Постанова 4813 № 494/1611/18

Номер провадження: 22-ц/813/5642/20 Номер справи місцевого суду: 494/1611/18 Головуючий у першій інстанції Дєтков О.Я. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно, третя особа Березівський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася до суду з цією позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . З лютого 2017 року позивачка перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах та від сумісного проживання у них народилася дочка ОСОБА_6 . Батьком дитини являється ОСОБА_5 , однак у свідоцтві про її народження у графі «батько» записано « ОСОБА_7 ». ОСОБА_5 не подав заяву про реєстрацію його батьком дитини, оскільки не мав змоги особисто прийти до відділу ДРАЦС через зайнятість на роботі. Позивач стверджує, що саме померлий ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6 , який за життя визнавав її своєю донькою, любив та утримував її, займався її вихованням. У зв`язку з вищевикладеним просить встановити факт батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 та визнати за останньою право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 . Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Березівка Одеської області, громадянин України, є батьком ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Березівка Одеської області. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за дев`ять місяців з часу народження ОСОБА_6 , тобто з 29 грудня 2017 року будь-яких дій, які б свідчили про визнання померлим свого батьківства в порядку, передбаченому ст. 128 СК України, вжито не було; заяви про визнання батьківства ані до органів реєстрації, ані до суду померлим не подавалось. У відзиві ОСОБА_2 зазначає, що судове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. У судове засідання до суду апеляційної інстанції 04 червня 2020 року сторони у справі не з`явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 10 червня 2020 року. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Доводи апеляційної скарги стосуються лише факту встановлення батьківства. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог рішення суду перегляду не підлягає. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.5 ч.2 ст.293, п.1 ч.1 і ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року в п.14 своєї постанови роз`яснив, що суд розглядає справи про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття. Встановлення факту батьківства за рішенням суду регламентоване ст.130 СК України, згідно якої у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ст.135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Частиною 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дочку ОСОБА_8 , в свідоцтві про народження якої, а саме в графі « ОСОБА_9 », значиться ОСОБА_7 . З довідок виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області №№1303,1304 від 27 листопада 2018 року видно, що померлий ОСОБА_5 з 01 квітня 2017 року до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в АДРЕСА_1 без реєстрації разом з позивачем, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 (а.с. 12). З індивідуальної картки вагітної та породілі № НОМЕР_1 свідчить, що сім`ю позивача, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, складають чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_11 і мати ОСОБА_12 (а.с. 13-15). Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у судовому засіданні підтвердили той факт, що позивач дійсно проживала з 2017 року у незареєстрованому шлюбі разом з ОСОБА_5 до дня його смерті, від спільного проживання яких народилася ОСОБА_6 Запис про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_6 , як слідує з пояснень представника позивача, відділом державної РАЦС був зроблений відповідно до закону за вказівкою її матері, оскільки остання не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_5 . Встановлення факту батьківства потрібно позивачу для отримання пенсії по втраті годувальника та прийняття спадщини у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_2 , власником якого був померлий. Справи про спадкування, як це роз`яснюється в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язків інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_5 , який за життя визнавав своє батьківство стосовно неї. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судове рішення складено 10 червня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк