Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/196/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/196/20 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 61 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С. з участю секретаря Кучерявого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі цивільну справу № 275/196/20 по матеріалам позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Данилюк О.С. у смт Брусилові, в с т а н о в и в : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визначення додатковго строку для прийняття спадщини. Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області вже перебувала справа №275/489/19 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та за наслідками розгляду якої ухвалено рішення, що набрало законної сили. Одна погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мерла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина - земельна частка пай, яку померла заповідала свої дочці, згідно заповіту, складеного 13.11.1990 ОСОБА_2 . Позивач зазначала, що у квітні 2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса Брусилівської районного нотаріального округу Житомирської області із заявою про прийняття спадщини, на що отримала відмову у зв`язку із пропуском строку. ОСОБА_1 , вказує, що не зверталася у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини, так як хворіла, їй важко пересуватися, на підтвердження чого надала довідки із лікарні та є пенсіонером. А тому, пропустила строк для прийняття спадщини із поважних причин. В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. З наведеного слідує, що відмова позивачу у відкритті провадження у справі, без законних на те підстав, є порушенням її конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до Брусилівської селищної ради Житомирської області про визначення додатково строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що цей строк вона пропустила у зв`язку із хворобою, а у справі № 275/489/19 позивач просила визнати їй додатковий строк для прийняття спадщини у зв`язку з із скрутним становищем та сімейними обставинами. Підстави позову у цивільній справі № 275/489/19 та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є помилковим. Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення незаконного судового рішення, воно відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 09 червня 2020 року. Головуючий Судді