Постанова 4857 № 140/2951/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2951/19 пров. № А/857/1135/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, прийняте суддею Андрусенко О.О. в місті Луцьку, в порядку письмового провадження, у справі №140/2951/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Волинській області середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 21.06.2018 року по день фактичного поновлення на роботі (23.05.2019 року). В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що на виконання рішень судів у справі №803/497/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 27.02.2018, стягнуто середній заробіток за вимушений прогул за період з 17.03.2018 по 20.06.2018. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 №1502/к "Про поновлення" та наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 23.05.2019 №667/3 "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2019 року № 1502/к "Про поновлення" ОСОБА_1 поновлено на посаді з 27 лютого 2018 року, а фактично приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області у період з 21.06.2018 до 22.05.2019 відповідачами не було виконувалося. Таким чином, період з 21.06.2018 до 22.05.2019 є періодом затримки виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та часом затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі. Обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 встановлені, зокрема, в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18, а тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказування. Позивач звертався з листом до ГТУЮ у Волинській області про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №803/497/18 у добровільному порядку з 22.06.2018 по день написання вищевказаної заяви, однак ГТУЮ у Волинській області листом повідомило, що підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 відсутні. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України та Головне територіальне управління юстиції у Волинській області подали апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 зупинено дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 (щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді). Також, 14.12.2018 Верховним Судом зупинено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 в адміністративній справі №803/497/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. 03.04.2019 Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду прийнято постанову по справі №803/497/18, якою поновлено дію рішень судів першої та апеляційної інстанції у зазначеній справі. Зазначає, що оскільки у періоди з 07.08.2018 по 15.11.2018 та з 14.12.2018 по 03.04.2019 рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді було зупинене, тому обов`язок Міністерства юстиції України в частині поновлення позивача на посаді був відсутній, а отже і відсутній факт затримки власником виконання рішення суду про поновлення протягом зазначеного часу. Покликається на те, що оскільки Міністерством юстиції України видано наказ про поновлення позивача на посаді 21.05.2019, тому незалежно від причин, з яких позивач не приступив до виконання посадових обов`язків, він вважається поновленим на посаді саме з 21.05.2019. Відтак, оскільки дні з 21.05.2019 (день виконання рішення суду) по 23.05.2019 включно не можуть вважатися часом затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд не мав повноважень приймати рішення про стягнення коштів за обумовлений період, так як він не стосується предмета спору. Крім того, в оскаржуваному рішенні невірно визначено кількість днів затримки виконання рішення суду у червні 2018 року, оскільки включено 21.06.2018 у такий період. В підтвердження зазначеного покликається на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі №803/497/18, яким стягнуто з ГТУЮ у Волинській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату винесення судом рішення, тобто по 21.06.2018 року включно. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції в повному об`ємі дослідив наявні у матеріалах справи докази, правильно визначив строк затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 і суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідачів, яка просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 "Про звільнення", яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.02.2018 року №174/3-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким оголошено наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 року "Про звільнення"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 26 лютого 2018 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154 507 гривень 60 копійок. Крім того, рішення в частині поновлення позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 47 540 гривень 80 копійок звернено до негайного виконання (а.с.9-16 т.1). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 залишено без змін (а.с.17-20 т.1). Постановою Верховного Суду від 03.04.2019, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 змінено шляхом зазначення в резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 27.02.2018, в іншій частині - залишено без змін (а.с.21-25 т.1). 23.04.2019 позивач звернувся до ГТУЮ у Волинській області з листом, у якому просив добровільно виплатити йому заробіток за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 по день написання даного звернення (23.04.2019) з розрахунку середньоденного заробітку на підставі довідки про заробітну плату позивача від 02.04.2018 №604, виданої ГТУЮ у Волинській області та визначеному у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 (а.с.26-28 т.1). Листом від 03.05.2019 ГТУЮ у Волинській області повідомило позивача, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 в частині стягнення 154507,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу головним територіальним управлінням юстиції в області виконано, підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018, з врахуванням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, відсутні (а.с.30 т.1). Наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2019 №1502/к на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18, постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №803/497/18 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23.02.2018 року №797/к "Про звільнення" та поновлено ОСОБА_1 з 27.02.2018 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області (а.с.31 т.1). Наказом ГТУЮ у Волинській області від 23.05.2019 №667/3 "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 №1502/к "Про поновлення" скасовано наказ ГТУЮ у Волинській області від 26.02.2018 №174/3 "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с.32 т.1). Вважаючи свої права порушеними внаслідок невиплати середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 21.06.2018 по день фактичного поновлення на роботі (23.05.2019), позивач звернувся з позовом до суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 21 червня 2018 року по 22 травня 2019 року в сумі 546719,20 грн, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Таким чином, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення). Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі № П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі № 807/2713/13-а. Верховний Суд в постанові від 24.01.2019 звернув увагу, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Частинами першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду в справі № 803/497/18, стягнуто з ГТУЮ у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154507,60 грн (а. с. 9-16 т.1). Однак, нормами статті 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Зазначена норма пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, відтак підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Слід також зазначити, що при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання. Матеріалами справи підтверджено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 в частині поновлення позивача на посаді, допущене до негайного виконання, однак таке було виконано лише 23.05.2019. Підтвердженням цього є наказ ГТУЮ у Волинській області №667/3 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к "Про поновлення" ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області. Відповідно до якого позивач приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019 (а.с.32 т.1). Відтак, зазначенні обставини у своїй сукупності спростовують покликання апелянтів на те, що оскільки Міністерством юстиції України видано наказ про поновлення позивача на посаді 21.05.2019, тому позивач вважається поновленим на посаді саме з 21.05.2019 і саме цей день є днем фактичного поновлення позивача на роботі. Не заслуговують на увагу апеляційного суду твердження апелянтів, що в оскаржуваному рішенні невірно визначено кількість днів затримки виконання рішення суду у червні 2018 року, оскільки включено 21.06.2018 у такий період, за який рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі №803/497/18, вже стягнуто з ГТУЮ у Волинській області суму середнього заробітку, т.я. з наявної у матеріалах копії зазначеного рішення, зокрема його мотивувальної частини вбачається, що стягнута на користь ОСОБА_1 заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 154507,60 грн, охоплювалась часом вимушеного прогулу за період з 17.03.2018 по 20.06.2018, що складає 65 робочих днів. Таким чином, сукупність зазначених обставини вказує на те, що саме період з 21.06.2018 по 22.05.2019 є часом затримки в поновленні ОСОБА_1 на посаді згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 803/497/18. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100). Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі. Так, зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 02.04.2018 року №604 середньоденна заробітна плата позивача становить 2377,04 грн. Враховуючи, що час затримки у поновленні на роботі позивача з 21.06.2018 по 22.05.2019 становить 230 робочих днів, відтак середній заробіток позивача за цей час затримки складає 546719,20 грн. (2377,04 х 230=546719,20). Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи на те, що затримка виконання рішення суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виникла з вини Міністерства юстиції України, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає стягненню саме з ГТУЮ у Волинській області, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням. Покликання відповідачів на те, що зі строку затримки виконання рішення суду про поновлення слід виключити періоди з 07.08.2018 по 15.11.2018 та з 14.12.2018 по 03.04.2019, оскільки існували законні поважні причини неможливості виконання Міністерством юстиції України рішення суду про поновлення, у зв`язку з зупиненням дії оскаржуваних рішень судів є безпідставними та не беруться до уваги при розгляді цієї справи, оскільки законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися чи ні. Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з Головного територіального управління юстиції у Волинській області слід стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 21 червня 2018 року по 22 травня 2019 року в сумі 546719,20 грн. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року в справі №140/2951/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 05.06.20