Постанова 4855 № 620/46/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Справа № 620/46/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника відповідача Смикалова В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) про: 1) визнання протиправними дій відповідача, які полягали у відмові позивачу в задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 08.10.2019 в частині надання копій документів, які були додані до заяви ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» (вх. НКРЕКП від 29.09.2017 № ЛЕ-210/17) на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а саме: - копій документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії - ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності; - копій сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорту - інші документи, що підтверджують їх технічні характеристики); - схеми приєднання об`єкта електроенергетики (в даному випадку газоелектрогенераторної (когенераційної) установки) до електричної мережі із позначенням приладів облік;m1; електричної енергії; 2) зобов`язання відповідача надати позивачу копії документів, які були додані до заяви ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» (вх. НКРЕКП від 29.09.2017 № ЛЕ-210/17) на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а саме: - копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії - ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності; - копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорту - інші документи, що підтверджують їх технічні характеристики); - схему приєднання об`єкта електроенергетики (в даному випадку газоелектрогенераторної (когенераційної) установки) до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, з приводу надання якої позивач звернувся до відповідача із запитом від 08.10.2019, пов`язана зі здійсненням ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» господарської діяльності за рахунок земель комунальної власності та комунального майна і є такою, що становить суспільний інтерес, а тому повинна бути надана позивачу на вказаний інформаційний запит. При цьому, суд також зазначив, що сама по собі можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не є єдиною та достатньою підставою для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог апелянт посилається на те, що запитувана позивачем інформація є конфеденційною, має обмежений режим доступу, містить комерційну таємницю та може бути надана лише безпосередньо підприємством, якому вона належить. Крім того, апелянт зазначає, що на документах, які були подані ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» для отримання ліцензії, міститься позначка підприємства «комерційна таємниця» та вимоги до НКРЕКП забезпечити їх конфеденційність при опрацюванні. Разом з тим, апелянт вважає, що навіть у разі визнання судом протиправними дій НКРЕКП щодо ненадання інформації на запит позивача суд може лише зобов`язати відповідача повторно розглянути відповідний інформаційний запит, а не зобов`язувати надати відповідну інформацію. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта та стверджуючи, що запитувана ним інформація становить суспільний інтерес, оскільки стосується безпосередньо майно всієї територіальної громади, а отже протиправно не надана відповідачем. Крім того, у своєму відзиві позивач також звертає увагу суду на те, що апелянт, посилаючись у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі на навність на документах ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» позначки «комерційна таємниця», не надав відповідних доказів. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.10.2017 ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» на підставі постанови НКРЕКП № 1194 було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка, а саме: газоелектрогенераторна (когенераційна) установка, що знаходиться на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, потужністю 1131 кВт. 08.10.2019, відповідно до положень частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ОСОБА_1 до НКРЕКП подано запит на отримання публічної інформації, в якому позивач просив розпорядника інформації надати копії документів, які мали бути додані ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» до заяви на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а саме: - копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії - ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності; - копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорту - інші документи, що підтверджують їх технічні характеристики); - копію відомості про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ»; - схему приєднання об`єкта електроенергетики (в даному випадку газоелектрогенераторної (когенераційної) установки) до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії. В обґрунтування необхідність надання запитуваної інформації позивач зазначив, що вона становить суспільний інтерес, оскільки постанова НКРЕКП від 05.10.2017 № 1194 стосується видачі ліцензії товариству, об`єкт електроенергетики якого розташовано в межах земельної ділянки комунальної власності та який для виробництва електроенергії використовує відходи, що знаходяться на сміттєзвалищі, яке також перебуває у комунальній власності. 15.10.2019 листом № 10907/21/7-19 НКРЕКП повідомило, що документи, які були додані ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» до заяви про отримання ліцензії з виробництва електричної енергії містять конфіденційну інформацію, крім відомості про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, а тому правові підстави для надання запитуваних документів відсутні. У зв`язку з наведеним, позивачу на його запит НКРЕКП було надано лише копію відомості про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ». Вважаючи дії відповідача щодо відмови в наданні запитуваної інформації протиправними, а своє право на доступ до інформації порушеним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI установлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону № 2939-VI). Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до Закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Статтею 7 Закону № 2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення. Частиною другою статті 19 Закону № 2939-VI установлено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно не може бути обмежено. При цьому, відмова в наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 825/3360/15-а, від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а, від 21.09.2019 у справі № 820/5938/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що запитувана позивачем у НКРЕКП інформація стосується безпосередньо здійсненням ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» господарської діяльності за рахунок земель комунальної власності та комунального майна, тобто становить суспільний інтерес, а отже, позивач, як представник відповідної територіальної громади, має право знати на підставі яких документів товариством отримано доступ до користування майном цієї громади. Крім того, ані в листі НКРЕКП від 15.10.2019 № 10907/21/7-19, ані в ході розгляду цієї справи відповідачем не наведено жодного обґрунтування про те, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної позивачем інформації, у чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості її знати. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови НКРЕКП у наданні позивачу інформації за його запитом від 08.10.2019. Доводи апелянта про те, що запитувана позивачем інформація є конфеденційною, має обмежений режим доступу, містить комерційну таємницю та може бути надана лише безпосередньо підприємством, якому вона належить, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище. Крім того, у контексті аналізу зазначених доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що саму по собі можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до неї і при вирішенні питання щодо надання такої інформації на запит зацікавленої особи необхідно перевірити її суспільне значення, можливість завдання шкоди від її розголошення та наявність балансу інтересів між наслідками розголошення відповідних даних та задоволенням інформаційних потреб суспільства. Твердження ж апелянта про те, що позначка «комерційна таємниця», зазначена підприємством на поданих документах для отримання ліцензії та вимага ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ» щодо забезпечення їх конфіденційності з боку НКРЕКП при опрацюванні унеможливлює надання позивачу запитуваної інформаціі колегія судлів вважає необгркнтованими і до уваги не приймає з огляду на вищезазначене. Крім того, доводи апелянта про те, що навіть у разі визнання судом протиправними дій НКРЕКП щодо ненадання інформації на запит позивача суд може лише зобов`язати відповідача повторно розглянути відповідний інформаційний запит, а не зобов`язувати надати відповідну інформацію, апеляційний суд вважає безпідставними і такими, що суперечать завданням адміністративного судочиснтва, регламентованим статтею 2 КАС України, та принципу ефективного судового захисту, тому також до уваги не приймаються. При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в повному обсязі та вважає, що судом повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2020 року. Головуючий суддя Судді: