Постанова 4855 № 640/4991/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4991/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни про скасування постанови про стягнення винагороди, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни про скасування постанови про стягнення винагороди в сумі 15582, 74 грн від 18 лютого 2020 року ВП № 61321026. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМ України № 643 від 08.09.2016 р. (далі - Порядок № 643), приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Апелянт зауважує, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, що на його думку, свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про можливість стягнення такої суми лише після повного чи часткового фактичного стягнення основної суми боргу. Крім того, апелянт зауважує, що у стягувача немає на законодавчому рівні закріпленого обов`язку подавати на виконання усі виконавчі документи щодо солідарних боржників одночасно та одному й тому самому суб`єкту. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що на даний час права позивача жодним чином не порушені, оскільки у межах виконавчого провадження ВП № 61321026 та у ВП № 61322229 приватним виконавцем не були стягнуті з позивача на користь стягувача грошові кошти та суму винагороди за виконавчим листом Оболонського районного суду м. Києва № 2605/20091/12 від 27.12.2019 р. Крім того, на думку апелянта, норми чинного законодавства не містять вказівки для приватного виконавця визначати у постановах солідарний обов`язок стягнення основної винагороди. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача, зареєстрований 04.06.2020 р. за вх. № 18706, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.06.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490057516, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 29306, 93 доларів США. Того ж дня було укладено між банком та ОСОБА_2 договір поруки. За наслідками розгляду справи у порядку загального позовного провадження рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року у справі № 2605/20091/12 позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 155052, 16 грн та по 775, 26 грн на відшкодування судових витрат з кожного. Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року у справі № 2605/20091/12 залишено без змін. На підставі виконавчого листа № 2605/20091/12, виданого 27 грудня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 155052, 16 грн та по 775, 26 грн на відшкодування судових витрат з кожного, - приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною відкрито виконавче провадження ВП № 61321026, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2020 року, в якій, зокрема, постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 15582, 74 грн. Одночасно, винесено постанову від 18 лютого 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 15582, 74 грн. Аналогічно, на підставі виконавчого листа № 2605/20091/12, виданого 27 грудня 2019 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 155052, 16 грн та по 775, 26 грн на відшкодування судових витрат з кожного, - приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною відкрито виконавче провадження ВП № 61322229, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2020 року, в якій, зокрема, постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 15582, 74 грн. Одночасно винесено постанову від 18 лютого 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 основної винагороди у розмірі 15582, 74 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1404 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Згідно до ч. ч. 4, 5, 9 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII (далі - Закон № 1403) основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди. Відповідно до п. 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. З вказаних норм випливає, що приватний виконавець повинен винести оскаржувану постанову про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, проте, фактичне стягнення повинно відбутися одночасно зі стягненням основної суми боргу, від розміру стягнення якої залежатиме і сам розмір частки основної винагороди. Вказане твердження не заперечується жодною із сторін у справі та вірно визначене судом першої інстанції. В той же час, щодо наявності на стадії винесення оскаржуваної постанови порушених прав у позивача колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відтак постанова про стягнення основної винагороди, незалежно від наявності активних дій приватного виконавця щодо її виконання, є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Факт неможливості її виконання до моменту стягнення основної суми винагороди, на думку колегії суддів, не засвідчує відсутності порушених прав позивача, оскільки в потилежному випадку знівелюється суть виконавчого документа, який звертається до виконання на засадах обов`язковості такого виконання, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404. При цьому, згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до ч. 7 ст. 31 Закону № 1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності. Як вбачається з вищепроцитованих норм, солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди. Про факт солідарного стягнення зазначено у самому виконавчому листі, де також зазначено кількість солідарних боржників. Зважаючи на це, доводи апелянта про відсутність обов`язку у стягувача звертати до примусового виконання одночасно виконавчі документи до усіх боржників не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неможливістю визначити частку основної винагороди позивача приватним виконавцем. Відтак наведений приватним виконавцем розрахунок основної винагороди є очевидно невірним та суперечить засадам законності. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. У відповідності до ч. 3 ст. 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Керуючись ст.ст. 271, 287, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 330, 333 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни про скасування постанови про стягнення винагороди залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 330, 333 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 09.06.2020 р.)