Постанова 4850 № 200/14482/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року справа №200/14482/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Геращенка І.В., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є., представника позивача Шлемова Р.Ю., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №200/14482/19-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2019 року № 0000675204, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року № 0000675204. В обґрунтування позову зазначив, що податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акту камеральної перевірки від 12.08.2019 року, до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1326813,75 гривень. При прийнятті рішення контролюючий орган не врахував, що позивачем сплачено податкові зобов`язання за період з 08.07.2019 року по 08.08.2019 року в розмірі 6634068,73 гривень, при цьому, грошові кошти в розмірі 3180030,00 гривень були направлені на сплату поточних податкових зобов`язань по декларації за червень 2019 року, а грошові кошти в розмірі 1096000,00 гривень були направлені на сплату поточних податкових зобов`язань по декларації за травень 2019 року. Проте, ці грошові кошти були зараховані за рахунок сплати податкового боргу за рішеннями суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу 2011, 2012, 2013, 2015, 2016 років. Дата виникнення боргу по судових рішеннях до 01.07.2015 року. Однак, на розстрочений борг відповідач не може нараховувати штраф за період дії договору, оскільки за таке розстрочення (відстрочення) податкового боргу позивач сплачує проценти, що дорівнюють сумі пені, визначеної п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідачем не враховані приписи п.102.1 ст.102 ПК України щодо строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому позивач має сертифікати ТПП України про настання обставин непереборної дії від 28.08.2014 року та від 04.02.2015 року, які стосуються сплати податків та обов`язкових платежів з 14 квітня 2014 року. Отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнято з порушеннями норм чинного законодавства України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.09.2019 року № 0000675204 в частині штрафних санкцій на суму 583740,31 гривень. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю. Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги позивача. Якщо податковим органом було встановлено, що позивачем не сплачено податкові зобов`язання по деклараціям, то згідно чинного законодавства відповідач повинен був звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу за рахунок коштів в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Таким чином, відповідачем здійснено стягнення грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ без дотримання норм п.87.1 ст.87 ПК України. Суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин ст.10 Закону №1669, яка звільняє відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань. Обґрунтування апеляційної скарги відповідача. Погашення позивачем податкових зобов`язань відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань, визначених самостійно платником податків у деклараціях з податку на додану вартість, судових рішень про розстрочення (відстрочення) податкового боргу та податкових повідомлень-рішен. Тому відповідачем відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України зараховано кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеному платником податку. Отже, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції в розмірах, визначених ст. 126 Податкового кодексу України. В судовому засідання представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував. Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 03337119, про що свідчить статут підприємства, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 16-28, 30-31). Позивач перебуває на податковому обліку відповідача, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.05.2017 року по 08.08.2019 року, про що складено акт від 12.08.2019 року № 791/05-99-44-03-15-1/03337119 (т. 1 а.с. 34-43). Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно судових рішень про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, декларацій за квітень, травень 2017 року та податкових повідомлень-рішень від 15.05.2017 року, чим порушено ст. 16, п. 57.1. та 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що в свою чергу передбачає відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рiшення від 17.09.2019 року № 0000675204, яким до позивача застосувано штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1326813,75 гривень (т. 1 а.с. 56). За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рiшення від 17.09.2019 року № 0000675204, останнє залишено без змін рішенням ДПС України від 29.11.2019 року (т. 1 а.с. 68-71). Задовольняючи частину позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визначене у податковому повідомленні-рішенні від 17.09.2019 року № 0000675204 грошове зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 583740,31 гривень прийнято за межами застосування строків давності, визначених п.102.2 ст.102 ПК України, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним в цій частині та підлягає скасуванню. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції послався на норми п. 87.9 ст. 87 ПК України, якими передбачено обов`язок контролюючого органу у разі наявності у платника податків податкового боргу, - зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також суд першої інстанції не прийняв сертифікати ТПП України, отримані позивачем, як підставу звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань відповідно до ст.10 Закону №1669, оскільки сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. Оцінка суду. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі -ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Матеріали справи свідчатья, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно судових рішень про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, декларацій за квітень, травень 2017 року та податкових повідомлень-рішень від 15.05.2017 року. Згідно зі статтею 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Погашення податкового боргу з податку на додану вартість за судовими рішеннями про розстрочення (відстрочення) податкового боргу 2011, 2012, 2013, 2015, 2016 років, деклараціями за квітень, травень 2017 року та податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2017 року позивачем відбулося у липні-серпні 2019 року, тобто поза межами строків, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується актом перевірки, розрахунком фінансових санкцій до спірного ППР та даними інтегрованої картки платника ПДВ. Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На підставі пункту 102.2 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до розрахунку фінансових санкцій за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість загальна сума штрафних санкцій складає 1326813,75 гривень (т. 1 а.с 57-59). Між тим, відповідачем нараховані позивачу штрафні санкції поза межами 1095 днів в сумі 583740,31 гривень, про що контролюючим органом зазначено в розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 177-178). Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2019 року № 0000675204 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 583740,31 гривень прийнято за межами застосування строків давності, що обумовлює визнання такого рішення протиправним та його скасування. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги податкового органу є неприйнятними, а висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову є правильним. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, в постанові від 05.06.2018 у справі № 824/760/17-а, в постанові від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17. Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, сплата позивачем грошових зобов`язань у сумі 6634068,73 гривень за травень, червень 2019 року, відповідачем правомірно віднесено в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше. З огляду на зазначене суд не приймає доводи апелянта-позивача, що відповідач повинен був звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу за рахунок коштів в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Позивачем надано Сертифікати (виснововки) Торгово-промислової палати, якими позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили, а саме: - №2644/05-4 від 28 серпня 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України ОКП «Донецьктеплокомуненерго» засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів; - №2890 від 04 лютого 2015, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України ОКП «Донецьктеплокомуненерго» засвідчено настання обставин непереборної сили з 01.01.2015 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничного строку подання податкових декларацій (т.1 а.с.72-75) Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.) Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту. Аналіз вищезазначених норм свідчить, що сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Помилковим є посилання позивача на висновки в постановах Верховного Суду у справах №440/4082/18 та №1840/3549/18, як на правові позиції, які не були враховані судом першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №200/14482/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №200/14482/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 09 червня 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328, пунктом 3 розділу 6 «Прикінцеві положення» КАС України. Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Геращенко Л.В.Ястребова