Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1691/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1691/19 Головуючий у 1 інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про застосування заходів реагування, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єктів, а саме: будівлі ангару № 1, будівлі ангару №2 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, 26-а , будівлі магазину за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, 30 Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА», до повного усунення порушень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єктів, а саме: будівлі ангару №1 , будівлі ангару №2 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул . Курсантська, 26-а , будівлі магазину за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, 30 Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА», до повного усунення порушень. Не погодившись з рішенням суду відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області під час проведення планового заходу державного нагляду та при оформленні його результатів не використовував уніфіковану форму актів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання - ТОВ «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА», розташованої за адресами: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, 26А, 30 - вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено відповідний Акт №1198 від 21 грудня 2018 року, в якому зафіксовано ряд порушень, виявлених під час здійснення перевірки. Вказаний акт було вручено під підпис особисто бухгалтеру Жиліній Л.Г. без зауважень, про що свідчить відмітка в акті. Позивач, з метою застосування заходів реагування, звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V). Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом. Положеннями частини 1 статті 3 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. У відповідності до частини 7 статті 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Нормами ст. 47 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять, зокрема, органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 (далі - Положення № 20/2013) визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. Відповідно до п. 6 вищевказаного Положення, ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення). За змістом пункту 3 Положення № 20/2013, до основних завдань ДСНС України віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб. Статтею 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки віднесено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі Наказу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 07 листопада 2018 року №106, проведено планову перевірку складських приміщень магазину та території ТОВ «Укравтозапчастина» за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсанська, буд. 26-а, 30, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, про що було складено Акт №1198 від 21 грудня 2018 року (а.с. 16-23). Вказаним актом зафіксовано наступні порушення законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки: 1) Розділ IV П.1, п.п. 1.6 Правил пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ) - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також, з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів; 2) Розділ III, п.2., п.п.2.9. ППБУ - для приміщення складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки; 3) Розділ VI, п. 9, п.п. 9.1. ППБУ - не вивішено на зовнішніх дверях складського приміщення інформаційну карту, яка характеризує пожежну безпеку товарів, їх кількість та заходи, що зберігаються у приміщенні, яких слід вживати під час гасіння пожежі; 4) Розділ VI, п.9., п.п. 9.1 ППБУ- в складських приміщеннях прохід між стіною та стелажами для зберігання товару не виконано не менш 0.8 метра; 5) Розділ IV, п. 1.15 ППБУ - не виведено за межі складського приміщення апарати відключення електромережі та освітлення; 6) Розділ VI, п.9., п.п. 9.1 ППБУ - допускається сумісне зберігання в приміщенні ангару горючих рідин з іншою продукцією; 7) Розділ IV, п.1, п.п. 1.16 ППБУ - електрощити, групові електрощитки не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки); 8) п.7., п.п.7.2.4. ДБНВ.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» - з приміщення комірника в складі не виконано евакуаційний вихід безпосередньо назовні; 9) п.6., п.п.6.15 ДБН В.1.1-7:2016 - не обладнано приміщення комірника в приміщенні складу протипожежними дверима 2-го типу, перегородками 1-го типу, перекриттям 3-го типу, вікнами 2-го типу; 10) Розділ IV п.1, п.п. 1.6. ППБУ - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також, з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів; 11) п.7., п.п.7.2.4. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» - з приміщення комірника в складі не виконано евакуаційний вихід безпосередньо назовні; 12) Розділ III, п.2., п.п.2.9. ППБУ - для приміщення складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки; 13) п.6., п.п.6.15 ДБН В. 1.1-7:2016 - не обладнано приміщення комірника в приміщенні складу протипожежними дверима 2-го типу, перегородками 1-го типу, перекриттям 3-го типу, вікнами 2-го типу; 14) Розділ V, п.1.2 ППБУ - приміщення магазину не обладнано системою автоматичного протипожежного захисту (СПС); 15) розділ V п. I. 4, дод. Ж, п. Ж. II. 8 ППБУ, ДБН В.2.5-56:2014 - не створений наказ про призначення особи відповідальної за експлуатацію установки; 16) розділ V, п.1.4, дод. Ж, п. Ж.6.5, ППБУ ДБН В.2.5-56:2014 - відсутній регламент робіт з підтримання експлуатаційної придатності та планово-попереджувальних робіт на кожний вид систем протипожежного захисту, згідно затверджених план-графіків обслуговування системи протипожежного захисту; 17) п.1.4, розділ V; п. 7.2.22 ППБУ, ДБН В.2.5-56:2014 - на об`єкті відсутній резервний запас пожежних сповіщувачів (димових, теплових, ручних, спринклери, тощо) який повинен становити не менше 10% від загальної кількості їх в системі протипожежного захисту змонтованої на об`єкті4 18) Розділ V, п.3.12 ППБУ - на пожежних щиті (стенді) не вказано його порядковий номер та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів; 19) розділ II, п. 8 ППБУ - територія об`єкта, а також, будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»; 20) Розділ V, п. 1.4, Додаток Ж., п. 6.9ППБУ; ДБН В.2.5-56 - 2014 - не опломбовано ручні пожежні сповіщувачі; 21) ПКМУ № 440 - Постанова КМУ від 05.06.2013 року № 440 (Про затвердження порядку подання і реєстрації декларації відповідності матеріально - технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки) - не надано декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; 22) п.1.4, Розділ V; дод. Ж, п. Ж.6.3 ППБУ, ДБН В.2.5-56:2014 - не ведеться журнал обліку санкціонованих та не санкціонованих спрацювань (відмов, несправностей) системи протипожежного захисту встановленого зразка; 23) Розділ IV, п.1., п.п.1.20. ППБУ - не виконуються заміри опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання; 24) Розділ IV, п.1, п.п.1.21 ППБУ - не виконано захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог керівних документів; 25) Розділ II, п.

16. ППБУ - посадовими особами та працівниками не надано посвідчення про навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку; 26) Розділ V., п.2.1, п.п.

4. ППБУ - не проводиться випробування на тиск та витрату води з оформленням акта пожежного гідранта; 27) Розділ V п. 3., п.п. 3.11 ППБУ - неукомплектовано пожежний щит згідно норм; 28) Розділ III, глава 4, ст. 20, п. 2 п. 1, 2,3 КЦЗУ, «Порядок забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту», затверджений Постановою Кабміну України від 19.08.2002 №1200 - не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту від вражаючих факторів; 29) п.7, п. 6. п. 3.1.1. «Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів», затверджене наказом МНС від 18.12.2000 № 338, зареєстрованого в Мін`юсті України 24.01.2001 р. за №62/5253 (у редакції наказу МНС від 16.08.2005 №140, зареєстрованого в Мін`юсті України 01.09.2005 № 970/11250); «Методика ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів», затверджена наказом МНС від 23.02.2006 р. №98, зареєстрованого в Мін`юсті України 20.03.2006 р. №286/12160 - не проведено ідентифікацію об`єкта господарської діяльності та не узгоджено її з ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Укравтозапчастина» не надано суду доказів усунення всіх виявлених порушень у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які зафіксовані в Акті № 1198 від 21 грудна 2018 року. Вищезазначені порушення правил пожежної безпеки, які не усунені відповідачем, на думку колегії суддів, не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі, що, у свою чергу, унеможливлює, забезпечити безпеку працівників та відвідувачів, в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації. Кожне порушення правил пожежної безпеки несе в собі потенційний ризик, як настання надзвичайної ситуації, так і ризик ускладнення евакуації у випадку пожежі та затягування у часі процесу ліквідації надзвичайної ситуації. Також, кожне з виявлених порушень створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а сукупність цих порушень вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Чинне законодавство не містить визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, вказане поняття є оціночним. Разом з тим, порушення відповідачем протипожежних норм у їх сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки, такі порушення впливають на забезпечення безпеки роботи підприємства у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії; самій ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; евакуації людей та їх захисту від наслідків пожежі, аварії, надзвичайної ситуації індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Згідно ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. Колегія суддів враховує, що застосований до відповідача захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до апелянта захід реагування має, також, спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Також, такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №810/2400/18. Щодо доводів апелянта про те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області під час проведення планового заходу державного нагляду та при оформленні його результатів не використовувало уніфіковану форму актів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. Положеннями частини 2 статті 5 Закону №877-V передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Деякі питання проведення перевірок щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки» від 02 листопада 2015 року № 1337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2015 року за № 1467/27912, затверджено уніфіковану форму Акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Вищевказаний Наказ № 1337 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 22 від 17 січня 2019 року. Враховуючи вищезазначене, посилання апелянта на відсутність уніфікованої форми акту, колегія суддів вважає безпідставним, так як, на час проведення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області перевірки ТОВ «Укравтозапчастина», уніфікована форма акту була затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 листопада 2015 року №1337. Оскільки на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідачем надано не було та вказані порушення продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів вважає, що наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Таким чином, судом першої інстанції правомірно застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єктів, а саме: будівлі ангару № 1, будівлі ангару №2 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро , вул . Курсантська, 26-а , будівлі магазину за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, 30 Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА», до повного усунення порушень. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В.