Постанова 4803 № 210/1489/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1036/20 Справа № 210/1489/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 210/1489/14-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року, яке ухвалено суддею Ступак С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 серпня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в обґрунтування якого зазначено, що 24 січня 2011 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 в борг 65 000 доларів США, які позичальник ОСОБА_3 був зобов`язаний повернути через 6 місяців. Вказаний договір було укладено в письмовій формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати ОСОБА_2 , яка, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Позивач 29.01.2014 року звернувся до Четвертої державної нотаріальної контори у м. Кривому Розі з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій просив довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту про подання кредитором претензії про обов`язок спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, 13.03.2014 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про наявність перед ним обов`язку ОСОБА_3 на суму 65000 доларів США та вказав банківські реквізити для можливості погашення зобов`язання, однак відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача не задоволені. На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 1 428 700 грн. за курсом НБУ на 31.08.2015 року, з розрахунку 1 USD 21,18 грн., за рахунок вартості спадкового майна, що залишилось після смерті громадянина ОСОБА_3 , та одержано в натурі ОСОБА_2 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 1 428 700 грн., за курсом НБУ на 31.08.2015 року, з розрахунку 1 USD 21,18 грн., за рахунок вартості спадкового майна, що залишилось після смерті громадянина ОСОБА_3 , та одержано в натурі ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, судовий збір у розмірі 3 654 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема прийняття уточненої позовної заяви , якою збільшено розмір позовних вимог без доплати судового збору. Зауважує на тому, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не в 2011 року, як то встановлено рішенням суду. Крім того позивачем, відповідно до вимог ЦПК України, не встановлена наявність, об`єм та вартість спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 та судом першої інстанції не враховано, що розгляд даної справи та ухвалення рішення по даній справі, вплинуть на права АТ «Укрексімбанк», оскільки в матеріалах справи є вимога кредитора АТ «Укрексімбанк» про задоволення потреб останнього стосовно сплати заборгованості за кредитним договором, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Акціонерного товариства «Укрексімбанк» - Жданюк Т.С., яка покладалась на розсуд суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24 січня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 в борг 65 000 доларів США, які позичальник ОСОБА_3 був зобов`язаний повернути через 6 місяців. Вказаний договір був укладений в письмові формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків (том 1 а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва по смерть серії НОМЕР_1 , виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. (том 1 а.с.10) На час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати ОСОБА_2 , яка, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину. 29 січня 2014 року позивач подав до четвертої державної нотаріальної контори у м. Кривому Розі, у якій була відкрита спадкова справа після померлого ОСОБА_3 , претензію кредитора, в якій повідомив про отримання ОСОБА_3 від нього в борг грошових коштів в розмірі 65 000 доларів США., які йому не повернуті, та просив довести до відому спадкоємців про наявність зазначеної претензії і вимогу про сплату йому зазначеної суми. (том 1 а.с.13, 62) Крім того, 13.03.2014 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про наявність перед ним обов`язку ОСОБА_3 на суму 65000 доларів США та вказав банківські реквізити для можливості погашення зобов`язання, однак відповідачем ОСОБА_2 вимоги позивача не задоволені. Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати, відповідач ОСОБА_6 , яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що фактично прийняла спадщину, тому з неї підлягає стягнення сума боргу за договором позики в межах вартості спадкового майна. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 за рахунок вартості спадкового майна, як спадкоємця ОСОБА_3 , грошових коштів за Договором позики у сумі 1 428 700, 00 грн., за курсом НБУ станом на 31.08.2015 року. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця. Оскільки боржник помер, то відповідати перед ОСОБА_1 , на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Однак, як вбачається із матеріалів справи, в матеріалах спадкової справи № 41/2014, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , міститься вимога ПАТ «Державного експортно-імпортного банку» від 25.03.2014 року про задоволення вимог кредитора в розмірі 320 000 грн. яка ґрунтується на забезпеченні виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним між померлим ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», а саме: іпотечним договором від 12.07.2013 року № 5713Z31, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та договором поруки від 12.07.2013 року № 5713Р18, (том 1 а.с.72). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частинами першоютретьою статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у Постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15ц, приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 4) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 5) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Таким чином, з аналізу наведених вище норм матеріального права слідує, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, тому в даному випадку відповідач ОСОБА_2 набула замість померлого ОСОБА_3 статусу іпотекодавця трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Враховуючи, що іпотека не є припиненою, в забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 було передано спірну квартиру в іпотеку, за рахунок вартості вказаної квартири не може бути погашений борг померлого ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 , оскільки першочергове право на задоволення вимог кредитора в даному випадку має АТ «Укрексімбанк», як іпотекодержатель, який має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. При цьому слід зауважити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач по справі прийняла у спадщину зареєстрований за померлим ОСОБА_3 автомобіль марки Jeep Grand Cherokeе, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до відомостей Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району, підпорядкований УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за ОСОБА_3 в розстрочку, у зв`язку з чим за рахунок вартості вказаного автомобіля не може бути погашений борг померлого ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 , оскільки не відомо місце знаходження вказаного автомобіля та не встановлено підставу набуття права власності ОСОБА_3 на вказаний автомобіль. Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Так, відповідно до ч.ч.3,4 ст.12 та ст.81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому колегія суддів заявлене клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення ринкової вартості житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та ринкової вартості автомобіля марки Jeep Grand Cherokeе, державнй номерний знак НОМЕР_2 відхиляє, оскільки, як зазанечно вище, спірна квартира передана померлим ОСОБА_3 в іпотеку, тому першочергове право на задоволення вимог кредитора в даному випадку має АТ «Укрексімбанк», а місце знаходження спірного автомобіля невідомо. Крім того, за приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як вбачається із матеріалів справи, позивач, з урахуванням вимог ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, приймаючи участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи не заявляв, вказане питання судом першої інстанції не розглядалось, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати вказане питання, яке не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу спадкового майна після померлого ОСОБА_3 з метою визначення меж відповідальності спадкоємця останнього за зобов`язаннями померлого боржника перед кредитором. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді апеляційної інстанції, не скористався. Враховуючи те, що позивач не надав належних та допустимих доказів складу спадкового майна для визначення меж відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця, відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року скасувати та постановити нове рішення поро відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: