Ухвала КЦС ВС № 766/9411/19

У Х В А Л А 01 червня 2020 року м. Київ справа №766/9411/19 провадження № 61-6468 ск 20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та визнання її наймачем житлового приміщення, В С Т А Н О В И В : 30 березня 2020 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подала касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, яка надійшла до Верховного Суду 8 квітня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу у якій зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). На виконання вимог вказаної ухвали, ОСОБА_2 подала уточнену касаційну скаргу, в якій посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України про здійснення правосуддя». Відповідно до пункту першого статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Суд уповноважений діяти відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (статті 3 ЦПК України). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в постановах Пленуму Пленум Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики. Враховуючи, що положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, наведені скаржником обставини не є підставами касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України. Отже, враховуючи вищезазначене скаржнику необхідно зазначити конкретну (конкретні) норму (норми) права, викладені у постанові Верховним Судом з подібних правовідносин, яку не застосував суд апеляційної інстанції. За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строку може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Зважаючи на принцип доступу до суду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання касаційної скарги з зазначенням підстав та їх правового обґрунтування відповідно до вимог законодавства, чинного на час подання касаційної скарги з урахуванням вимог, викладених в даній постанові. Враховуючи те, що скаржником не виконані у повному обсязі вимоги ухвали Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, з метою недопущення порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником виправленої касаційної скарги з врахуванням вимог, вказаних у даній ухвалі. Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі невиконання вимог даної ухвали щодо надання виправленої касаційної скарги така касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України, У Х В А Л И В : Продовжити ОСОБА_2 строк для усунення зазначеного вище недоліку, який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Сімоненко