Постанова 4804 № 236/5117/19

Єдиний унікальний номер 236/5117/19 Номер провадження 22-ц/804/1760/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 березня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Бєлоусова А.Є. в місті Лимані Донецької області, повне судове рішення складено 11 березня 2020 року, у справі номер 236/5117/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з лютого по червень 2016 року та з березня і по липень 2017 року їй не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року вона звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. В день звільнення з нею не проведено повного розрахунку, тому позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 23994,85 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з лютого по червень 2016 року в сумі 1116,16 грн, за березень 2017 року в сумі 1260,54 грн (без утримання передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з квітня по липень 2017 року в сумі 17852,67 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 5350,91 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті доходу ОСОБА_1 утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 березня 2020 року в частині спору про стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий-червень 2016 року в розмірі 1116,16 грн, березень 2017 року в сумі 1260,54 грн, за квітень-липень 2017 року 17852,67 грн та компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 5350,91 грн., і ухвалити нове рішення про відмову в їх стягненні. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. З 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», де на момент звільнення працювала позивачка, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» нарахування заробітної плати здійснити неможливо. Крім того, відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та зобов`язань за трудовим договором. Вважає, що суд помилково не застосував до позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів положення та висновки, викладені в Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України, визнавши належними надані позивачем докази. 17 квітня 2020 року позивачка ОСОБА_1 повідомлена про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 березня 2020 року, у справі за її позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (а.с. 106). Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 24.06.2016 року відокремлений підрозділ Станція Луганськ державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ Станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 9-14). Згідно з наказом (розпорядженням) №24652-ос від 17.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням компенсації за 18 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с. 16). З розрахунків заробітної плати, наданих ОСОБА_1 , видно, що їй нарахована до виплати заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 1915,84 грн, квітень 2017 року 2050,04 грн, травень 2017 року 2050,04 грн, за червень 2017 року 2050,04 грн, за липень 2017 року 8248,82 грн (а.с. 17-21). З табелю обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 14 днів перебувала у простої, в квітні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в травні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в червні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в липні 2017 року 14 днів перебувала в простої (а.с. 24-28). З наданої до відзиву на позовну заяву довідки про доходи №725/369 від 20.02.2020 року вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 2888,28 грн, сума до видачі 2296,72 грн, яка отримана нею 14 серпня 2017 року, про що свідчить видатковий касовий ордер №462 (а.с. 46, 47). Відповідно до довідки про стан невиплаченої заборгованості по заробітній платі за період з 01.02.2016 року працівникам, що переведені з ДП «Донецька залізниця» до Донецької (Луганської) дирекції залізничних перевезень, у тому числі ОСОБА_1 , фактично не виплачено частину прийнятої заборгованості заробітної плати в сумі 1116,16 грн (а.с. 51). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній платі за лютий-червень 2016 року в розмірі 1116,16 грн, березень 2017 року в розмірі 1260,54 грн, за квітень-липень 2017 року в розмірі 17852,67 грн та компенсацію втрати частини грошових доходів в розмірі 5350,91 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в такому розмірі. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач працював у відокремленому підрозділу Станція Луганськ державного підприємства «Донецька залізниця», яке 24.06.2016 року реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ Станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату. З розрахунків заробітної плати, наданих ОСОБА_1 , видно, що їй нарахована до виплати заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 1915,84 грн, квітень 2017 року 2050,04 грн, травень 2017 року 2050,04 грн, за червень 2017 року 2050,04 грн, за липень 2017 року 8248,82 грн. З табелю обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 14 днів перебувала у простої, в квітні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в травні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в червні 2017 року 24 дня перебувала у простої, в липні 2017 року 14 днів перебувала в простої. Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву визнає факт, що позивачка працювала у відповідача в спірний період, з 16 березня 2017 року господарська діяльність структурного підрозділу Станція Луганськ структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» не здійснювалася. Надав довідку про доходи №725/369 від 20.02.2020 року, де зазначено, що за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 2888,28 грн, до видачі 2296,72 грн, яку вона отримала 14.08.2017 року. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, за квітень-липень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів, з посиланням на припинення нарахування заробітної плати з березня 2017 року у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі Станція Луганськ регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та неможливості перевірки факту виконання позивачем своїх професійних обов`язків та зобов`язань за трудовим договором. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання трудових обов`язків, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та ненаданням позивачем необхідних документів. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обов`язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивачка ОСОБА_1 належним чином надала докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця» за період з березня по липень 2017 року, відповідач не спростував надані нею докази, зокрема, табеля обліку використання робочого часу, розрахунки заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача. Апеляційний суд доводи апеляційної скарги з цього приводу відхиляє. Крім того, відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий-червень 2016 року, проте в апеляційній скарзі не наводить будь-яких доводів на спростування рішення суду в цій частині. За таких обставин, враховуючи довідку про невиплачену заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2016 року працівникам, що переведені з ДП «Донецька залізниця» до Донецької (Луганської) дирекції залізничних перевезень, у тому числі ОСОБА_1 , в певному розмірі, яку відповідачем не спростоване, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий-червень 2016 року відсутні. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року. Суддя: