Постанова 4803 № 214/9998/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5458/20 Справа № 214/9998/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/9998/13-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Зубакової В.П., суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року, яка постановлена суддею Ткаченком А.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області о 12 годині 36 хвилин та повне судове рішення складено 23 березня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця. У забезпечення вказаного позову ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року було накладено арешт на нерухоме майно - земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 705 кв.м. та належить ОСОБА_3 . Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 борг в гривневому еквіваленті 111 372, 80 грн., пеню за період з 26 грудня 2011 року по 01 жовтня 2015 року за 1375 днів в гривневому еквіваленті 13921, 60 грн., відсотки за період з 26 грудня 2011 року по 01 жовтня 2015 року за 1375 днів на рівні ставки НБУ у розмірі 7, 75 % в розмірі 32 515, 52 грн., що разом складає 157 809 (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев"ять) грн. 92 коп., а з кожного з відповідачів - по 78 904 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот чотири) грн.. 96 коп. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн., а саме - з кожного відповідача по 1310 (одна тисяча триста десять) грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в рівних частках за договором позики від 15 січня 2011 року в загальному розмірі 457467,67 рос. руб., що за офіційним курсом 2.7140 Національного Банку України на 06.04.2012 року складає 124156 (сто двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 73 коп., по 62078 (шістдесят дві тисячі сімдесят вісім) грн. 36 коп. з кожного відповідача. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1241,56 грн. та 1300 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього судові витрати в розмірі 2541 (дві тисячі п`ятсот сорок одна) грн. 56 коп., по 1270 (одній тисячі двісті сімдесят) грн. 78 коп. з кожного відповідача. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2016 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року скасовано у частині задоволення позову та розподілу судових витрат, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У частині відмови у зверненні стягнення на спадкове майно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року залишено без змін. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 року апеляційні скарги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в рівних частках за договором позики від 15 січня 2011 року в загальному розмірі 476432 (чотириста сімсот шість тисяч чотириста тридцять два) рос. рублі 88 (вісімдесят вісім) копійок, що за офіційним курсом 0,7140 Національного Банку України на 06.04.2012 року складає 129303 (сто двадцять дев`ять тисяч триста три) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок, по 64651 (шістдесят чотири шістсот п`ятдесят одній) гривні 94 (дев`яносто чотири) копійки з кожного відповідача. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3389,60 грн. та 1300,00 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього судові витрати в розмірі 4689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, по 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) гривні) 30 (тридцять) копійок з кожного відповідача. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. 12.11.2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просили скасувати арешт, накладений ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року, у справі № 214/9998/13-ц на нерухоме майно земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки рішення суду виконано відповідачами у повному обсязі, виконавче провадження закінчено. 06.02.2020 року позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 584,70 гривень компенсації за відрив від звичайних занять в зв`язку з необґрунтованим зверненням до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову по непогашеному боргу. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 лютого 2015 року у справі №214/9998/13-ц на нерухоме майно - земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 705 кв.м. та належить ОСОБА_3 . Заяву ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 584 (п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп., в якості компенсації за відрив від звичайних занять в зв`язку з необґрунтованим зверненням до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову при непогашеному боргу залишено без задоволення. Заяву ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_4 584 (п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп., в якості компенсації за відрив від звичайних занять в зв`язку з необґрунтованим зверненням до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову при непогашеному боргу залишено без задоволення. ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду по справі № 214/9998/13-ц від 16 березня 2020 року, якою суд відмовив йому в стягненні компенсації за відрив від звичайних занять з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 584,70 гривень з кожної та винести нове рішення по справі, яким стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 704,26 грн. з кожної на його користь за відрив від звичайних занять в зв`язку з розглядом їх клопотання від 12 листопада 2019 року про скасування арешту земельної ділянки в забезпечення позову та відповідно п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України інших судових витрат за роздруківку 5 екземплярів апеляційної скарги та постановити нову ухвалу про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що згідно розписки від 18.10.2017 року він отримав від боржників 69341,56 грн., - всю суму боргу. ОСОБА_2 відповідачі повернули борг 25.12.2019 року, на моменти звернення боржниками до суду, а саме 11.04.2018 року та 12.11.2019 року з заявами про скасування ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2015 року, борг ОСОБА_2 не було погашено. В зв`язку з тим, що в обох випадках боржники в своїх заявах зазначали його стороною по справі, від повинен був відриватись від звичайних справ та з`являтись до суду. Зазначає, що матеріали справи містять його заяви, клопотання. Він вивчав матеріали справи, для розгляду клопотання боржників 17.11.2019 року він підготував суду дві сторінки печатного тексту формату А-4, вивчав судову практику, законодавство, зустрічався з ОСОБА_2 для з`ясування фактичних обставин справи. Крім того, йому було необхідно зібратись в дорогу, дійти до транспортної зупинки, чекати транспорт, дійти до суду, чекати у суді надання справи, вивчати її та подолати зворотній шлях додому. Вказує, що у 2019 році він був відірваним від звичайних занять 20 годин, що складає 502,60 грн., а в 2020 році 32 години, що складає 905,92 грн., разом 1408,52 грн. Вважає, що суд першої інстанції невірно визнав його не стороною по справі, на користь якої винесено рішення по справі та в зв`язку з чим, відмовив йому у стягненні компенсації за відрив від звичайних занять. Зазначає, що відповідачі зловживають своїми правами, намагались скасувати заходи забезпечення позову без погашення боргу, позов розглядався 4 роки, боржники не з`являлись до суду. На теперішній час просить стягнути з відповідачів по 704,26 грн. з кожного, оскільки розмір компенсації за відрив від звичайних занять збільшився в зв`язку з підготовкою апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості компенсації за відрив від звичайних занять в зв`язку з необґрунтованим зверненням до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову при непогашеному боргу, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи. Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, постановою про закінчення виконавчого провадження № ВП51215209 від 09.11.2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/214/151/15, виданого 26.04.2016 року про стягнення боргу в сумі 10635,39 грн. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 закінчено (а.с.9,32). Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №ВП53949820 від 09.11.2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/214/151/15, виданого 10.04.2017 року про стягнення боргу в сумі 56996,26 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 закінчено (а.с.10). Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №ВП53949934 від 09.11.2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/214/151/15, виданого 10.04.2017 року про стягнення боргу в сумі 66996,26 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 закінчено (а.с.11). Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №ВП58163887 від 19.02.2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/214/151/15, виданого 16.05.2017 року про стягнення боргу в сумі 10000 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 закінчено.(а.с. 35). Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про те, що заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню у зв`язку з погашенням боргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця, в межах якої забезпечено позов, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, виплачений в повному обсязі, виконавче провадження закінчено у зв`язку із повним виконанням рішення. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 зазначає, що йому борг відповідачами виплачено повністю, проте ОСОБА_2 відповідачі його сплатили 25.12.2019 року, в зв`язку з чим він вважає звернення відповідачів з заявою про скасування заходів забезпечення позову необґрунтованим. А отже, оскільки боржники в своїх заявах про скасування заходів забезпечення позову від 11.04.2018 року та 12.11.2019 року зазначали його стороною по справі, від повинен був відриватись від звичайних справ та з`являтись до суду, в зв`язку з чим, у 2019 році він був відірваним від звичайних занять 20 годин, що складає 502,60 грн., а в 2020 році 32 години, що складає 905,92 грн., разом 1408,52 грн. та на теперішній час просить стягнути з відповідачів по 704,26 грн. з кожного, оскільки розмір компенсації за відрив від звичайних занять збільшився в зв`язку з підготовкою апеляційної скарги. Колегія суддів вищевикладені доводи вважає безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідачами борг було сплачено повністю 18.10.2017 року, про що також зазначає ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. Отже підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів компенсації за відрив від звичайних занять в зв`язку з необґрунтованим зверненням до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову по непогашеному боргу немає, оскільки заява про скасування заходів забезпечення позову вмотивована повним виконанням рішення по справі, про що свідчать матеріали справи. Посилання ОСОБА_1 на заяву відповідачів від 11.04.2018 року не має правового значення, оскільки це питання було вирішено судом першої інстанції та не стосується перегляду даного судового рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 138 ЦПК Українивитрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 , як така, що не спростовує правильності висновків суду, підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, як законне і обґрунтоване, - залишенню без змін. У зв`язку з цим відсутні підстави для компенсації відповідачами витрат за роздруківку 5 екземплярів апеляційної скарги та витрат за відрив його від звичайних занять. Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року. Головуючий: Судді: