Постанова 4808 № 343/341/20

Справа № 343/341/20 Провадження № 33/4808/237/20 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду області Васильєв О.П. за участю захисника адвоката Андрійович Я.Ф. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп., - . в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2020 року о 03.10 годині в с.Микуличин по вул. Грушевського, 63 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, біля маркету «М&D», водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Звертає увагу на те, що незважаючи на подане клопотання захисником в його інтересах про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням карантину на території держави, суд розглянув справу за його відсутності та відсутності захисника ОСОБА_2 , який діє в його інтересах. Тим самим, судом порушено його право на захист. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням чинного законодавства, який складено за відсутності свідків. Підписи свідків були внесені до протоколу пізніше, коли його відпустили, а йому дали чистий бланк протоколу для підпису. У протоколі він зазначив, що «більше не буде», але цими поясненнями він не визнавав вини у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а мав на увазі, що в подальшому він не буде їхати автомобілем, на якому не підсвічується номерний знак. Саме з цієї причини він був зупинений працівниками поліції. Фактично за кермом автомобіля їхала його знайома ОСОБА_3 Але, коли працівники поліції їх зупинили, то вони швидко помінялися місцями, оскільки дівчина не мала при собі посвідчення водія. Він відмовився від обстеження в медичному закладі, так як фактично за кермом автомобіля не був, але поліцейський не зважав на його пояснення. Працівником поліції не було роз`яснені його права та обов`язки у відповідності до закону, про що в протоколі не зроблено відмітки. Від відмовився від проходження обстеження на предмет вживання алкоголю, оскільки не керував транспортним засобом. Акт було складено без жодних свідків та йому на підпис Письмові пояснення свідків, яких не було на місці події, не слід брати до уваги як доказ його вини. Направлення до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння йому ніхто не вручав, що є також порушенням процедури огляду. Таким чином, акт огляду, пояснення свідків та направлення на огляд водія до медичного закладу не можна вважити належними доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Відеозапис, долучений до матеріалів справи ніяким чином не підтверджує той факт, що він керував транспортним засобом. Фрагмент відеозапису є вибірковим та неповним. Повна версія відеозапису підтвердила б, що при його спілкуванні з працівниками поліції, складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього та при його відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння свідків не було. Тому, даний відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у справі. Отже, всі докази, на які посилається суд у постанові суду не можна вважати належними та допустимими доказами. Суд не в повній мірі дослідив всі обставини у справі та прийшов до помилкового висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Враховуючи наведе, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явились і від нього надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності. При цьому ОСОБА_1 зазначив в заяві про те, що повністю підтримує доводи апеляційної скарги і просить про її задоволення. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Андрійович Я ОСОБА_4 також просив розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки останній не бажає приймати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції та повністю довіряє йому представництво своїх інтересів. За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, визнав можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Андрійовича Я.Ф., апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову судді необхідно скасувати з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Як вбачається зі змісту постанови судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2020 року, суд розглянув справу без участі особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, незважаючи на подане клопотання захисником в інтересах ОСОБА_1 . Своє клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням карантину захисник адвокат Андрійович Я.Ф. мотивував тим, що він відноситься до групи ризику, у віці 64 років та хворіє цукровим діабетом 2-го типу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Кабінет Міністрів України постановою «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211, відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установив з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. За наявності відповідного клопотання від учасників судового розгляду про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням карантинних заходів, суд першої інстанції повинен визнати таке клопотання обґрунтованим і не може без згоди вказаних учасників судового засідання розглянути справу до завершення карантину. Таким чином, суд першої інстанції, визнавши, що запровадження карантину в країні є поважною причиною для неявки в судове засідання і є правовою підставою для відкладення розгляду справи, повинен був прийти до висновку, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника в судове засідання в період з 12.03.20220 року та на час установлення карантину на всій території України є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Розгляд справи судом в період дії карантину за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, від яких надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до завершення або послаблення карантинних заходів, грубо порушує право на захист і свідчить про незаконність судового рішення. Однак, постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. При цьому, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута судом першої інстанції не тільки за відсутності ОСОБА_1 та і за відсутності його захисника адвоката Андрійовича Я.Ф., чим було порушені їх права на участь у судовому засіданні. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що виведення у законодавстві з-під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень та визнання їх національним законодавцем адміністративними проступками, не матиме значення. Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється Європейським Судом не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства"). Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ( Рішення у справі « ОСОБА_5 та інші проти України») Таким чином, суд першої інстанції порушив конституційне право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на участь у судовому розгляді, не забезпечив у можливості надати докази та навести доводи, через що порушив вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанову суду необхідно скасувати та прийняти по справі нову постанову, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції було допущено істотне порушення вимог закону щодо забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на участь у розгляді справи, чим було порушено її право на захист. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №054462 від 02.02.2020 року, ОСОБА_1 02 лютого 2020 року о 03.10 годині в с.Микуличин по вул. Грушевського, 63 Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, біля маркету «М&D», керував автомобілем марки «Volkswagen Multivan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП №3 Яремчанського ВП капралом поліції Римарук А.Д.., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому були роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у суді м. Яремча, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 . В протоколі вказані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із зазначенням їх анкетних даних та власноручних підписів. Зазначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано пояснення свідків, копію постанови, відео з камери. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 власноручно написав, що він обіцяє, що більше такого не повториться. У ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія та тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався. На зворотній стороні протоколу ОСОБА_1 власноручно написав, що його автомобіль доставлено йому по місцю його теперішнього проживання. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що працівниками поліції йому не були роз`яснені його права та обов`язки у відповідності до чинного законодавства. Такі доводи апелянта спростовуються наявним у справі протоколом про адміністративне правопорушення та, оскільки у графі «роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено про розгляд адміністративної справи у суді м. Яремча», «особа, яка ознайомлена з місцем та часу розгляду справи», власноручно підписано правопорушником ОСОБА_1 .. Такі дані дають підстави вважати, що ОСОБА_1 належним чином було ознайомлено з його правами та обов`язками. Апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджував, що свідків на місці зупинки транспортного засобі не було, які б підтвердили факт керування ним транспортним засобом. Дані свідків були вписані працівниками поліції після підписання ним чистого бланку протоколу про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дані, щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Таким чином, за своєю правовою сутністю протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом у якому викладено формулювання обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, конкретизовано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та містяться дані про роз`яснення процесуальних прав, місце розгляду справи. Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить даних про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.3-4), згідно яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який в їхній присутності відмовився, у встановленому законом порядку, пройти перевірку для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, а також пройти дану перевірку у медичному закладі, що і засвідчили своїми власноручними підписами. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5) огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку із виявленими у нього ознаками: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота. Огляд було проведено у присутності двох свідків. ОСОБА_1 відмовився від підпису в акті огляду, про що зроблено відповідний запис. Вищевказані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не допитувались у суді першої інстанції, що позбавляло суд права посилатися на письмові показання, які останні надали під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, правова оцінка письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.3-4) та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння не впливає на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Так, відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі сукупності доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. вбачається, що ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові пропозиції працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер та в медичному закладі не погодився. Окрім того, з даного відеозапису, долученого працівником поліції, ОСОБА_1 на запитання поліцейського впевнено відповів, що саме він керував транспортним засобом і відмовляється від проходження огляду на визначення алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального приладу та в закладі охорони здоров`я. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Обставини, які зафіксовані на відеозапису свідчать про те, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом і як водій транспортного засобу відмовився пройти огляд на перевірку стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі. До матеріалів справи додано свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу Драгер № 12-01/5614, яке чинне до 02.10.2020 року про відповідність приладу вимогам закону. До матеріалів справи додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (а.с.7), відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідного огляду у Надвірнянській ЦРЛ. Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується, відеозаписом відповідно до якого останній повністю визнає керування транспортним засобом та неодноразово відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, даними протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого останній надав пояснення з яких вбачається, що він розкаюється у вчиненому правопорушенні , а транспортний засіб доставлено йому за місцем йог проживання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особою, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Андрійович Я.Ф. не надані докази того, що на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції, ним керувала інша особа. Зокрема, відповідно до копії Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №501177 від 02.02.2020р. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби та відсутності документів, які підтверджують право керування транспортним засобом, оскільки не мав посвідчення водія.( а.с. 8) Апеляційний суд вважає, що доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є неспроможними, оскільки сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом не може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 29-30). Разом з тим, відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато ,а розпочате підлягає закриттю ,якщо на момент розгляду справи закінчились строки ,передбачені ст. 38 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 02.02.2020 року і на теперішній час закінчився строк накладення на нього адміністративного стягнення, який встановлено ст.38 КУпАП. Вищевказані обставини свідчать про наявність підстав для закриття провадження по справі відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 , скасувати та прийняти по справі нову постанову. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. На підставі ст.38 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв