сумі 11822314, 08 грн., граничний термін сплати 28.04.2020 року, а сплачено платіжними дорученнями на загальну суму 15727735,06 грн. починаючи з 05.05.2020 по 28.05.2020 року. Вказана сума перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, чим порушено ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, п. 8, п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», абз. 6 п. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 № 449 (зі змінами) (а.с. 8). На підставі вищевказаного протоколу 24.06.2020 року заступник начальника управління начальника відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної податкової служби Калініна В.М. винесла постанову № 6/28-10-50-12, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП до штрафу в сумі 1394 грн. (а.с. 12). Спірним у даній справі є правомірність винесення відповідачем постанови № 6/28-10-50-12 від 24 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі Закон № 2464), платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема,своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2). За унормуванням ст. 62 Податкового Кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Статтею 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що податкові органи мають право: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Підпунктом 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, ст. 193 Податкового кодексу України функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Порядок проведення камеральних перевірок визначено ст.76 Податкового кодексу України. З врахуванням вимог ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся звітність по ЄВ суцільним порядком. Згода платника ЄВ на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Звітність, подана платниками ЄВ, проходить арифметичний та логічний контроль. Камеральна перевірка даних, заявлених у звітності по ЄВ, проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання такої звітності, а у разі отримання такої звітності після граничного строку подання протягом 30 календарних днів з дати фактичного подання такої звітності. Згідно з частиною шістнадцятою ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Тобто камеральна перевірка дотримання законодавства з питань подання звітності та сплати ЄВ призначається без дотримання строків давності. Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. З вказаного випливає, що відповідно до п. 2 частини першої ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі Закон № 2464) документальні та камеральні перевірки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄВ) проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі ПКУ). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 Податкового кодексу України. За правилами п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України у разі встановлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику. Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок). Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) та Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункту 1). Пунктом 2 Порядку визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За унормуванням п.п. 3-5 Розділу ІІ Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП). За унормуванням ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до п. 12 розділу II Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року № 566 у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в органі доходів і зборів. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до органу доходів і зборів для складання та підписання протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що запрошення було направлено за місцем реєстрації ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», а не місцезнаходженням/адресою позивача. Доводи апелянта в цій частині не спростовують необхідності відповідачу діяти відповідно до норм законодавства. Ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КупАП). Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Як вірно зазначено судом першої інстанції, до матеріалів справи не долучено доказів того, що відповідачем було складено акт перевірки, яким зафіксовано порушення, викладене у протоколі від 12.06.2020 року. Зазначений акт також не досліджувався під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови. Разом з тим, системний аналіз викладених вище правових норм дозволяє стверджувати, що чинним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку сплати єдиного внеску, таке порушення повинно бути виявлене та зафіксоване в установленому Податковим кодексом України порядку. Суд зауважує, що відомості з інтегрованої картки платника податків не звільняють від обов`язку складати акт перевірки у разі виявлення порушень фінансової дисципліни. Зазначений висновок узгоджується з позицією, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 2-а/329/19/2017. Частиною 4 ст. 165-1 КУпАП передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян- тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак, в оскаржуваній постанові вказано стягнення у виді штрафу та зазначена сума 1394 грн., (без вказівки на розмір нмдг) тоді як визначення штрафу здійснюється в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (в даному випадку 82 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1394,00 грн.). Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Натомість, суд зазначає, що представником відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 4 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача 12 червня 2020 року оскаржуваної постанови. Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП. Відповідачем не спростовано обставини, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача. З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення ним ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1394 грн. Таким чином, доводи апелянта в зазначеній частині є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. На підставі наведеного, керуючись статями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 листопада 2020 р. у справі № 227/2924/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв