Постанова 4852 № 160/8680/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/8680/22 Суддя І інстанції Сидоренко Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило: - застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, проспект Металургів, будинок 38А Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до повного усунення порушень, зазначених в Акті від 24.12.2021 року №729. - встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єкта, а саме: будівлі за адресою: АДРЕСА_1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до повного усунення порушень, зазначених в Акті від 24.12.2021 року №729. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що пропуск звернення до суду відбувся у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Вказує на те, що Головне управління виконувало свої першочергові обов`язки, через що і пропустило строку на подання адміністративного позову до суду щодо застосування заходів реагування. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд зауважує, що реалізація захисту порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законодавцем. У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює добросовісно ставитися до виконання учасниками процесу своїх обов`язків. Строки звернення до суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Наслідки ж пропуску строку звернення до суду чітко регламентовані ст.123 КАС України. Як передбачено ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, то суд повертає позовну заяву. За приписами п.п.1,9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу. Разом із цим, ст.121 КАС України суд наділено повноваженнями за заявою сторони поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо причини його пропуску будуть визнані судом поважними, окрім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву. Однак, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного та детального переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість або ж інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа, тривалість строку, який пропущений, те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку, та які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 06.10.2022р. у справі №420/3129/20. Так, як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку із проведенням Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області у період з 22.12.2021 року по 24.12.2021 року позапланової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками проведення перевірки, 24 грудня 2021 року складено акт перевірки, яким встановлено порушення відповідачем законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Зазначений акт, є підставою для звернення суб`єкта владних повноважень. Звертаючись до фактів даної справи, колегія суддів зазначає про те, що із даним позовом до суду позивач фактично звернувся лише тільки у 22 червня 2022 року, тобто зі значним пропуском встановленого ч.2 ст.122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк скінчився 25 березня 2022 року. Вирішуючи ж питання відносно того чи є причини, наведені позивачем із приводу пропуску процесуального строку звернення до суду із даним позовом, поважними, колегією суддів враховано наступне. У силу правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, причина пропуску строків звернення до суду може вважатися поважною, якщо остання відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина, яка безпосередньо унеможливлює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися тільки такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають виключно порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. До того ж, аналогічний висновок з цих спірних питань викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17. Згідно зі ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати належні докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, відповідно до ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або ж здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього, у свою чергу, має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області посилається на введення в України з 24.02.2022 року воєнного стану, у зв`язку з чим, весь особовий склад було переведено на посилений режим несення служби у двозмінному цілодобовому режимі роботи. З цього приводу Верховний Суд в своїй ухвалі від 22.06.2022р. у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022р. "воєнного стану" в країні, безумовно, є поважною підставою, яка, відповідно до вимог КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання відносно поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку та введенням "воєнного стану" повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок. У той же час, факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Тобто, територіальні органи ДСНС України в умовах воєнного стану своєї діяльності не припиняли та продовжують виконувати свої функції. При цьому, до апарату ДСНС України входить, зокрема, юридичне управління, на яке покладено обов`язок, зокрема, щодо ведення претензійної та позовної роботи, здійснення контролю за її проведенням. Натомість, позивачем жодним чином не було обґрунтовано залучення працівників юридичного управління до іншої роботи під час воєнного стану, що позбавило можливість його вчасно скласти і подати адміністративний позов. Поряд з цим, позивачем в адміністративному позові, зокрема, вказано на те, що подальша експлуатація об`єкта ФОП ОСОБА_1 із встановленими в акті перевірки порушеннями пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Між тим, встановивши порушення відповідачем пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, позивач ще до введення воєнного стану мав реальну можливість звернутися з адміністративним позовом до суду, про що свідчить те, що акт, який є підставою для звернення до суду, складено 24.12.2021 року, а воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року. Тобто, позивач зазначаючи про існування загрози життю та/або здоров`ю людей через порушення ФОП ОСОБА_1 пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту протягом двох місяців не звертався до суду з позовом про застосування заходів реагування, що суд сприймає як бездіяльність. До того ж, стала практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим, у т.ч. і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії" та справа "Девеер проти Бельгії"). Право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами та переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998р. в справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії"). Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011 визначено також, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. В обсязі встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду 1-ї інстанції про наявність підстав для повернення позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій", як такого, що поданий зі значним пропуском строку, встановленого ст.122 КАС України. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 06 грудня 2022 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя Т.І. Ясенова